ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/916-28/80 19.04.12
за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області
до Антимонопольного комітету України
третя особа, що не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача
Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Головуючий суддя Копитова О.С.
Судді: Спичак О.М.
Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Атарщикова А.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 15/1-792 від 15.03.2012 року
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 300-122/08-1298 від 06.02.2012 року
ОСОБА_4, дов. № 21-122/10-6596 від 18.07.2011 року
від третьої особи: ОСОБА_3, дов. № 595-08/2012 від 29.02.2012 року
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області (позивач) до Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним рішення відповідача від 08.11.2007 № 607-р по справі № 20-08/2007 (далі - рішення від 08.11.2007 № 607-р).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2007 порушено провадження у справі № 15/916.
Рішенням господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволені в повному обсязі, рішення Антимонопольного комітету України від 08.11.2007 року визнано недійсним в повному обсязі з моменту його прийняття.
Не погодившись з зазначеним рішенням Антимонопольний комітет України звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року скасовано, провадження у справі припинено.
Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року позивач і відповідач звернулись з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2008 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року скасовано, справу передано на розгляд Київському апеляційному господарському суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 року апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.
Антимонопольний комітет України не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 року, звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2008 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2008 № 15/916 та постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, матеріали справи № 15/916 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 16.01.2009 матеріали справи № 15/916 були передані на розгляд судді Копитовій О.С.
Ухвалою суду від 05.02.2009 справу було прийнято до свого провадження, присвоєно номер 15/916-28/80 та призначено до розгляду.
Ухвалою суду від 21.04.2009 провадження по справі № 15/916-28/80 зупинено до набрання законної сили рішенням по пов'язаній з нею справі № 6/334-07-8638, що слухається Господарським судом Одеської області.
16.01.2012 до загального відділу суду надійшло клопотання Антимонопольного комітету України про поновлення провадження у справі № 15/916-28/80.
Ухвалою суду від 17.01.2012 було поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.02.2012.
Ухвалою суду від 07.02.2012 розгляд справи був відкладений на 16.02.2012.
Згідно розпорядження Голови господарського суду міста Києва № 15/916-28/80 від 13.02.2012 по даній справі призначено колегіальний розгляд у складі: Копитова О.С. (головуючий суддя), Бойко Р. В., Івченко А. М.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2012 року справу № 15/916-28/80 було прийнято колегією суддів до провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Згідно розпорядження Голови господарського суду міста Києва № 15/916-28/80 від 22.03.2012 в зв'язку з відпусткою судді Бойко Р.В. змінено склад суду, доручено здійснити розгляд справи у складі: Копитова О.С. (головуючий суддя), Спичак О.М., Івченко А. М.
Ухвалою від 22.03.2012 року справу № 15/916-28/80 було прийнято колегією суддів до провадження.
Згідно розпорядження Голови господарського суду міста Києва № 15/916-28/80 від 10.04.2012 в зв'язку з хворобою судді Івченко А. М. змінено склад суду, доручено здійснити розгляд справи у складі: Копитова О.С. (головуючий суддя), Спичак О.М., Сташків Р.Б.
Ухвалою від 10.04.2012 року справу № 15/916-28/80 було прийнято колегією суддів до провадження та призначено до розгляду на 19.04.2012 року.
В судовому засіданні 19.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги до відповідача позивач посилається на той факт, що Антимонопольним комітетом України при перевірці рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 15-рш від 24.04.2007 року та вивченні матеріалів справи допущено ті ж самі порушення, що і адміністративною колегією Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи: недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи; порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»є підставами для визнання недійсним рішення відповідача.
Відповідач проти позову заперечував. В відзиві на позов зазначив, що при перевірці фактів встановлених Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України підстав для скасування або зміни рішення № 15-рш від 24.04.2007 року не вбачалось. Матеріали справи свідчили про наявність в діях позивача ознак порушення встановленого ст. 12 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Крім того, відповідач наголошував, що прийняттям спірного рішення не порушував прав позивача, що потребують захисту в судовому порядку. Рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 15-рш від 24.04.2007 року, яким встановлені факти порушень та яке має обов'язковий характер чинне, судовий розгляд справи № 6/334-07-8638 за позовом позивача до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним зазначеного рішення триває. За таких обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала. Представник присутній в судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, об'єктивно і повно з'ясувавши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд-
Рішенням адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2007 року № 15-рш дії УДСО у вигляді розповсюдження серед клієнтів товариства листів з повідомленням про розірвання Управлінням ДСО договору з товариством та пропозицією щодо укладення клієнтами договорів на надання послуг охорони майна з Управлінням ДСО визнано порушенням, передбаченим статтею 12 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді схилення суб'єктів господарювання до розірвання договорів на охорону об'єктів, укладених товариством.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 08.11.2007 № 607-р по справі № 20-08/2007 вказане рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2007 № 15-рш за результатами його перегляду відповідачем залишено без змін.
На думку позивача, рішення відповідача від 08.11.2007 № 607-р має бути визнане судом недійсним, оскільки прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та визначено Вищим господарським судом України в постанові від 23.12.2008 року, якою скасовано рішення господарського суду від 30.01.2008 року, причиною виникнення спору зі справи є питання щодо наявності підстав для визнання Рішення Антимонопольного комітету недійсним.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які. здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При цьому про належність обраного позивачем способу судового захисту свідчить можливість шляхом його застосування відновити порушене право або оспорюваний інтерес.
Отже, для правильного вирішення даного спору належить дослідити фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підстав для визнання Рішення АМК недійсним; встановити, які саме права або інтереси позивач намагається захисти в судовому порядку в даному випадку; дослідити питання наявності або відсутності причинного зв'язку між можливим порушенням прав Управління та Рішенням АМК; з'ясувати фактичну можливість судового захисту прав та/або інтересів позивача шляхом визнання недійсним Рішення АМК з огляду на обов'язковість згаданого рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення АМК від 24.04.2007 №15-рш.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
За приписами частини першої статті 57 Закону України «Про захист економічної конкуренції»рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України.
Відповідно до частини 5 зазначеної статті за результатами перевірки рішення органи Антимонопольного комітету України мають право: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині; скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, спірним рішенням Антимонопольного комітету України залишено без змін рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2007 року № 15-рш у справі № 20-08/2007.
Перевіряючи підставність рішення Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Антимонопольний комітет України керувався матеріалами та фактичними обставинами встановленими в зазначеному рішенні, зокрема досліджуючи матеріали справи № 20-08/2007 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
При цьому комітетом встановлено, що після розірвання договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Іллічівськ»(надалі по тексту Товариство), Управління ДСО, яке у зв'язку з реорганізацією було перейменовано в Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Одеській області (надалі - Управління), надсилало до суб'єктів господарювання - клієнтів Товариства листи, в яких повідомляло, що його договірні відносини з Товариством припинені, і з 10.01.2007 групи затримання міліції Управління не будуть здійснювати реагування на спрацювання охоронної сигналізації на об'єктах, які обслуговуються Товариством. В цих же листах зазначеним суб'єктам господарювання пропонувалось укласти з Управлінням відповідні договори на централізовану охорону майна з реагуванням груп затримання з числа працівників міліції Управління на спрацювання охоронної сигналізації на об'єктах. Причому, у проекті договорів та зразку заяви про перехід під охорону Управління, доданих до листа, так і зазначалося «на охорону об'єкта який раніше охоронявся товариством з обмеженою з відповідальністю «Охорона-Комплекс-Іллічівськ»...». Ціна охоронних послуг залишалась такою ж, як і в Товариства.
Внаслідок таких дій Управління окремі суб'єкти господарювання розірвали договори : Товариством. Так, матеріалами справи підтверджується, що станом на березень 2007 року з 400 договорів охорони, укладених з Товариством, 98 договорів були розірвані.
Під час судового розгляду справи представник позивача не заперечував факту надсилання відповідних листів на підприємства з якими були укладені договори охорони у товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Іллічівськ» та повідомлення в них визначених фактів. Також не заперечував представник позивача і факту направлення пропозицій зазначеним підприємствам для укладення подібних договорів на охорону об'єктів з самим позивачем. При цьому представник позивача вказував, що зазначені листи були направлені лише в якості повідомлення про те, що між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Іллічівськ»були розірвані договірні відносини і підрозділи міліції не будуть забезпечувати охорону об'єктів зазначених підприємств.
При цьому позивач стверджує про безпідставне врахування Антимонопольним комітетом України при залишенні без змін рішення, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року у справі № 25/89-07-2167, яка була скасована Вищим господарським судом України на дату прийняття рішення. Однак, позивач не доводить суду, що на дату прийняття спірного рішення, 08.11.2007 року, Антимонопольному комітету України було відомо про скасування постанови апеляційного суду. Як убачається з матеріалів справи постанова Вищого господарського суду України по справі № 25/89-07-2167 від 01.11.2007 року самим позивачем була отримана лише.09.11.2007 року. Крім того, оспорюване рішення не базувалось лише тільки на фактах встановлених Одеським апеляційним господарським судом в постанові від 14.08.2007 року і його скасування за результатами касаційного оскарження само по собі не спростовує в повному обсязі висновків Антимонопольного комітету України викладених в спірному рішенні.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Позивачем не доведено належними доказами наявність зазначених обставин.
Водночас слід зазначити, що статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено обов'язковість рішень органів Антимонопольного комітету України.
Як убачається з матеріалів справи, рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення № 15-рш від 24.04.2007 року станом на 19.04.2012 року чинне, факти які в ньому встановлені належним чином не спростовані, судовий розгляд справи зупинений.
Таким чином, в даному випадку розглядаючи спір колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 607-р від 08.11.2007 року не призведе до захисту та поновлення прав позивача, які він вважає порушеними, оскільки, станом на 19.04.2012 року є чинним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення № 15-рш від 24.04.2007 року.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено належними доказами підставність заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді О.М. Спичак
Р. Б. Сташків
Дата складання та підписання повного тексту рішення 23.04.2012 року