ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-3/2023-2012 19.04.12
За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування
житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації
До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
Про стягнення 53 371,60 грн.
За зустрічним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
До Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування
житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації
Про стягнення 114 046,67 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_2 -по дров. № 587/57 від 27.02.2012
ОСОБА_3 -по дов. № 605/57 від 28.02.2012
Від відповідача ОСОБА_1
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.03.2012 була оголошена перерва до 12.04.2012 та в судовому засіданні 12.04.2012 було оголошено перерву до 19.04.2012.
По первісному позову
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 50 635,17 грн. боргу по орендній платі, 1 941,24 грн. компенсації плати за землю, 795,19 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.02.2009 між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва № 950/3. Відповідно до договору відповідач отримав в оренду нежитлове приміщення загальною площею 116,8 кв. м., яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. За умовами п.п. 3.1., 3.5. договору передбачена сплата орендної плати та видатків по сплаті за землю, які мають сплачуватись щомісяця до 1 числа наступного за звітним. 12.08.2011 відповідач за актом приймання-передачі повернув орендовані приміщення. Проте договірні зобов'язання по сплаті вказаних платежів за період з березня 2011 року по 12.08.2011 відповідачем не виконано.
Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечує, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 3/138 конкурс на право оренди нежитлового приміщення та договір № 950/3 від 24.02.2009 визнані недійсними з часу підписання. Апеляційна скарга КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду»постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 залишена без задоволення і рішення від 09.08.2011 набрало чинності. Таким чином, договір № 950/3 від 24.02.2009 з дати його підписання визнаний недійсним, а тому позивач не має право вимагати від відповідача сплати за орендоване приміщення на умовах. Викладених у договорі, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
По зустрічному позову
19.03.2012 на розгляд Господарського суду міста Києва передані зустрічні позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення 114 046,67 грн. зайво сплачену орендну плату за договором оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва № 950/3 від 24.02.2009.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договором № 950/3 від 24.02.2009 була передбачена сплата ставки орендної плати з урахуванням 19% до вартості майна. За час користування орендованим приміщенням було нараховано до сплати 265 147,52 грн. і сплачено відповідачем 153 978,65 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 3/138 конкурс на право оренди нежитлового приміщення та договір № 950/3 від 24.02.2009 визнані недійсними з часу підписання і таким чином ставка у розмірі 19% від вартості майна не може бути враховуватись при визначені розміру сплати за орендоване майно. Позивач вважає, що він мав сплачувати за час користування приміщенням з березня 2009 року по серпень 2011 року, із застосуванням 3%, оскільки саме такий розмір встановлено пунктом п. 6.7 додатку до Методики розрахунку ї порядку використання орендної плати за користування майном, що належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва, затвердженої рішенням сесії Солом'янської районної у місті Києві ради № 101 від 20.12.2006 для майстерень з ремонту годинників, взуття, меблів, галантерейних та ювелірних виробів. За підрахунками позивача відповідно до Методики орендна плата складає за період користування складає 39 931,98 грн. (4174,01x0.8x116,8x2 : 12 = 975,05 грн. щомісяця), а фактично сплачено 153 978,65 грн. Позивач вважає, що зайво сплачена орендна плата в розмірі 114046,67 грн. має бути повернута відповідачем.
Відповідач у запереченнях на зустрічну позовну заяву, поданих 29.03.2012 вважає, що компенсація плати за землю в розмірі 10 500,65 грн. не може бути повернута ОСОБА_1 взагалі, оскільки такі оплати передбачені вищезазначеними рішенням та не залежать від розміру орендної ставки, проводити перерахунок по ним немає підстав. Також відповідач вважає, що ОСОБА_1 невірно здійснений розрахунок щодо сплати орендної плати, оскільки має застосовуватись п. 6 Методики розрахунку ї порядку використання орендної плати за користування майном, що належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва, згідно якого до побутових послуг застосовується орендна ставка 6% до вартості майна. Якщо здійснити розрахунок орендної плати по 6% від вартості майна, отримуємо: 4174,01 (вартість одного кв. м.) х 0,8 X 116,8 (площа приміщення) X 6%(відсоткова ставка орендної плати) = 1950,10 грн. (орендна плата за перший місяць оренди, (без ПДВ). Отже з урахуванням ПДВ за період з 24.02.2009 по 12.08.2011 орендна плата становить 80 408,39 грн. + 10 500,65 грн. = 90 909,04 грн. Вважає, що зустрічна позовна не підлягає задоволенню.
Відповідач у додаткових запереченнях на зустрічну позовну заяву, поданих 10.04.2012 вважає, що позивач має сплатити орендну плату за час фактичного користування орендованим приміщенням у період з 24.02.2009 по 12.08.2011 із застосування 19% від вартості майна, розмір якої за розрахунком відповідача складає 254 480,47 грн., що разом з видатками за землю (10 500,65 грн.) становить 264 981,12 грн., однак позивачем сплачено лише 153 978,65 грн. враховуючи викладене відповідач вважає, що зустрічна позовна не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 19.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
09.01.2009 на засіданні комісії при Солом'янській районній у м. Києві державній адміністрації з питань використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва, переможцем конкурсу на право оренди приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 116,8 кв. м. з цільовим призначенням під магазин непродовольчих товарів з орендною ставкою 19% від вартості майна строком на 2 роки 11 місяців, як єдиного кандидата, визначено підприємця ОСОБА_1
24.02.2009 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір № 950/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007 та № 224 від 24.02.2009 передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення (будівлю, споруду) для надання послуг по ремонту музичних інструментів в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 116,8 кв. м., що підтверджується актом приймання-передачі від 24.02.2009.
Згідно п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, який за результатами конкурсу на право оренди на момент укладення договору встановлено у розмірі 19% від вартості майна і становить 6 175,31 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).
Згідно п. 3.3. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Пунктом 3.5. договору визначено, що окрім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю, розмір яких визначено в додатку № 3.
Згідно п. 3.8. договору орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
12.08.2011 за актом прийому-передачі орендар повернув, а орендодавець прийняв об'єкт оренди загальною площею 116,8 кв. м., який розташований за адресою : АДРЕСА_1.
Стаття 526 Цивільного кодексу України зобов'язує виконувати належним чином та у відповідності до умов договору та вимог цього Кодексу існуюче між сторонами зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За положеннями статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, яка зазначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України чітко зазначає, що саме договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як свідчать матеріали справи рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 3/138 (повний текст підписано 15.08.2011) визнано недійсним конкурс на право оренди нежитлового приміщення загальною площею 116,8 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та визнано недійсним договір № 950/3 від 24.02.2009 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 3/138 від 02.11.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2011 у справі № 3/138 залишено без змін.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що договір оренди № 950/3 від 24.02.2009 укладено за результатами конкурсу, який проведено з порушенням визначеного Порядку надання в орендне користування майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва, а отже договір є недійсним з моменту укладення.
Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 14 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
З огляду на те, що договір № 950/3 від 24.02.2009 є недійсним з моменту укладення, зобов'язання передбачені умовами цього договору у сторін даного спору не виникли, отже у Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 відсутній обов'язок по сплаті платежів передбачених цим договором.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 у зустрічному позові просить суд стягнути 114 046,67 грн. зайво сплачених за договором коштів (орендної плати) при цьому посилаючись на ст.ст. 283, 286, 287, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 782 Цивільного кодексу України, які не передбачають можливість повернення зайво сплаченої орендної плати.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зміна предмету або підстав позову шляхом подання письмової заяви є правом позивача.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд приходить до висновку що обраний позивачем спосіб захисту про повернення зайво сплачених коштів є неправильним.
Суд вважає зустрічні позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з підстав, які заявлено, необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні зустрічного позову по даному предмету спору слід відмовити. Позивач за зустрічним позовом не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав по іншому предмету позову або з інших підстав.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивачів, які мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони звернулись до господарського суду з позовними вимогами.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. В позові Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації відмовити повністю.
2. В позові Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
СуддяВ.В.Сівакова
Рішення підписано 24.04.2012.