ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-33/2727-2012 17.04.12
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Август плюс»
до 1) публічного акціонерного товариства «Швея»
2) товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»
про визнання кредитного договору № 40/КВ-06 від 13.11.2006 року недійсним
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 29.02.2012 року;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2:ОСОБА_2- представник за довіреністю № 58-го/12 від 26.03.2012 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Август плюс»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Швея», товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про визнання кредитного договору № 40/КВ-06 від 13.11.2006 року недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.11.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(банк) та акціонерним товариством закритого типу «Швея», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Швея»(позичальник) було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 відповідно до п.1.1. якого банк (відповідач-2) відкриває позичальнику (відповідач-1) відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (надалі -кредит) на наступних умовах:
- ліміт кредитування -еквівалент 2 560 000,00 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у п.4.1. цього договору;
- валюта ліміту кредитування -гривня;
- строк кредитної лінії -з 13.11.2006 р. по 12.11.2009 р., включно;
- процентна ставка: у гривні -19,5% річних, у доларах США -14% річних, у євро -12 % річних:
- мета використання коштів -поповнення обігових коштів та придбання виробничого обладнання;
- комісія за підготовку та оформлення договору -150,00 гривень, в т.ч. ПДВ -25,00 грн.
У забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за кредитним договором між товариством з обмеженою відповідальністю «Август плюс»(позивачем), акціонерним товариством закритого типу «Швея»та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»був укладений договір поруки № 40/Znop-06-1 від 05.02.2007 року.
Згідно п. 1.1. договору поруки поручитель (позивач) поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 року (надалі -«кредитний договір»), укладеним між кредитором і боржником, за умовами якого останній зобов'язаний кредитору по 12.11.2016 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 700 000,00 євро в еквіваленті, сплатити проценти за користування ним у розмірі 19,5% річних в гривні, 14% річних у доларах США, 11,0 % річних у євро, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (надалі -«основне зобов'язання»).
Позивач стверджує, що згідно п. 8.3.2. статуту відповідача-1 (в редакції на момент укладення кредитного договору) наглядова рада погоджує за поданням правління договори (угоди) та здійснення платежів на суму, як перевищує 500 000,00 грн. Проте, погодження спірного кредитного договору наглядова рада не здійснювала та не затверджувала, а відтак, кредитний договір є недійсним, оскільки не відповідає нормам діючого законодавства, зокрема ст. 203, 215 ЦК України.
На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011- 33/2727-2012, розгляд справи призначено на 19.03.2012 року.
У судове засідання 19.03.2012 року представники позивача та відповідача-1 не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 5011- 33/2727-2012 від 06.03.2012 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник відповідача-2 в судове засідання з'явився, виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі 5011- 33/2727-2012 від 06.03.2012 року.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 02.04.2012 року, у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача-1 в судове засідання.
Судове засідання 02.04.2012 року не відбулося.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року розгляд справи відкладено на 17.04.2012 року.
У судове засідання 17.04.2012 року представник відповідача-1 не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 5011- 33/2727-2012 від 06.03.2012 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив визнати недійсним кредитний договір №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та публічним акціонерним товариством «Швея».
Представник відповідача-2 надав пояснення по справі, заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
13.11.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(банк) та акціонерним товариством закритого типу «Швея», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Швея»(позичальник) було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 відповідно до п.1.1. якого банк (відповідач-2) відкриває позичальнику (відповідач-1) відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (надалі -кредит) на наступних умовах:
- ліміт кредитування -еквівалент 2 560 000,00 грн., що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у п.4.1. цього договору;
- валюта ліміту кредитування -гривня;
- строк кредитної лінії -з 13.11.2006 р. по 12.11.2009 р., включно;
- процентна ставка: у гривні -19,5% річних, у доларах США -14% річних, у євро -12 % річних:
- мета використання коштів -поповнення обігових коштів та придбання виробничого обладнання;
- комісія за підготовку та оформлення договору -150,00 гривень, в т.ч. ПДВ -25,00 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за кредитним договором між товариством з обмеженою відповідальністю «Август плюс», акціонерним товариством закритого типу «Швея»та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»був укладений договір поруки № 40/Znop-06-1 від 05.02.2007 року.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно п. 1.1. договору поруки поручитель (позивач) поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 року (надалі -«кредитний договір»), укладеним між кредитором і боржником, за умовами якого останній зобов'язаний кредитору по 12.11.2016 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 700 000,00 євро в еквіваленті, сплатити проценти за користування ним у розмірі 19,5% річних в гривні, 14% річних у доларах США, 11,0 % річних у євро, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (надалі -«основне зобов'язання»).
Позивач вважає, що кредитний договір №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 року є недійсним, оскільки не відповідає нормам діючого законодавства, зокрема ст. 203, 215 ЦК України.
Позивач стверджує, що наглядова рада ПАТ «Швея»не затверджувала та не погодила укладення спірного кредитного договору.
Згідно з п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 за № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної вiд її iменi представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути вiдповiдне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другий стороні i т.iн.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів вiдсутностi належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що протоколом акціонерного товариства закритого типу «Швея»від 13.11.2006 року № 7 членами наглядової ради та головою правління вирішено погодити та затвердити договір про отримання кредиту, договори про іпотеку (заставу) та страхування майна по кредиту у формі ) відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 2 560 000,00 грн., в еквіваленті терміном на 36 місяців, під процентні ставки 19,5% річних в гривні, 14% річних у доларах США, 12% річних у євро на умовах, запропонованих ТОВ «Укпромбанк».
Також відповідачем 1 виконувались умови договору та здійснювалась оплата платежів по кредитному договору, таким чином відповідач 1 вчинив дії, якими схвалив дану угоду.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до положень ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Також суду не надані докази про оспорювання кредитного договору №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 року сторонами договору, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (банк) та акціонерним товариством закритого типу «Швея», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Швея»(позичальник).
Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору №40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та публічним акціонерним товариством «Швея», а тому,вимоги позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 24.04.2012 року.