Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-4841/11/0124
30.09.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Лядової Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цалко А.А. ) від 21.03.11 у справі № 2а-4841/11/0124
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим,98607)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова, 4 - а, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни" - задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної республіки Крим щодо не нарахування та виплати у повному обсязі державної соціальної допомоги як дитині війни за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як дитині війни за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року в розмірі 1180,80 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2011 року та прийняти нове рішення по справі, яким зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з лютого 2009 року по лютий 2011 року в розмірі 4210,80 грн. та з березня по серпень 2011 року в розмірі 1052,50 грн., усього 5263,30 грн.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції помилково постановив нарахувати позивачу державну соціальну допомогу за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року замість періоду зазначеному у позові.
Враховуючи розгляду справи судом першої інстанції у порядку скороченого провадження відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія розглядає справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу на час закінчення Другої світової війни було менш 18 років, він є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Положення Закону України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України, що встановлено Рішеннями Конституційного суду України.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, а саме має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням сплаченого підвищення.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суми прожиткового мінімуму на 2010 рік встановлюється Законам України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року № 1646-VI, а також Законам України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI, який застосовується з 1 січня 2010 року.
Відповідно до зазначених законів прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2010 рік встановлює з 01.01.2010 по 31.03.2010 у розмірі 695,00грн., з 01.04.2010 по 30.06.2010 у розмірі 706,00 грн., з 01.07.2010 по 30.09.2010 у розмірі 709, 00 грн., 01.10.2010 по 30.11.2010 у розмірі 723, 00 грн., 01.12.2010 по 31.12.2010 у розмірі 734, 00 грн.
Суми прожиткового мінімуму на 2011 рік встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік"від 23.12.2010 р. № 2857-VI.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2011 рік встановлює 750 грн. за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, 764 грн. за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, 784 грн. за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, 800 грн. за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.
За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України №2195-IV за період з серпня 2010 по лютий 2011 з врахуванням виплаченого.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції було здійснено нарахування позивачу та зобов'язання відповідача виплатити недоплачену щомісячну держану соціальну допомогу за період з серпня 2010 по лютий 2011 у розмірі 1,180,80 грн.
Колегія суддів зазначає, що оскільки єдиним органом, якому надано виключне право виплачувати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є територіальне відділення Пенсійного фонду України, тому суд не може бути органом, який нараховує спірну суму недоплаченої допомоги за період з серпня 2010 по лютий 2011 року.
При цьому з огляду на положення статей 21,105,162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Отже обов'язки з нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії позивачу за період з серпня 2010 по лютий 2011 слід покласти на Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у своїх судових рішеннях від 28.10.2010 у справі №К-23788/09, від 20.10.2010 у справі № К- 4855/09.
Відповідно до статей ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто спір має бути вирішений з урахуванням строку, встановленого законом для звернення до суду.
Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим спір має бути вирішений з урахуванням строку, встановленого законом для звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав у лютому 2011 року, тому позовні вимоги за період з лютого 2009 року по липень 2010 року правомірно залишені без розгляду на підставі ч.1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно додаткових вимог позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити недоплачену державну соціальну допомогу за період з березня по серпень 2011 року в розмірі 1052,50 грн, заявлених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами частини 4 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, тобто суд апеляційної інстанції не може розглядати будь-яких нових позовних вимог чи ті самі вимоги, але у зміненому розмірі чи за змінених підстав.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, ухвалив рішення, у якому обчислив та визначив конкретний розмір підвищення до пенсії, належний до виплати позивачу, чим фактично виконав повноваження, покладені на управління Пенсійного фонду України в м.Ялта, чого робити був не вправі, що є підставою для зміни судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить к висновку, що оскаржуване рішення є помилковим лише в частині, тому підлягає зміні на підставі пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення абзацу третього її резолютивної частини в іншій редакції.
Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2011 у справі № 2а-4841/11/0124 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Ялта Автономної Республіки нарахувати і виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що обчисляється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року з урахуванням здійснених виплат."
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук