Копія
Іменем України
Справа № 2а-973/11/2770
12.10.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Бражникова Ю.В.
за участю сторін:
представник позивача, Севастопольського міського центру зайнятості- Курбатов Володимир Юрійович, посвідчення №2687619734, довіреність № 253/08 від 19.01.11;
представник відповідача, Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя- Кучеренко Сергій Олексійович, довіреність № 2971/04 від 18.07.11;
третя особа, ОСОБА_3- не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила;
розглянувши апеляційну скаргу Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І. ) від 19.05.11 по справі № 2а-973/11/2770
за позовом Севастопольського міського центру зайнятості (вул. Руднєва 40,Севастополь,99053)
до Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя (пр. Жовтневої Революції 8,Севастополь,99058)
треті особи:
ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в розмірі 15 308,02 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.05.2011 у справі № 2а-973/11/2770 адміністративний позов Севастопольського міського центру зайнятості до Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з відповідача на користь Севастопольського міського центу зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрати на виплату забезпечення і вартість наданих соціальних послуг безробітній ОСОБА_3 в сумі 15 308,02 грн.
Не погодившись з постановою суду, Гагарінська районна державна адміністрація м. Севастополя звернувся до суду з апеляційною скаргою в якої просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення в якому в задоволенні позовних вимог Севастопольському міському центру занятості відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 у справі № 2а-2372/09/2770 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, тобто ОСОБА_3 не поновили на роботі, а змінили дату звільнення з 10.10.2009 на 13.10.2010.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених в запереченні на апеляційну скаргу.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2009 з Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя звільнена з займаної посади заступник керівника апарату-начальника відділу господарського забезпечення районної державної адміністрації ОСОБА_3. Після звільнення вона 03.11.2009р. стала на облік у Севастопольському міському центрі зайнятості, як безробітна. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_3 було 10.11.2009 надано статус безробітного, нараховане та виплачено за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю, за період перебування на обліку з 11.11.2009 по 13.10.2010 у загальній сумі 15 308,02 грн. (у тому числи послуги банку 45,75 грн.).
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 по справі № 2а-2372/09/2770 дата звільнення ОСОБА_3 була змінена з 10.10.2009 на 13.10.2010 (а.с.21-23).
Згідно п.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", при поновленні безробітного на роботі згідно рішення суду з роботодавця утримується сума виплаченого безробітному забезпечення і вартість наданих йому соціальних послуг.
У грудні 2010 року Севастопольським міським центром зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітного ОСОБА_3 та складений акт № 28 від 08.12.2010 (а.с.17).
На підставі п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, директор Севастопольського міського центру зайнятості видав наказ № 316 від 10.12.2010 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю (а.с. 19).
15.12.2010 на адресу Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя Севастопольським міським центром зайнятості було відправлено лист с пропозицією добровільно повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих ОСОБА_3 соціальних послуг, але від відповідача відповідь не надійшла, заборгованість сплачена не була.
На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми ст.19 Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до п.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", при поновленні безробітного на роботі згідно рішення суду з роботодавця утримується сума виплаченого безробітному забезпечення і вартість наданих йому соціальних послуг.
За приписами частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
На думку судової колегії, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог здійснивши аналіз діючого законодавства України, застосовуючи норми пункту 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" .
При апеляційному розгляді справи встановлено, що з дати реєстрації в Севастопольському міському центри зайнятості як безробітної 03.11.2009 по дату звільнення з роботи 13.10.2010 ОСОБА_3 відносилася до категорії зайнятого населення, оскільки постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 їй змінена дата звільнення з 10.10.2009 на 13.10.2010 та на виконання даної постанови розпорядженням Гагарінської РДА м. Севастополя внесені зміни до трудової книжки і їй забезпечена виплата середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10.10.2009 по 13.10.2010 у сумі 37 904 грн. з утриманням обов'язкових платежів.
Посилання відповідача на те, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному лише у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, судова колегія вважає помилковими, оскільки ОСОБА_3 фактично була поновлена на роботі з 10.10.2009 по 13.10.2010 за рішенням суду.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вище перелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19.05.2011 у справі №2а-973/11/2770 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19.05.2011 у справі №2а-973/11/2770 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 жовтня 2011 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук