Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-14/11/0107
05.10.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Горошко Н.П.
секретар судового засідання Бражникова Ю.В.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник позивача, ОСОБА_3 ОСОБА_4, довіреність № 495867 від 26.11.01;
позивач, ОСОБА_5- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Сімферопольської міської ради- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
третя особа, суб'єкт підприємницької діяльності- фізична особа ОСОБА_7 - не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,
представник третьої особи, Комітету по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Сімферопольської міської ради на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Злотніков В.Я. ) від 27.04.11 у справі № 2а-14/11/0107
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013) ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)
до Сімферопольської міської ради (вул.Толстого, 15,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
треті особи:
СПД- фізична особа ОСОБА_7 (АДРЕСА_6) Комітет по управлінню земельними ресурсами Сімферопольської міської ради (пр. Кірова, 52,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
про визнання рішення незаконним
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27.04. 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5- задоволено. Визнано рішення 40 сесії V склику Сімферопольської міської ради № 645 від 16 жовтня 2008 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, надання, передання громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду у м. Сімферополі»в частині надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0130 га по АДРЕСА_6 у короткочасну оренду строком на 2 роки до 16.10.2010 р. для будівництва службового приміщення автомийки (п.5.21. рішення 40 сесії V склику Сімферопольської міської ради № 645 від 16 жовтня 2008 року) -незаконним.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач та третя особа суб'єкт підприємницької діяльності -ОСОБА_7 звернулись з апеляційними скаргами.
Відповідач у апеляційній скарзі просить скасувати постанову, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Третя особа суб'єкт підприємницької діяльності -ОСОБА_7 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також судом неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.
Зокрема, відповідач зазначає, що судом при прийнятті рішення не було взято до уваги, що позивачі протягом трьох років не звернулися до Сімферопольської міської ради для оформлення правових документів на передачу земельної ділянки та не зверталися у виконавчу службу для примусового виконання рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя від 24.02.2004 року за позовом ОСОБА_10, до Сімферопольської міської ради, 3 особи-ОСОБА_16 ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_15, яким встановлено порядок використання прибудинкової території- земельною ділянкою між співвласниками квартир №12,13,14,15 по АДРЕСА_6 з наданням Сімферопольською міською радою правовстановлюючих документів на закріплені земельні ділянки та державної реєстрації.
Третя особа у апеляційній скарзі також відзначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24.02.2004 земельна ділянка загальною площею 342 кв.м. у користування позивачам не надавалася, а відповідач Сімферопольська міська рада не був зобов'язаний видавати позивачам правовстановлюючі документи.
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити рішення без змін, вважає його обґрунтованим та законним.
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, відповідач та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, про дату час та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні представника позивачів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Залізничним районним судом м.Сімферополя Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Сімферопольської міської ради підлягає задоволенню, апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Передумовою виникнення права на користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно з чинним земельним законодавством України є рішення органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Зазначені положення Конституції України кореспондовані в статтю 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Згідно пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем був порушений принцип законності, встановлений статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки при наявності спору, було вирішено питання про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_7 до того, як було повністю вирішено аналогічне питання про надання земельної ділянки позивачам.
Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Підставами для визнання акта протиправним є невідповідність його вимогами діючого законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24.02.2004 визначений порядок користування прибудинковою територією земельною ділянкою між співвласниками квартир №№ 12,13.14,15 по АДРЕСА_6 в межах і розмірах, зазначених в додатку №2 висновку судової технічної експертизи № 77 від 23.01.2004 з видачею Сімферопольською міською радою правовстановлюючих документів на закріплені ділянки і державною реєстрацією. Закріплено за ОСОБА_10 - власником квартири АДРЕСА_2 на 1/2 частку, ізольовану земельну площею 789 кв.м. Закріплено за ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16 -власниками квартири АДРЕСА_3 на 22/100 частки, ділянку площею 246 кв.м. Закріплено за ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_17- власниками квартири АДРЕСА_4 на 17/100 часток, земельну ділянку площею 342 кв.м. Закріплено за ОСОБА_18 і ОСОБА_19 власниками квартири АДРЕСА_5 на 11/100 часток земельну ділянку площею 185 кв.м. Земельну ділянку площею 130 кв.м залишено в загальному користуванні співвласників квартир №№ 12, 13, 14 по АДРЕСА_6.
Рішенням 25 сесії V склику Сімферопольської міської ради №352 від 21.08.2007 позивачам дозволено виконувати проекти землеустрою по відведенню земельної ділянки по вул. Караїмській,18 (кв.13) площею 0,0342 га для будівництва та обслуговування жилого будинку. У п.12 цього рішення вказано про необхідність розробки та узгодження проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки та надання його в міську раду на затвердження протягом 9 місяців з часу прийняття даного рішення, тобто до 21.05.2008.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на думку судової колегії, є стадією, що не відповідає змісту та сутності приватизації. Так, подальшою стадією є замовлення розробки проекту відведення земельної ділянки суб'єкту господарювання, що має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Між замовником та розробником виникають договірні відносини, обумовлення можливості виникнення яких дозволом владного суб'єкта є необґрунтованим. Дозвіл на розробку проекту відведення у будь-якому разі не зв'язує суб'єкта, уповноваженого надавати земельну ділянку, і рішення про надання може бути як позитивним, так і негативним без жодних наслідків для суб'єкта, що надав дозвіл.
Крім зазначеного, судова колегія зазначає, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.
Як свідчать матеріали справи, позивачі протягом зазначеного строку з заявою до Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим з проханням розглянути питання про затвердження проекту землевідводу, або продовжити строк оформлення землевпорядної документації не зверталися.
12 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради приймається рішення №2708, яким був затверджений акт вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування приміщення автомийки по АДРЕСА_6; вирішено внести пропозицію сесії Сімферопольської міської ради про дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 виконати проект землеустрою по відведенню додаткової земельної ділянки площею 130,0 кв.м для будівництва службового приміщення автомийки; дозволено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 виконати комплекс проектных робіт для будівництва службового приміщення автомийки.
Надалі, на підставі вищевказаного рішення виконкому та зібраної землевпорядної документації, Сімферопольською міською радою приймається оскаржуване рішення № 645 від 16.10.2008 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, надання, передання громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду у м. Сімферополі», згідно якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 надана земельна ділянка площею 0,0130 га по АДРЕСА_6у короткочасну оренду строком на 2 роки до 16.10.2010 для будівництва службового приміщення автомийки.
Згідно положень пункту 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України - громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Згідно із частиною сьомою статі 118 Земельного кодексу України - міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
У відповідності із частиною дев'ятою статті 118 Земельного Кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд до органу місцевого самоврядування.
Отже, із змісту статті 118 Земельного кодексу України випливає, що рішення про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ніяк не пов'язане із рішенням органу місцевого самоврядування про його затвердження або надання земельної ділянки зацікавленій особі.
Судова колегія зазначає, що виходячи із аналізу норм земельного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що Сімферопольською міською радою Автономної Республіки Крим рішення №645 від 16.10.2008 було прийнято з дотриманням норми статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Задовольняючи позов про визнання рішення сесії 40 V склику Сімферопольської міської ради №645 від 16.10.2008 сесії відповідача незаконним, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи є висновок управління містобудування та архітектури Сімферопольської міської ради №7449 про можливість цільового використання земельної ділянки площею 342 кв.м по вул. Караїмській,18 (кв.13) з передачею даної земельної ділянки в оренду позивачам строком на 10 років від 18.10.2005, який не переглядався відповідною депутатською комісією.
Обставини, на які посилався суд першої інстанції, встановлені не повною мірою та не є такими, з якими закон пов'язує можливість задоволення позову про скасування рішення органа місцевого самоврядування, оскільки судом першої інстанції не враховано, що рішенням постійної депутатської комісії з питань містобудування від 16.07.2009 висновок управління містобудування, архітектури та дизайну міської середи №9250 від 26.10.2007 скасовано, про що листом виконавчого комітету Сімферопольської ради від 28.07.2009 № 0-37/2446 була повідомлена позивач ОСОБА_3
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За правилами частин 1,2 статті 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Крім того, слід зазначити, що законом забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.
Судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є правомірність прийняття рішення Сімферопольською міською радою Автономної Республіки Крим, з приводу реалізації її повноважень у сфері земельних правовідносин.
Під час дослідження матеріалів справи колегія суддів встановила, що позивачі не надали в строк, визначений у рішенні 25 сесії V склику Сімферопольської міської ради №352 від 21.08.2007 розроблений та узгоджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки, не керувалися порядком надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, власність або оренду, а отже не скористалися можливістю оформити право власності, або право оренди на спірну земельну ділянку за встановленою законом процедурою.
За правилами статті 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Таким чином, у позивачів були відсутні необхідні та зазначені вище правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, що підтверджується наявними у справі матеріалами. Тому їх доводи колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не заслуговують уваги, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення у позивачів не виникло ні права власності, ні права користування, ні права оренди.
В свою чергу, за таких обставин у відповідача не було підстав вважати що спірна земельна ділянка не була вільна. Тобто при прийнятті оскаржуваного рішення Сімферопольська міська рада правильно виходила з того, що на момент його прийняття позивачі не були власниками, або орендарями земельної ділянки.
Крім того, приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено можливість органів місцевого самоврядування скасовувати власні рішення.
Висновок суду першої інстанції спростовуються положеннями Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009.
Відповідно до даного рішення закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).
В інших положеннях Закону також визначено право ради скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни.
В законах України також передбачено право органів місцевого самоврядування скасовувати та змінювати свої рішення. У Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено право органів місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель (абзац другий пункту "б" статті 6)‚ тобто змінити власні акти. Згідно із Законом України "Про основи містобудування" сільські, селищні, міські ради уповноважені затверджувати місцеві правила забудови окремих частин населених пунктів та вносити в них зміни за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури (частина друга статті 12, частина п'ята статті 17). За Законом України "Про планування і забудову територій" місцева рада затверджує містобудівну документацію та після погодження зі спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури вносить до неї зміни своїм же рішенням (частини третя, четверта статті 10).
Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Відтак, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_7 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради задовольнити.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (суддя Злотніков В.Я.) від 27.04. 2011 у справі №2а-14/11/0107 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, які передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 жовтня 2011 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис Н.П.Горошко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук