ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
05 квітня 2012 р. № 2а-14131/11/1370
Корпорація "Укрнерудпром"
Львівський окружний адміністративний суд
в складі: головуючої cудді -Потабенко В.А.
за участю секретаря судового засідання -Гойни Є.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,
від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом корпорації «Укрнерудпром»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
корпорація «Укрнерудпром»звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі -ДПІ у Франківському районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0001712320, що прийняте за наслідками виїзної позапланової документальної перевірки Договору про спільну діяльність НАК «Надра України»«Західукргеологія»і корпорації «Укрнерудпром»з питань достовірності декларування показників декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Гранд-буд Престиж»та ПП «Торговий дім «Тіара»за січень-лютий 2011 року, оформленої актом № 724/23-2/33750480 від 08.06.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Франківському районі м. Львова, на підставі якого прийняті оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності Договору про спільну діяльність НАК «Надра України»«Західукргеологія»і корпорації «Укрнерудпром». Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Гранд-буд Престиж»та ПП «Торговий дім «Тіара», цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Податковим кодексом України. Підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Сама по собі несплата податків продавцем послуг в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового зобов'язання покупцем. Відповідно, Спільна діяльність жодним чином не порушувала норм податкового законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях від 03.02.2011 року, суть яких зводиться до наступного. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. В процесі проведення перевірки встановлено, що контрагенти Договору про спільну діяльність НАК «Надра України»«Західукргеологія»і корпорації «Укрнерудпром» - ПП "РА ЦЄ" - ТзОВ «Гранд-буд Престиж»та ПП «Торговий дім «Тіара» - не мають основних засобів та виробничих потужностей, у них відсутні трудові ресурси, складські приміщення та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. А, отже, укладені з позивачем правочини є нікчемними. Зазначене підтверджено актами проведених ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська перевірок по ТзОВ «Гранд-буд Престиж»та ПП «Торговий дім «Тіара». Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагентів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості послуг, є безпідставним, незважаючи на наявність податкових накладних, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства та актів здачі-прийняття робіт. З урахуванням наведеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
25.04.2003 року між корпорацією «Укрнерудпром»та ДП НАК «Надра України»«Західукргеологія»було укладено Договір про спільну діяльність № 147, без створення юридичної особи, код ЄДРПОУ 337504801, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул.Володимира Великого, 18/607. Договір про спільну діяльність № 147 взятий на облік як платник податків в ДПІ у Франківському районі м. Львова, зареєстрований платником ПДВ з 02.09.2003 року по даний час.
Корпорація «Укрнерудпром»є оператором по Договору про спільну діяльність, таким чином наділена правом звернення до суду за захистом прав та законних інтересів Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Франківському районі м. Львова проведена позапланова виїзна документальна перевірка Договору про спільну діяльність № 147 »з питань достовірності декларування показників декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Гранд-буд Престиж»та ПП «Торговий дім «Тіара»за січень-лютий 2011 року, за результатами якої складено акт № 724/23-2/33750480 від 08.06.2011 року.
Вказаною перевіркою встановлено порушення Договором про спільну діяльність вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 67617,00 грн.. в тому числі за січень 2011 року на суму 67617,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0001712320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 67618,00 грн., у тому числі за основним платежем -67617,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість змінена не була.
Відповідно до наданих позивачем документів, між Договором про спільну діяльність № 147 та ТзОВ «Гранд-буд Престиж»04.01.2011 року укладено договір № 04/01, згідно з яким Спільна діяльність замовляє, а ТзОВ «Гранд-буд Престиж»бере на себе обов'язок щодо проведення робіт по ремонту та заміні вузлів системи обліку газу на свердловині №5 Тинівська.
Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту вищенаведеного договору не можливо встановити, про які істотні умови проведення робіт сторони дійшли згоди, а саме: в договорі відсутні конкретизація та обсяг робіт, що належало виконати, не вказано, які саме вузли системи обліку газу підлягали заміні, місце та час виконання робіт, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на роботи тощо.
Специфікації або будь-які інші додатки до договору суду подані не були.
На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем подано акт про прийом-передачу виконаних робіт від 12.01.2011 року, підписаний Спільною діяльністю та ТзОВ «Гранд-буд Престиж», з якого вбачається, що генеральний підрядник власними силами та матеріалами провів роботи по ремонту та заміні вузлів системи обліку газу на свердловині №5- Тинівська, а замовник прийняв виконані роботи.
12.01.2011 року ТзОВ «Гранд-буд Престиж»виписано в адресу Договору про спільну діяльність № 147 податкову накладну №161 на суму 50700,00 грн., в тому числі ПДВ 8450,00 грн.
Крім того, між Договором про спільну діяльність № 147 та ПП «Торговий дім «Тіара»10.12.2010 року укладено договір № 10/12/-2, згідно з яким Спільна діяльність замовляє, а ПП «Торговий дім «Тіара»бере на себе обов'язок щодо проведення робіт по введенню в дослідно-промислову експлуатацію горизонту НД-3 нижнього сармату в інтервалі 451-454 метри.
Аналогічно, зі змісту даного договору не можливо встановити, про які істотні умови проведення робіт сторони дійшли згоди, а саме: не зрозумілий предмет договору, не зазначено місце проведення робіт.
Специфікації або будь-які інші додатки до договору суду подані не були.
Слід зазначити, що представник позивача в судовому засіданні також не зміг пояснити суду, які саме роботи виконувались ПП «Торговий дім «Тіара».
На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем подано акт про прийом-передачу виконаних робіт від 04.01.2011 року, підписаний Спільною діяльністю та ПП «Торговий дім «Тіара», з якого вбачається, що генеральний підрядник провів роботи введенню в дослідно-промислову експлуатацію горизонту НД-3 нижнього сармату в інтервалі 451-454 метри, а замовник прийняв виконані роботи.
04.01.2011 року ПП «Торговий дім «Тіара»виписано в адресу Договору про спільну діяльність № 147 податкову накладну №18 на суму 355000,00 грн., в тому числі ПДВ 59166,67 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що Договір про спільну діяльність № 147 включив до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року податок на додану вартість в сумі 59166,67 грн., сплачений в складі вартості отриманих від ПП «Торговий дім «Тіара» послуг по введенню в дослідно-промислову експлуатацію горизонту НД-3 нижнього сармату в інтервалі 451-454 метри, та податок на додану вартість в сумі 8450,00 грн., сплачений в складі вартості отриманих від ТзОВ «Гранд-буд Престиж» робіт по ремонту та заміні вузлів системи обліку газу на свердловині №5 Тинівська.
Доказів оплати виконаних робіт позивачем представлено не було.
Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.
Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).
Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.
Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Податковий кредит у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.
Аналізуючи матеріали справи суд вважає, що поданих корпорацією «Укрнерудпром»первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність операцій з ПП «Торговий дім «Тіара»та ТзОВ «Гранд-буд Престиж».
З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги положення Податкового кодексу України, у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій.
А наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування робіт, послуг, їх оплата, тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Крім того, слід зазначити, що вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 року, що набрав законної сили 01.12.2011 року, виконавчий директор ТзОВ «Гранд-буд Престиж»ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28, 205 ч.2, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, службове підроблення).
Так, у мотивувальній частині вироку зазначено, що злочинна група, до якої входив і ОСОБА_3, в період з 02.09.2008 року по 31.03.2011 року використовувала фіктивні підприємства, в тому числі ПП «Торговий дім «Тіара»та ТзОВ «Гранд-буд Престиж»для здійснення незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової форми в готівкову.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, встановлений факт здійснення фіктивного підприємництва ПП «Торговий дім «Тіара»та ТзОВ «Гранд-буд Престиж»в період з 02.09.2008 року по 31.03.2011 року.
Суд вважає безпідставним покликання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року в частині визнання неправомірними дії ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо висновків, викладених в акті перевірки по ПП «Торговий дім «Тіара»(порушення ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України), оскільки, на думку суду, при розгляді спорів щодо правомірності формування податкового кредиту в будь-якому слід з'ясовувати реальність тієї чи іншої господарської операції на підставі первинних бухгалтерських документів.
Крім того, судом при вирішенні спору не брались до уваги факти, зазначені в актах перевірок ПП «Торговий дім «Тіара».
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі наведеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що Договір про спільну діяльність № 147 допустив порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занизив податок на додану вартість в сумі 67617,00 грн. за січень 2011 року.
Отже, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0001712320 є правомірним.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 10.04.2012 року.
Суддя Потабенко В.А.