Копія Справа № 1170/2а-3277/11
Категорія статоюліку 8.2.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
31 січня 2012 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі -Полудні Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
31 липня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросвіт»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить: визнати незаконним та скасувати наказ від 16.03.2011 року №549 відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року; зобов'язати відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих позивачем за грудень 2010 року в розмірі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" на підставі довідки №91/1520/31703622 від 18.03.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування податкового зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 16 березня 2011 року по 18 березня 2011 року Кіровоградською ОДПІ проведено невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року. На підставі проведеної перевірки складено довідку від 18.03.2011 року №91/1520/31703622.
При цьому про наявність даної довідки позивач дізнався випадково в кінці березня 2011 року. Жодних повідомлень та наказу про проведення даної перевірки позивач не отримував, документи відповідачем не вимагались. На усний запит директора про отримання копії даної довідки йому було відмовлено, лише роздрукований один примірник довідки без підписів працівників Кіровоградської ОДПІ. Також стало відомо, що дана довідка направлена 18.03.2011 року по електроній пошті супровідним листом вих. №101/7/1520 до інших податкових органів де обліковуються контрагенти ТОВ «Євросвіт»з пропозицією проведення перевірки контрагентів стосовно визнання угод нікчемними.
Позивач зазначає, що надання копії наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросвіт»за грудень 2010 року взагалі нічого не повідомлено.
З даною довідкою позивач ознайомився при розгляді адміністративної справи №1170/2а-1353/11.
Як вбачається з довідки, що копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про її проведення Кіровоградською ОДПІ не вручені у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за адресою, про що складено довідку від 15.03.2011 року №647/26-34.
Тому позивач вважає, що складання відповідачем довідки від 15.03.2011 року №647/26-34 про встановлення місцезнаходження платника податків, відповідно до якої місцезнаходження позивача не встановлено, то відповідач навіть не намагався у спосіб визначений Податковим кодексом України, шляхом направлення з повідомленням про вручення або під розписку, вручити позивачу наказ про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та повідомлення про її проведення.
Крім того, як вбачається із довідки при проведенні перевірки позивача встановлені порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.ст. 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем при здійсненні операцій з поставок товару з ПП «Фрост Ентоні»м. Київ та іншими контрагентами, а також порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.4, п.п. 7.5.1 та 7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 428 283,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 428 492,55 грн. Так з довідки від 18.03.2011 року №91/520/31703622 «Про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року»не вбачається, що під час проведення перевірки були використанні будь -які первинні документи бухгалтерського або податкового обліку.
Тому на думку позивача, формування в довідки, яка складалась за результати проведеної документальної перевірки, висновків без перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку є протиправними.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позовні заяві та просили суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні, просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, з підстав зазначених у запереченнях.
Представник відповідача, у письмових запереченнях зазначила, що позовні вимоги ТОВ «Євросвіт»не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.
Крім того в частині зобов'язання Кіровоградської ОДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «Євросвіт»за грудень 2010 року в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України Кіровоградської області зазначає, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затверджених наказом ДПА України 18.04.2008 року №266 вказана система носить інформаційно -довідковий характер. За своєю суттю автоматизована система є електронною інформаційною базою стосовно платників податків щодо декларування ними податкових зобов'язань та кредиту з податку на додану вартість. Відтак, вона створена для службового користування і оперативного співставлення фіскальним органом даних платників податків.
Отже, позивачем не доведено яким чином дані цієї системи можуть впливати на його права та обов'язки та яким чином ці зміни повинні здійснитись.
Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
19.01.2011 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію №9006487889 з податку на додану вартість, якою визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду 18 500,00 грн. (а.с. 88 -90) та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 91 -92).
Судом встановлено, що 04.02.2011 року заступником начальника інспекції начальник Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ Легуном П.В. направлено лист вих. №132/10/15-20 керівнику ТОВ «Євросвіт»про надання пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з ПП «Фрост Ентоні», з питань, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року (а.с. 7).
11.02.2011 року директором ТОВ «Євросвіт»ОСОБА_2 подані пояснення від 11.02.2011 року №7 (а.с. 8) на лист відповідача від 04.02.2011 року №132/10/15-20, в якому зазначено, що ТОВ «Євросвіт»в грудні 2010 року мало господарські взаємовідносини з ПП «Фрост Ентоні», що підтверджується отриманими податковими накладними.
15.03.2011 року оперуповноваженим ВПНВ ПДВ ГВПМ Кіровоградської ОДПІ лейтенантом податкової міліції Пустовим А.В. подано рапорт начальнику Г?ВПМ Кіровоградської ОДПІ майору податкової міліції Постриганенку О.О. про те, що ТОВ «Євросвіт»за адресою: 27614, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шевченко, буд. 81/а, фактично не знаходиться (а.с. 113). В результаті чого складено довідку №647/26-34 про встановлення місцезнаходження (місце проживання) платника податків, з даної довідки вбачається, що місцезнаходження платника податків не встановлено (а.с. 43).
16.03.2011 року заступником начальника інспекції начальник Кіровоградського відділення Кіровоградської ОДПІ Легуном П.В., начальник Кіровоградської ОДПІ Гавренковій Т.С. подано доповідну записку вих. №108 про надання дозволу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євросвіт», з метою ліквідації вищевказаних розбіжностей (а.с. 45). На підставі чого було прийнято наказ від 16.03.2011 року №549 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с. 44).
18.03.2011 року на підставі повідомлення від 16.03.2011 року №19 (а.с. 114) було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Євросвіт», з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Перевірка проводилась без відома керівника ТОВ «Євросвіт»у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за адресою: 27614, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шевченко, буд. 81/а. В результаті перевірки складено довідку №91/1520/31703622 (а.с. 46-52).
Перевіркою повноти декларування податкового кредиту за період 01.12.2010 року по 31.12.2010 року встановлено його завищення у загальній сумі 428 942,55 грн. по контрагенту ПП «Фрост Ентоні». Також у акті перевірки зазначено, що у позивача відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспорті засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємства.
Крім того перевіркою встановлено, що за грудень 2010 року ТОВ «Євросвіт»задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 448 283,00 грн. Згідно системи «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту контрагентів -покупців, а саме ПП «Еліт Агро Альянс»в сумі 115050,00 грн.; ТОВ «Компанія Ганаша»в сумі 111343,53 грн.; ОСОБА_9 в сумі 65022,76 грн.; ПП «Владор -Агро»в сумі 43939,05 грн.; ТОВ «Домашній гостинець «Крим»в сумі 24872,22 грн.; ОСОБА_10 в сумі 26666,67 грн.; ОСОБА_11 у сумі 25200,05 грн.; ПП «Добра Господа»в сумі 12785,00 грн.; ТОВ «Еліт Агро Альянс»в сумі 6900,00 грн.; ОСОБА_12 в сумі 5628,00 грн.; ОСОБА_13 в сумі 4074,00 грн.; ОСОБА_14 в сумі 3370,00 грн.; ТОВ «АПС-Кіровоград в сумі 1982,60 грн.; ПП «Мирт -СВ»в сумі 1448,67 грн.
В висновку перевірки зазначено порушення вимог п.п. 3.1.1 п.3.1, п.4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, 7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97 ВР із змінами та доповненнями, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року -XIV із змінами та доповненнями; п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, 629, 650,655, 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Євросвіт»з зазначеними у довідці перевірки постачальниками та покупцями.
18.03.2011 року податковим органом направлено лист вих. №101/7/1520 Кіровоградській ОДПІ, ДПІ у Катеринопільському районі, Світловодській ОДПІ, ДПІ у Тальнівському районі, ДПІ у Звенигородському районі, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, матеріали невиїзної перевірки ТОВ «Євросвіт»для відпрацювання по ланцюгу постачання (а.с. 9).
21.06.2011 року супровідним листом вих. №950/10/1520 відповідач направив позивачу копію довідки від 12.04.2011 року №154/1520/31703622 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Євросвіт», з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року (а.с. 17)
03.08.2011 року супровідним листом вих. №1231/10/1520 відповідач повідомив позивача, що податковим органом 18.03.2011 року, 12.04.2011 року та 07.07.2011 року були проведенні документальні позапланові перевірки ТОВ «Євросвіт», з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за періоди грудень 2010 року, люти 2011 року та квітень 2011 року, за результати яких рішення -повідомлення не виносились та штрафні санкції не нараховувались (а.с. 18).
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Щодо вимог позивача про скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки судом встановлено, що згідно змісту наказу начальника Кіровоградської ОДПІ № 549 від 16.03.2011року, правовою підставою позапланової перевірки ТОВ «Євросвіт»є пп. 75.1.2. п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України.
Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до п. 75.1.2 п. 75.1 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Згідно пп. 78.1.1 ст. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведення позапланової перевірки можливе лише за умови, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Проаналізувавши приписи ст.78 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з привод надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу та не надання платником пояснень та документів.
Згідно до п.79.2 ст. 79 ПК України, визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).
З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 згаданого кодексу.
Відповідач не направляв наказу про проведення перевірки позивачу, так як податковим органом отримано довідку про встановлення місцезнаходження платника податків податкової міліції від 15.03.2011 р. № 647/26-34, в якій зазначено, що ТОВ «Євросвіт»не знаходиться за місцем реєстрації (а.с.43).
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що у начальника Кіровоградської ОДПІ були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо проведення позапланової перевірки позивача, а дії по проведенню зазначеної перевірки є незаконними.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" /далі Закон №168/97-ВР/ податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.
Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.
З наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Водночас ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.
Відповідно до положень ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Вказані вище норми кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Проте матеріалами справи підтверджено, що відповідачем по справі вказані документи не досліджувалися, виходячи зі змісту довідки, перевірка проводилася на підставі установчих документів ТОВ «Євросвіт», декларації з податку на додану вартість ТОВ «Євросвіт»за грудень 2010 р., з усіма передбаченими діючим законодавством додатками; даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "РПП".
Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.
Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».
Суд також звертає увагу на те, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
Даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договорів, укладених позивачем із контрагентами, суд звертає увагу на те, що згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Вивчивши зміст довідки від 18.03.2011року № 91/1520/31703622 суд зазначає, що вказаний документ не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.
Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Також, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвіт" за грудень 2010 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» з ПДВ за грудень 2010 року.
Відповідно до статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Судом встановлено, що згідно методичних рекомендацій Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 № 355 щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (п.1.10), передбачено. Працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит" на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок планової виїзної перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, контролю за здійсненням таких оплат органами державної податкової служби розроблений порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р.
Слід відмітити, що вказаний Примірний порядок є документом для внутрішнього використання органами державної податкової служби і не може носити обов'язкового характеру у зв'язку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку. Крім того, встановлений ним порядок співставлення показників у податковій звітності учасників господарських операцій, який відповідачем був застосовний виключно з використанням даних ОСОБА_5 та Інформаційних систем АІС "РПП", системи автоматизованого співставлення податкових, не відповідає приписам Податкового кодексу та іншим законам з питань оподаткування, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.
Проте вказаний нормативний акт, яким зі слів представника відповідача регулюється порядок ведення "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" використовується у роботі органами державної податкової інспекції, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення ст. 162 КАС України, вважає за можливе застосувати такий спосіб захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, відобразити в зазначеній електронній базі даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які позивач включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваного наказу, проведення перевірки є незаконним, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задоволено повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ від 16.03.2011 року №549 Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року.
3. Зобов'язати Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих позивачем за грудень 2010 року в розмірі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" на підставі довідки №91/1520/31703622 від 18.03.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт»всі, здійснені ним документально підтверджувальні судові витрати в сумі 3,40 грн. з державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко