24 квітня 2012 року місто Київ № 2а-1407/12/1070
13.26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В.при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників:
позивача:- Місіної Л.П.,
відповідача:- Уголькова Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»
доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № НОМЕР_1, за яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкцій розмірі 71957 гривень 46 копійок.
Згідно з вказаним рішенням, податковим органом до позивача застосовано фінансові санкції за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у не забезпеченні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (надалі -Закон України № 265/95-ВР), оскільки облік товарних запасів ним ведеться, але не за місцем реалізації товарів, а на складах і в приміщеннях централізованої бухгалтерії, що відповідає вимогам закону. Тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статей 20 Закону України № 265/95-ВР є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні 24.04.2012 позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Надав суду копії витягів із звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за перевіряємий період.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора»є юридичною особою, здійснює торговельну діяльність через мережу магазинів. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.
14 листопада 2011 року посадовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій була проведена фактична перевірка господарської одиниці позивача - магазину, який розташований за адресою: м. Вишневе, вул. Першотравнева, 7, про що складено акт № 0177101323/32294897 від 20.04.2009 року (надалі -Акт перевірки).
У ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що позивач здійснював торгівлю продовольчими товарами, алкогольними напоями і тютюновими виробами за готівковий розрахунок. На момент перевірки у магазині не ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки відсутні облікові документи (податкові накладні, товарно-транспортні накладні) на товар на загальну суму 35978 гривень 73 копійки, чим порушено приписи пункту 12 статті 3 статті 6 Закону України № 265/95-ВР.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач звернувся до відповідача із відповідними запереченнями. За наслідками розгляду заперечень позивача висновки акта перевірки залишено без змін.
На підставі Акта перевірки позивачу, враховуючи приписи статей 20, 21 Закону України № 265/95-ВР, нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 71957 гривень 46 копійок за не ведення у встановленому порядку обліку товарів за місцем їх реалізації (2 х 35978, 73 грн.), про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 № НОМЕР_1.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у Київській області та Державної податкової служби України. За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача без змін.
Позивач, не погоджуючись з рішенням податкового органу, оскаржив його до суду.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем, відповідно до пункту 5 наказу від 08.01.2008 № 1-Б директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»«Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства», первинні документи бухгалтерського обліку, після їх первинної бухгалтерської обробки в місцях приймання товару від постачальників (у магазинах), зберігаються в офісному приміщенні бухгалтерії підприємства за адресами: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова,1 (бухгалтерія), а також м. Київ, вул. Стальського, 23 та м. Київ, вул. Кібальчича, 23/35 (складські приміщення).
За поясненнями представник позивача, товар поставляється постачальниками в магазини позивача, де він приймається. У містах приймання товару здійснюється обробка первинних бухгалтерських документів із застосуванням централізованої комп'ютерної програми бухгалтерського обліку », після чого всі документи передаються кур'єром до централізованої бухгалтерії, де вони зберігаються
На підтвердження своїх тверджень позивач надав суду копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на товар, стосовно якого відповідачем зроблено висновок про відсутність облікових документів.
Водночас, судом встановлено, що вимог про надання для перевірки облікових документів на товар посадовими особами податкового органу не висувалось, що вбачається з пункту 4.4 акту перевірки (місце для зазначення переліку документів, які необхідно надати податковому органу на розгляд), яке не заповнено і містить лише слова «по вимозі».
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За приписами статті 6 Закону України № 265/95-ВР, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Аналіз зазначених нормативних актів дає підстави дійти до висновку, що закон допускає ведення обліку товарних запасів як на складах, так і за місцем їх реалізації. При цьому представником відповідача не було надано доказів того, що чинним законодавством передбачений (встановлений) порядок (механізм) обліку товарних запасів за місцем реалізації товару. Тому оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (надалі - Закон України № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України № 996, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем не заперечується факт ведення позивачем обліку товарних запасів і наявності у нього облікових документів на товар взагалі, проте відповідач вважає порушенням вимог закону відсутність облікових документів на товар у паперовій формі саме у місці їх реалізації.
У своїх запереченнях представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки ОСОБА_3 (керуючий зі слів) пояснила, що документи, які свідчать про рух товарно-матеріальних цінностей знаходяться в бухгалтерії та облік товарів в магазині не ведеться.
Водночас у суду відсутні будь-які документально підтверджені докази (пояснення ОСОБА_3.) з цього приводу.
Натомість в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_3 акт підписала із зауваженнями, зазначила, що оригінали та копії накладних будуть надані. Товар оприбутковано, облік за місцем реалізації ведеться.
Приписами статті 20 Закону України № 265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено суду факту того, що позивачем не ведеться облік товарних запасів та відсутності у позивача відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, а висновок відповідача про те, що первинні облікові документи на товар мають зберігатися лише за місцем реалізації товару є хибним та не відповідає змісту закону.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР в розмірі 71957 гривень 46 копійок є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 року № 0002922302 Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора» судові витрати з Державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 719 (сімсот дев'ятнадцять) гривень 57 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 квітня 2012 р.