09 квітня 2012 року 2а-1158/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю
представника позивача: Кладька Д.А.,
представника відповідача: Падуна Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт"
доКиївської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
провизнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплаченої суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості від 17.01.2012 № 125000006/2012/610017/1 та зобов'язання стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму з податку на прибуток у розмірі 3151, 17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким митним органом здійснено коригування митної вартості товару у сторону збільшення, на думку позивача, прийняте Київською обласною митницею з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, а тому, є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт», як платник податків, має право на повернення сум ввізного мита та податку на додану вартість, сплачених ним надмірно внаслідок незаконного збільшення контролюючим органом митної вартості товарів.
Представники відповідачів позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що посадові особи Київської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судове засідання, призначене на 09.04.2012, з'явились представники позивача та Київської обласної митниці.
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з'явився. Водночас, матеріали справи містять заяву представника Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області за наявними у ній матеріалами та доказами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник Київської обласної митниці позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»та Товариством з обмеженою відповідальністю Горна компанія «Параванперліт»(Грузія) було укладено зовнішньоекономічнийдоговір № ПП/41-2011, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю Горна компанія «Параванперліт»(Грузія) здійснює на користь позивача поставку фракціонованої перлітової породи фракцією 0,045-0,63 мм за ціною 141 доларів США за тону, або 0,141 доларів США за один кг.
На виконання умов зазначеного зовнішньоекономічного договору, особою уповноваженою позивачем на декларування товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_1 у січні 2012 року до митного оформлення згідно вантажної митної декларації №125000022/2012/163132 від 17.01.2012 був заявлений в режимі імпорт - 40 товар «фракціонована перлітова»фракцією 0,045-0,63 мм та наданий пакет документів необхідних для здійснення його митного контролю та оформлення, перелік яких, зазначений в графі 44 ВМД.
В силу положень частини другої статті 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Як зазначає відповідач, під час перевірки заявленої митної вартості товаріву митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки відповідно до даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, використання якої передбачено наказом Державної митної служби України №257 від 17.05.2002 «Про затвердження структури, джерел та критеріїв формування бази середньоконтрактних цін»та положеннями Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 № 602, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 за №669/16685, задекларована митна вартість товарів відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами.
Так, наявна у відповідача інформація стосовно ціни митного оформлення такого товару була значно більшою від заявленої позивачем.
З метою перевірки правильності визначення митної вартості заявленого декларантом до митного оформлення вантажу, враховуючи приписи Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження декларування митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок декларування митної вартості товарів), посадовою особою митного органу було запропоновано декларанту надати додаткові документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товару, а саме: прайс-листи фірми-виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження згідно із законодавством; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару.
Дані вимоги митного органу були викладені у письмовому вигляді на зворотному боці поданої позивачем вантажної митної декларації.
Статтею 88 Митного кодексу України передбачено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом України, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документа або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи (зворотній бік а.с.13), особою, уповноваженою позивачем на декларування ОСОБА_1, надано згоду на визначену митним органом митної вартості товару, про що 17.01.2012 на зворотному боці декларації митної вартості № 125000022/2012/163132 від 17.01.2012 нею було вчинено надпис: "Ознайомлена. Консультацію проведено. Додаткових документів не надаю. З митною вартістю згодна".
Отже, особою, уповноваженою на декларування товару позивача, після проведення консультацій не було надано жодного із запитуваних документів, що могли б підтвердити заявлену ним митну вартість.
Крім цього, відповідач зазначив, що заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням пункту 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів», яким встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.
З метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України, відділом контролю митної вартості було визначено митну вартість товарів використовуючи інформацію Центральної бази даних Держмитслужби України та прийнято рішення про здійснення коригування митної вартості товару «фракціонована перлітова порода»фракція 0,045-0,63 мм до 0,17 доларів США за 1 кг товару, про що прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 17.01.2012 № 125000006/2012/610017/1.
Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до вимог частини третьої статті 264 Митного кодексу України та Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.03.2008 за № 259/14950, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався правом на випуск товару під гарантійні зобов'язання та не оскаржив картку відмови.
Водночас, 18 січня 2012 року особою, уповноваженою позивачем на декларування товару ОСОБА_1, було подано нову ВМД від 18.01.2012 № 125000022/2012/163144 із зазначенням митної вартості «фракціонованої перлітової породи» фракція 0,045-0,63 мм, яка визначена відповідно до рішення відповідача про визначення митної вартості товару від 17.01.2012 №125000006/2012/610017/1, а саме по 0,17 доларів США за 1 кг товару.
Тобто, у відповідності до положень пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, позивач самостійно обчислив, та як наслідок, визначив та узгодив суму податкового та/або грошового зобов'язання, що підлягає ним сплаті шляхом подання до митного органу ВМД від 18.01.2012 №125000022/2012/163144.
Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що в силу положень пункту 56.11 статті 56 Податкового Кодексу України, самостійно визначене платником податкове зобов'язання не підлягає оскарженню.
Щодо правомірності застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).
Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ, ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитись в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартостіввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно з пунктом 2 (Ь) статті під «дійсною вартістю»повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються статтями 266 - 273 Митного кодексу України.
Так, зі змісту частин 1 - 5 статті 266 Митного кодексу України убачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Відповідно до пояснень відповідача, пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З огляду на те, що вимога митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів не була виконана, митна вартість товару не могла бути визначена за ціною угоди (метод 1) згідно статті 267 Митного кодексу України.
Стосовно наявності підстав для застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 266 Митного кодексу України, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 269 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу.
У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271 (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості), або обчислена відповідно до вимог статті 272 (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу вартість товарів.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару.
Разом з тим, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07.02.2011 у справі № 21-76а10 та від 06.02.2012 у справі № 21-365а11, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості вибору Київською обласною митницею підстав для визначення митної вартості за резервним методом залежить від доведеності суду факту проведення контролюючим органом консультаційних процедур, визначених статтею 266 Митного кодексу України.
В силу вимог статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до пояснень представника відповідача, що не було спростовано позивачем, саме у ході проведення консультацій особою, уповноваженою на декларування товару, було зазначено про наявність ВМД від 16.01.2012 № 125000014/2012/17795, відповідно до якої ТОВ «Перліт - Інвест»було розмитнено товар «фракціонована перлітова порода»фракція0,045-0,63 мм за митною вартістю за один кг 0,17 доларів США, закупленого також у ТОВ Горна компанія «Параванперліт»(Грузія) та зазначив, що така ціна є прийнятною для позивача.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що у митного органу була наявна інформація щодо митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів або за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, оскільки в ціновій базі ДМСУ інформація щодо оформлення митним органом за фактурною вартістю товарів, які були ввезені у відповідний період з однаковими ознаками (фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник) та за такими ознаками як якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник, була відсутня.
А відтак, суд дійшов висновку, що митний орган був позбавлений можливості застосувати другий та третій методи.
Відповідно до пояснень відповідача, що не було спростовано позивачем, за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україніне видавалось можливим також застосувати четвертий та п'ятий методи -методи визначення митної вартості товарів на основі додавання та віднімання вартості.
В силу положень статті 266 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України, в такому випадку митна вартість визначається за резервним методом.
Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи, наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, беручи до уваги ту обставину, що у ціновій базі ДМСУ інформація щодо оформлення митним органом за фактурною вартістю товарів, які були ввезені у відповідний період з однаковими ознаками була відсутня; 16.01.2012 ТОВ «Перліт - Інвест»було розмитнено товар «фракціонована перлітова порода»фракція 0,045-0,63 мм з митною вартістю за одиницю - 0,17 доларів США, закупленого також у ТОВ Горна компанія «Параванперліт»(Грузія); проведення консультацій щодо обраного методу з особою, уповноваженою на декларування товару, відділом контролю митної вартості було правомірно прийнято рішення про здійснення коригування митної вартості товару позивача за резервним методом згідно положень статті 273 Митного кодексу України.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене та беручи до уваги те, що позивач не оскаржив картку відмови у прийнятті митної декларації; не скористався правом щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України; провів консультації, за результатами якої і було обрано шостий (резервний) метод, та здійснив дії щодо самостійного визначення податкових зобов'язань шляхом подання вантажної митної декларації від 18.01.2012 №125000022/2012/163144, які в силу положень пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягають оскарженню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості від 17.01.2012 № 125000006/2012/610017/1 є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути з Державного бюджету України суму надмірно сплачених митних платежів, суд зазначає, що дані позовні вимоги є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Повний текст постанови виготовлений у повному обсязі та підписаний - 17.04.2011