09 квітня 2012 року 2а-1245/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін
від позивача: Матюшенков Д.В.
від відповідача: Коваленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Імідж»
доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
провизнання дій протиправними
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Імідж»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача: щодо недотримання порядку оформлення результатів перевірок, визначених Податковим кодексом України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984; щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем із контрагентом -постачальником ТОВ «Компанія «Грифон Консалт»та контрагентами -покупцями ПАТ «Ремторгустаткування», ТОВ «Технокабель», ТОВ «Електрострум», ТОВ «Ес сі ей Хаджін Україна», ТОВ «Скар», ПАТ «Бучанський приладобудівний завод Веда», ПАТ «МТС Україна»та ТОВ «Віона».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті перевірки від 17.01.2012 № 20/23/33011124 висновки посадових осіб відповідача щодо нікчемності правочинів, які були укладені між позивачем та його контрагентами у період з 01.06.2011 по 31.07.2011 є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб органів податкової служби. Крім того, позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки висновками про те, що вказані правочини вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, а відтак вважає вказані висновки протиправними та такими, що прийнятті з перевищенням законодавчо визначених повноважень відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що при проведенні перевірки позивача і оформленні акту перевірки за її результатами посадові особи керувалися та діяли у відповідності до вимог чинного законодавства. Формування висновків акту перевірки входить до функціональних обов'язків інспектора, що здійснює перевірку, його позиція формується на підставі наявних під час перевірки документів і внутрішнього переконання та само по собі не створює для позивача будь-яких негативних наслідків та не покладає на позивача податкових обов'язків. На думку відповідача, дії перевіряючих із визначення висновків акту перевірки та дії по складанню акту перевірки не порушують та не можуть порушувати прав позивача, оскільки лише рішення, прийняте за результатами перевірки, створює для платника податків правові наслідки у вигляді виникнення обов'язку сплатити певну суму податків, а відтак вимоги позивача є безпідставними. Також представник відповідача зазначив, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання по угодах, укладених між позивачем із контрагентом -постачальником - ТОВ «Компанія «Грифон Консалт»та контрагентами -покупцями ПАТ «Ремторгустаткування», ТОВ «Технокабель», ТОВ «Електрострум», ТОВ «Ес сі ей Хаджін Україна», ТОВ «Скар», ПАТ «Бучанський приладобудівний завод Веда», ПАТ «МТС Україна»та ТОВ «Віона», оскільки вважає їх нікчемними та спрямованими на порушення публічного порядку.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.04.2012 заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Імідж»є юридичною особою, зареєстровано Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 11.09.2001, про що внесено запис № 13371020000000028. Як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області.
На підставі направлення на перевірку від 04.01.2012 № 11/10/23-025 та наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Медіа-Імідж»від 04.01.2012 посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області у період з 12.01.2012 по 13.01.2012 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємством-постачальником - ТОВ «Компанія «Грифон Консалт»за період з 01.06.2011 по 31.07.2007, про що складено Акт перевірки від 17.01.2012 № 20/23/33011124 (надалі - акт перевірки).
Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем із контрагентом постачальником -ТОВ «Компанія «Грифон Консалт»та контрагентами -покупцями ПАТ «Ремторгустаткування», ТОВ «Технокабель», ТОВ «Електрострум», ТОВ «Ес сі ей Хаджін Україна», ТОВ «Скар», ПАТ «Бучанський приладобудівний завод Веда», ПАТ «МТС Україна»та ТОВ «Віона», є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Такий висновок податкового органу ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», а саме акту документальної перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 09.11.2011 № 1464/23-7/36048906. Також, відповідачем використано інформацію з наявних у податковій інспекції баз (АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), згідно яких встановлено розбіжності між задекларованою позивачем сумою податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту задекларованих ПАТ «Ремторгустаткування», ТОВ «Технокабель», ТОВ «Електрострум», ТОВ «Ес сі ей Хаджін Україна», ТОВ «Скар», ПАТ «Бучанський приладобудівний завод Веда», ПАТ «МТС Україна»та ТОВ «Віона».
Крім того, за результатами перевірки відповідачем було встановлено, що спірні операції позивача із вказаними контрагентами не підтверджуються відносно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого роду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо.
Узагальнюючи наведене, відповідач дійшов висновку, що укладені позивачем правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків з огляду на відсутність товару, який повинен був поставлятися на їх виконання, а тому надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за спірними правочинами.
Відтак, суттю заявлених позивачем позовних вимог є оскарження безпосередньо дій посадових осіб відповідача, які здійснювали перевірку щодо формування своїх висновків та їх відображення в акті перевірки.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України.
Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
При цьому згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
У відповідності до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Кодексу.
З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, передбачених статтями 77 та 78 згаданого кодексу.
Загальні вимоги до підстав і порядку організації та проведення документальних позапланових перевірок передбачені нормами статті 78 Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до пункту 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України, документальні позапланові невиїзні перевірки здійснюються у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Суд зазначає, що позивачем не оскаржується порядок проведення перевірки та дії посадових осіб щодо дотримання процедури її проведення.
Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є : документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).
Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Більш того, пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
При цьому, рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).
Разом із цим, порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984. (надалі - Порядок).
Так, розділом І вказаного Порядку встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Виходячи із сукупності наведених вище норм податкового законодавства, суд дійшов висновку, що проведення перевірки та формування, оформлення висновків за результатами її проведення у формі акту є функціональним обов'язком відповідача.
При проведенні перевірки та складанні акту перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки, відображати своє бачення того, що для цілей застосування у податковому обліку відповідних наслідків певні угоди на його думку є нікчемними, та за процедурою може відображати ці висновки в акті перевірки, що, однак, само по собі не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків , не робить ці угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).
В контексті наведеного суд зазначає, що саме рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі висновків акту перевірки, має правове значення та, відповідно, покладає на платника податків певні обов'язки. У даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, рішення (податкове повідомлення-рішення), податковим органом не приймалося.
В свою чергу, платник податків у разі з незгоди із викладеними в акті перевірки висновками та встановленими в ньому порушеннями має право подати заперечення на такий акт та зазначені в ньому висновки до податкового органу, який повинен здійснити перевірку достовірності вказаної в акті інформації та правильності кваліфікації визначених у ньому порушень законодавства і при невідповідності тих чи інших обставин або висновків винести відповідне рішення.
В даному випадку нікчемність зазначених в акті перевірки позивача договорів не є юридично встановленим фактом. Такого висновку, який має правове значення, може дійти лише суд у судовому рішенні, мотивуючи (у мотивувальній частині) певне судове рішення, пов'язане, наприклад, із розглядом вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Мотивація акту перевірки, дії щодо відображення висновків інспектора в акті перевірки з посиланням на недійсність договорів з підстав невідповідності договору інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, є позицією інспектора (ДПІ), яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків, яка, однак, як зазначено вище, сама по собі не створює для позивача будь-яких правових наслідків, оскільки, виходячи із змісту статті 228 ЦК України, з наведених підстав договір може бути визнаний недійсним лише судом.
Відтак, дії відповідача щодо формування та відображення висновків в акті перевірки, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача, не порушують прав позивача, а самі процедурні дії відповідачів щодо визначення та відображення висновків інспектора в акті перевірки є функціональним обов'язком відповідача за процедурою оформлення результатів перевірки, який в даному випадку виконувався відповідачем шляхом відображення зазначених висновків в акті перевірки, оцінку яким (висновкам по суті порушень) надає суд при розгляді питання щодо оскарження відповідного рішення, прийнятого ДПІ на підставі цих висновків.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, дотримано.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав в контексті спірних відносин, не доведено протиправність дій інспектора щодо визначення та відображення його висновків за процедурою оформлення акту перевірки, а отже суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим у позові слід відмовити.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 квітня 2012 р.