Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
про закриття провадження у справі
23.04.2012 року Справа № 2а-482/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сагайдак В.В.,
суддів - Шляхової О.М., Супрун Ю.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченка І.С.,
представника прокуратури - Воронько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Голови Верховного Суду України ОСОБА_3, Генерального прокурора України ОСОБА_4, треті особи: Верховна Рада України, Вища рада юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними, спонукання до вчинення дій,-
До Харківського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Голови Верховного Суду України ОСОБА_3, Генерального прокурора України ОСОБА_4, треті особи: Верховна Рада України, Вища рада юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними, спонукання до вчинення дій. У своєму позові, з урахуванням неодноразових уточнень заявлених вимог, ОСОБА_2 просить суд визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора України, який не розглянув її звернення від 17.08.2007р., не надав інформацію та відповідь по суті, не вжив заходів з поновлення та захисту її прав від порушень, допущених посадовими особами Верховного Суду України. ОСОБА_2 просить суд зобов'язати Генерального прокурора України розглянути вказане звернення від 17.08.2007р. по суті, вжити заходи щодо захисту її прав та законних інтересів, надати відповідь та витребувану нею інформацію. Також просила визнати неправомірними дії та бездіяльність Голови Верховного Суду України щодо не розгляду звернень від 09.07.2007р. та від 20.09.2007р. стосовно надання інформації і відповідей на звернення, вилучення та заміни конвертів з її звернень від 20.09.2007р. та касаційної скарги від 16.05.2007р., приховування її звернення від 20.09.2007р. в касаційному провадженні №5-440км, фальсифікації та направлення їй підробленої постанови від 29.02.2008р., надання до адміністративного суду 10.06.2008р. недостовірного доказу - ухвали Верховного Суду України від 26.03.2008р. та недостовірної формації, приховування від неї та від адміністративного суду достовірних інформації й доказів, а саме: судового рішення, прийнятого по її касаційній скарзі від 16.05.2007р. на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27.04.2007р. по справі №5-1184ск08. Крім того, ОСОБА_2 також просила суд зобов'язати Голову Верховного Суду України розглянути названі вище звернення та надати на них відповіді і витребувану нею інформацію. Разом з тим, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати Генерального прокурора України проінформувати Верховну Раду України та Вишу раду юстиції про порушення законності, що мали місце при прийнятті та розгляді її звернень у Верховному Суді України та в Генеральній прокуратурі України, про прийняті заходи по усуненню порушень закону і відновленню її прав, про прийняте в порядку ст.97 КПК України рішення стосовно судді Верховного Суду України Жука В.Г. за фактами фальсифікації постанови від 29.02.2008р. за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.364, 366 та 375 КК України і про прийняте у відповідності із Законом України «Про боротьбу з корупцією»рішення стосовно Голови Верховного Суду України ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати відповідачів принести їй публічні вибачення і стягнути з Голови Верховного Суду України на її користь витрати у зв'язку з розглядом справи в розмірі 6,40 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій зазначила про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також неповне встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2011 року вищезазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтувала неможливістю прибути в судове засідання, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Суд вважає дане клопотання необґрунтованим, оскільки воно не підтверджене жодними доказами. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Представник відповідача, Генерального прокурора України, в судове засідання з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача, Голови Верховного Суду України, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував у повному обсязі.
Представник третьої особи, Верховної Ради України, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи, Вищої ради юстиції, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Суд вважає, що неявка третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України виходячи з наступного.
В ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
З адміністративного позову вбачається, що позивачем фактично оскаржуються дії та бездіяльність Голови Верховного Суду України, бездіяльність Генерального прокурора України, пов'язані з правовідносинами у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.
Дані правовідносини виникли при розгляді Верховним Судом України як судом касаційної інстанції касаційної скарги ОСОБА_2 по справі в порядку кримінально - процесуального кодексу України (т. 2 а.с. 42-44).
Саме на дії чи бездіяльність Верховного Суду України, який на думку ОСОБА_2 порушив її право на судовий захист і справедливий суд, позивач подав скаргу до Голови Верховного Суду України (т. 2 а.с. 42).
Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011 року (абз.3 п.п.4.1 п.4) визначено, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно - правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно - правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
В ст. 1 та ст. 2 Кримінально-процесуального кодексу України, які визначають призначення та завдання цього Кодексу, передбачено, що призначення цього кодексу полягає у визначенні порядку провадження у кримінальних справах, а одним із завдань - є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011 року, скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
З системного аналізу положень ч.1 ст.2, п.п.1, 7, 9 ч.1 ст.3, ст.17, ч.3 ст.50 КАС України вбачається, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 року зазначено, що кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У п. 4.2 рішення зазначено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися в порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 звернулась 17.08.2007р. до Генерального прокурора України зі скаргою на дії Голови Верховного Суду України стосовно порушень останнім вимог чинного законодавства при розгляді її звернень від 09.07.2007р. та від 20.09.2007р.. Вказане звернення 31.08.2007 року із прокуратури було направлено за належністю до Верховного Суду України, про що було повідомлено позивача (т.2 а.с. 79, т.2 а.с. 93).
26.03.2008 року матеріали за скаргою ОСОБА_2, разом із ухвалою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11.03.2008 року, для виконання були направлені Верховним Судом України до апеляційного суду Харківської області, з одночасним направленням копії до Дзержинського районного суду м. Харкова (т. 3 а.с. 94).
Пунктами 1.13 ч.1 ст. 50 Закону України "Про судоустрій України" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що Голова Верховного Суду України, зокрема, організовує діяльність Верховного Суду України, здійснює керівництво роботою апарату Верховного Суду України.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ч. 1 ст. 124 Конституції України).
Незалежність і недоторканість судів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь який спосіб забороняється (ч.ч. 1,2 ст. 126 Конституції України)
Згідно п. 17 "Основні принципи незалежності судових органів", схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року (Резолюція, Країни - учасниці, від 29.11.1985), звинувачення або скарга, що надійшли на суддю в ході виконання ним своїх судових і професійних обов'язків, повинні бути невідкладно і безсторонньо розглянуті згідно з відповідною процедурою.
Зазначена процедура регламентована п.3 ч. 1 ст. 131 Конституції України, відповідно до якої до відання Вищої Ради юстиції належить здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом. (пункти 1-4 ст. 121 Конституції України, ч. 1,2 ст.5 Закону України "Про прокуратуру")
На підставі викладеного суд вважає правомірними дії прокуратури в частині направлення звернення позивача на розгляд за належністю до Верховного Суду України, оскільки на прокурора не покладені функції щодо нагляду за судовою діяльністю ні Верховного Суду України, ні судів інших інстанцій і спеціалізацій.
Отже, звернення ОСОБА_2 до Генерального прокурора стосувалось судової діяльності, які регулюються нормами процесуального законодавства та Законами України "Про статус суддів" і "Про судоустрій України".
Відповідно до ч. 3 КАС України, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем фактично оскаржуються дії (бездіяльність) Голови Верховного Суду України, пов'язані з розглядом справи Верховним Судом України.
З огляду на наведений характер правовідносин у зазначеній справі, суд дійшов до висновку, що наданий до суду ОСОБА_2 позов не є адміністративним, оскільки заявлені вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані з правовідносинами у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.
Крім того, даний спір випливає не з дій відповідача - Голови Верховного Суду України, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій у сфері публічно - правових відносин, а з діяльності, пов'язаної з відправленням правосуддя та прийняттям процесуальних рішень при розгляді справи Верховним Судом України, відповідно до процесуальних норм КПК України.
Їх розгляд можливий лише у порядку, встановленому КПК України, оскільки процесуальна діяльність суддів передбачена процесуальним законом, має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності. Отже, вирішення наявного у справі спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 157, 160, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Верховного Суду України ОСОБА_3, Генерального прокурора України ОСОБА_4, треті особи: Верховна Рада України, Вища рада юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними, спонукання до вчинення дій.
Роз'яснити, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії ухвали, у разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст ухвали виготовлено 25.04.2012 року.
Головуючий В.В.Сагайдак
Судді О.М.Шляхова
Ю.О.Супрун