Копія
18 квітня 2012 р. Справа № 2a-1870/1840/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.
за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,
представників позивача - ОСОБА_1,
- ОСОБА_2,
представника відповідача - Талденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_4) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 06.03.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4873,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки посадових осіб податкового органу про безтоварний характер операцій з ТОВ «Лобос Трейд» є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Позивач наполягає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.
Відповідач з позовом не погодився, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за змістом Податкового кодексу України, право на формування податкового кредиту з ПДВ та відшкодування податку на додану вартість з бюджету виникає лише при фактичній надмірній його сплаті, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, крім того, представник відповідача наполягав на тому, що господарські операції позивача з ТОВ «Лобос Трейд» носили безтоварний характер, відтак податковий кредит з ПДВ, за наслідками таких господарських операцій, сформований безпідставно.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Суми було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 щодо дотримання останнім вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.04.201 року, за наслідками якої складено акт від 06.02.2012 року №712/17-1108/НОМЕР_2 (а.с.8-16). На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року №0001261711 (а.с. 17), яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4873,00 грн. за основним платежем та 01 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення послугували наступні обставини.
В ході перевірки було встановлено, що в квітні 2011 року ФОП ОСОБА_4 придбав у ТОВ «Лобос-Трейд» паливно-мастильні матеріали , сплативши у складі вартості товару ПДВ - 4873 грн. 00 коп.
Разом з тим, згідно акту документальної позапланової перевірки TOB «Лобос-Трейд» від 19.07.2011р. №5515/2305/34592727/79 (а.с. 61-87) встановлено завищення суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 570253,00грн., в тому числі по ФОП ОСОБА_4 за квітень 2011р.в розмірі 4872,93 грн., в зв'язку із встановленням нікчемності правочинів, що вчинялися TOB «Лобос-Трейд».
Зазначені висновки були сформовані в зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення господарського результату, відтак, на переконання посадових осіб поаткового органу, господарська операція, пов'язана з виконанням умов договору не мала місця, таким чином, згідно ст. 185, 188 Податкового кодексу України об'єкт оподаткування в такому випадку відсутній.
Разом з тим, суд не може погодитись з такими висновками посадових осіб податкового органу з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та TOB «Лобос-Трейд» укладено договір поставки нафтопродуктів № 45 від 05.04.2011 року (а.с. 18). Згідно умов даного договору Постачальник (TOB «Лобос-Трейд») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити нафтопродукти, а Покупець (ФОП ОСОБА_4) прийняти та оплатити товар.
На виконання умов договору 11.04.2011 року позивачем було отримано від TOB «Лобос-Трейд» дизельне пальне в кількості 1000 літрів на підставі видаткової накладної від 11.04.2011 року № 0000215 (а.с.20) на загальну суму 8544,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1424,00 грн.).
Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1841 від 11.04.2011 року (а.с. 22).
Транспортування придбаного пального було здійснено автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 11.04.11 року № 417 (а.с. 21) та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ( а.с. 19).
TOB «Лобос-Трейд» на ім'я ФОП ОСОБА_4 було виписано податкову накладну від 11.04.2011 року № 27 (а.с. 23).
Крім того, позивачем також було отримано від TOB «Лобос-Трейд» дизельне пальне в кількості 2422 літрів на підставі видаткової накладної від 14.04.2011 року № 00002120 (а.с.24) на загальну суму 20693,57 грн. (в т.ч. ПДВ 3448,93 грн.).
За отримане пальне позивач здійснив розрахунки шляхом перерахування TOB «Лобос-Трейд» коштів у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 26-29).
Транспортування придбаного пального було здійснено автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.04.11 року № 420 (а.с. 25) та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ( а.с. 19).
TOB «Лобос-Трейд» на ім'я ФОП ОСОБА_4 було виписано податкову накладну від 14.04.2011 року № 32 (а.с. 23).
Придбані паливно-мастильні матеріали використовувались позивачем у власній господарській діяльності, що полягала у здійсненні вантажних перевезень, про що, зокрема, зазначено в акті перевірки (а.с. 9). Дані обставини, серед іншого, підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 31-33, 36-37, 45-47), актами списання пального (а.с. 34-35, 48-49), актами виконаних робіт (а.с. 38), товарно-транспортними накладними ( а.с. 39-44).
Таким чином, з огляду на досліджені в судовому засіданні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, суд дійшов висновку про фактичне виконання господарської операції з постачання в квітні 2011 року TOB «Лобос-Трейд» на адресу позивача дизельного пального.
Разом з тим, висновки посадових осіб ДПІ в м. Суми ґрунтуються виключно на висновках, викладених в акті позапланової невиїзної перевірки TOB «Лобос-Трейд» щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року від 19.07.2011р. №5515/2305/34592727/79 (а.с. 61-87). Згідно висновків даного акту, всі правочини, укладені TOB «Лобос-Трейд» в квітні 2011 року є нікчемними.
При цьому, безпосередньо при проведенні перевірки та формуванні її висновків, на підставі яких і було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, посадовими особами ДПІ в м. Суми не досліджувались фактичні обставини виконання правочину з постачання пального TOB «Лобос-Трейд» на адресу позивача. Натомість, як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання пального між позивачем та ТОВ «Лобос Трейд» були досліджені в ході перевірки.
Разом з тим, статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.
Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року.
В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність такого умислу у позивача.
При цьому, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст.4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2. ст.. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 200.1. ст.. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, відповідно до п. 201.1. ст.201 ПКУ, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декілька підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.
Із вказаного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві - TOB «Лобос-Трейд», що на момент здійснення господарської операції, був зареєстрований платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.10.2006 року № 25789071. При цьому, як зазначалось вище, господарська операція з придбання пального носила реальний характер, а придбаний товар використовувався для здійснення господарської діяльності позивачем.
Окремо варто зауважити, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову до суду, що підтверджується квитанцією № 5416.107.1 від 13.03.2012 (а.с.7), підлягає відшкодуванню фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 06.03.2012 року № 0001261711 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4873,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1,00 грн.
За рахунок Державного бюджету України відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 сплачений при поданні позову до суду судовий збір.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) В.М. Соколов
Повний текст постанови складено 23.04.2012 року.
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Соколов