копія
17 квітня 2012 р. справа № 2a-1870/2132/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Швед В.С.
представника позивача - Прядка В.М.
представника відповідача - Бакланової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Лебединський хлібозавод" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне акціонерне товариство "Лебединський хлібозавод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Лебединський хлібозавод") звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2012 року №0000092301 та №0000102301. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарської операції з ТОВ ГП "Промсервіс", так як фактичне виконання господарських операцій підтверджується необхідними первинними документами.
Відповідач - Сумська міжрайонна державна податкова інспекція, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що ТОВ ГП "Промсервіс" завищило податкові зобов"язання за лютий 2011року, в тому числі і по контрагенту ПАТ "Лебединський хлібозавод" в сумі 10875 грн. 39 коп. Перевіркою встановлено, що угоди поставки між ТОВ ГП "Промсервіс" та його покупцями, в тому числі і ПАТ "Лебединський хлібозавод", є нікчемними. Тому товариство "Лебединський хлібозавод" не мало права включати суми ПДВ по контрагенту ТОВ ГП "Промсервіс" до складу податкового кредиту у декларації за лютий 2011року. Крім того, позивачем занижений податок на прибуток за 1 квартал 2011року на суму 13594грн., оскільки перевіркою встановлено завищення валових витрат на придбання природного газу від ТОВ ГП "Промсервіс" (а.с.84-86).
В судовому засіданні представник позивача Прядко В.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача Бакланова Л.А. позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Сумською МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну пе ревірку ПАТ "Лебединський хлібозавод" з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 1 по 28 лютого 2011року по господарським операціям з ТОВ "ГП "Промсервіс", за результатами якої складений акт від 29.02.2012року №56/23/00379637 (а.с.14-30).
На підставі акту перевірки Сумською МДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року:
- №0000092301, яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в сумі 10876грн., в тому числі: 10875 грн. основний платіж, 1 грн. штрафна (фінансова) санкція (а.с.9);
- №0000102301, яким збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 13595 грн., в тому числі: 13594 грн. основний платіж, 1 грн. штрафна (фінансова) санкція (а.с.11).
На думку суду, вказані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2009року між ТОВ "ГП "Промсервіс" та ВАТ "Лебединський хлібозавод" укладений договір №8231 купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби), згідно якого ВАТ "Лебединський хлібозавод" приймає та оплачує поставлені обсяги природного газу (січень - грудень) (а.с.37-38).
На виконання умов вказаного договору ТОВ "ГП "Промсервіс" поставляло природний газ ПАТ "Лебединський хлібозавод", а підприємство здійснювало оплату за поставлений природний газ.
В тому числі, в період з 1 по 28 лютого 2011 року позивачем, відповідно до умов зазначеного договору, здійснено купівлю природного газу у ТОВ "ГП "Промсервіс" в обсязі 22,928куб.м. на загальну суму 65252,36 грн. (податок на додану вартість - 10875 грн. 40 коп.), що підтверджується копією акту приймання передачі від 28.02.2011року №8012/801.8231, копіями податкових накладних від 07.02.2011року №71, від 18.02.2011року №132, від 21.02.2011року №141, від 22.02.2011року №149, від 23.02.2011року №165, від 25.02.2011року №224, від 28.02.2011року №271 (а.с.39-47), платіжним дорученням (а.с.48-57), про що зазначено в акті перевірки (а.с.6 акту перевірки).
В той же час в акті перевірки вказано, що ПАТ "Лебединський хлібозавод", в порушення вимог податкового законодавства, а саме: п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, безпідставно включило до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суму ПДВ 10875 грн. 39 коп. по підприємству ТОВ "ГП "ПРОМСЕРВІС", в результаті чого занизило суму ПДВ, яка підлягає сплати до бюджету, в розмірі 10875 грн. 39 коп.
Такий висновок державна податкова інспекція в м. Суми обґрунтовує тим, що відповідно до акту перевірки від 06.06.2011року №3933/2301/36066710/38 податкове зобов"язання ТОВ "ГП "ПРОМСЕРВІС" в сумі 992621 грн. не було підтверджено, в тому числі по ПАТ "Лебединський хлібозавод" в сумі 10875 грн. 39 коп., оскільки правочини, вчинені ТОВ "ГП "ПРОМСЕРВІС" протягом перевіряємого періоду з покупцями товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Суд не погоджується з вказаним висновком податкового органу.
Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1, 2 ст.215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визнання нікчемними угод купівлі-продажу між ТОВ ГП "Промсервіс" та його контрагентами не тягне за собою нікчемність правочину купівлі-продажу природного газу між ТОВ ГП "Промсервіс" та ПАТ "Лебединський хлібозавод".
В судовому засіданні Сумська МДПІ не надала жодного доказу того, що укладений договір купівлі-продажу природного газу між ТОВ ГП "Промсервіс" та ПАТ "Лебединський хлібозавод" порушує публічний порядок, був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В той же час, в акті перевірки податковою інспекцією зазначено, що приватним акціонерним товариством "Лебединський хлібозавод" на перевірку були надані первинні документи, а саме: платіжні доручення за лютий-березень 2011 року, податкові накладні за лютий 2011року, акт виконаних робіт (а.с.39-57).
Первинні документи, які були виписані з боку ТОВ ГП "Промсервіс" (акт приймання-передачі від 28.02.2011 року №8012/801.8231, податкові накладні), створюють реальні правові наслідки, оскільки дані первинні документи фіксують здійснення господарської операції, як це передбачено законом, а тому, віднесення даних господарських операцій до нікчемних операцій є безпідставним.
Крім того, позивачем суду були надані первинні документи, які не витребувалися податковою інспекцією від ПАТ "Лебединський хлібозавод": договір транспортування природного газу від 01.08.2010року №8231/Т-2010, додаткова угода до договору від 27.12.2010року, укладених між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та ПАТ "Лебединський хлібозавод", згідно яких транспортування природного газу відбувалося і в лютому 2011 року (а.с.58-61); акт приймання-передачі послуг обсягів природного газу від 28.02.2011року, згідно якого постачальником газу ТОВ ГП "Промсервіс" транспортовано і передано ПАТ "Лебединський хлібозавод" за лютий 2011року 22928 м3 природного газу (а.с.62); реєстр фактично транспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ "Сумигаз" підприємствам, що уклали договори з ТОВ ГП "Промсервіс" у лютому 2011року, згідно якого ПАТ "Сумигаз" поставляло газ в лютому 2011року позивачу обсягом 22,928куб.м. (а.с.64-65).
На думку суду, вищевказані первинні документи фіксують здійснення господарської операції, підтверджують реальність виконання угоди з постачання природного газу в лютому 2011року в кількості 22928 куб.метрів від ТОВ "ГП "Промсервіс" до ПАТ "Лебединський хлібозавод".
Суд вважає висновки податкової інспекції про порушення товариством "Лебединський хлібозавод" норм п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижений податок на прибуток за 1 квартал 2011року на суму 13594грн., безпідставним і зазначає наступне.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 вказаного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року ПАТ "Лебединський хлібозавод" задекларовано валові витрати в сумі 1377884 грн.
Валові витрати на придбання природного газу підтверджені товариством належним чином оформленими перинними бухгалтерськими документами: актом прийому-передачі постачання природного газу від 28.02.2011року, податковими накладними, виписаними ТОВ "ГП "Промсервіс", які містять всі необхідні відомості, передбачені чинним законодавством (а.с.39-47).
Крім того, позивачем надані розрахункові документи, які підтверджують транспортування газу: договір транспортування природного газу від 01.08.2010року №8231/Т-2010, додаткова угода до договору від 27.12.2010року, укладених між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та ПАТ "Лебединський хлібозавод" (а.с.58-61), акт приймання-передачі послуг обсягів природного газу від 28.02.2011року (а.с.62), згідно яких було здійснено транспортування природного газу від ТОВ "ГП "Промсервіс" до позивача (а.с.64-65).
Також, у позивача наявні всі розрахункові документи, які згідно Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" безпосередньо опосередковують рух коштів у безготівковій формі. Будь-яких, порушень щодо оформлення документів в ході перевірки не встановлено. За своїм змістом та формою зазначені документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і недійсними не визнавались.
Отже, ПАТ "Лебединський хлібозавод" правомірно включило валові витрати на придбання природного газу по господарським операціям з ТОВ "ГП "Промсервіс".
Що стосується правомірності включення податку на додану вартість за договором купівлі-продажу природного газу до складу податкового кредиту, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Крім того, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.
З наведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача щодо виникнення, нарахування та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в залежність від факту подання податкової звітності та сплати ПДВ його підприємствами-контрагентами, або в залежність від можливості або неможливості податкового органу провести перевірку контрагентів позивача.
Крім того, згідно вимог ст.ст.15, 16 Податкового кодексу України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.
Тобто, обов'язки з контролю за дотриманням достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати ПДВ контрагентами позивача, відповідно до Податкового кодексу України, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.
Факт поставки та сплати позивачем податку на додану вартість у зв'язку з придбанням природного газу у ТОВ ГП "Промсервіс" підтверджується актом приймання-передачі природного газу, в якому виділено суми цього податку, а також податковими накладними, виданими ТОВ ГП "Промсервіс" (а.с.39-47).
Отже, позивач виконав вищевказані вимоги Податкового кодексу України, оскільки сплатив ПДВ у ціні придбаного газу.
Тому суми податку на додану вартість по операціях поставки природного газу були правомірно включені позивачем до податкового кредиту.
Посилання податкової інспекції на те, що у товариства ГП "Промсервіс" недостатня кількість працюючих працівників, за юридичною адресою м.Суми, вул. СКД, 24 - товариство не знаходиться, а також що у контрагентів вказаного товариства - ТОВ "Компанія Укргазбуд" та ТОВ "Газторг Україна" відсутні основні фонди, недостатня кількість працюючих працівників, підприємства не знаходяться за юридичною адресою, як на підставу нікчемності правочинів, є безпідставним, оскільки жодним нормативним актом не передбачено обов"язковими умовами для здійснення господарської діяльності наявність власних чи орендованих основних фондів, не встановлена мінімальна кількість працюючих.
Твердження відповідача відносно того, що первинні документи між ТОВ "ГП "Промсервіс" та ПАТ "Лебединський хлібозавод" складені з порушенням умов договору, а також на відсутність підтвердження фактичної участі у транспортуванні товару ТОВ "ГП "Промсервіс" є безпідставним, оскільки позивачем наданий договір з транспортування природного газу від 01.08.2010року №8231/Т-2010, додаткова угода до договору від 27.12.2010року, укладених між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та ПАТ "Лебединський хлібозавод" (а.с.58-61), акт приймання - передачі послуг обсягів природного газу (а.с.62), згідно яких транспортування природного газу відбувалося і в лютому 2011 року.
Також позивачем наданий реєстр фактично транспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ "Сумигаз" підприємствам, що уклали договори з ТОВ ГП "Промсервіс" у лютому 2011року, згідно якого ПАТ "Сумигаз" поставляло газ в лютому 2011року позивачу обсягом 22,928 куб.м.(а.с.64-65)
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Сумська МДПІ безпідставно посилається на висновки акту перевірки від 06.06.2011року №3933/2301/36066710/38, оскільки постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2011року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012року, визнаний протиправним та скасований наказ державної податкової інспекції в місті Суми № 2877 від 03.06.2011 р. "Про організацію невиїзної документальної перевірки ТОВ "Галузеве підприємство "Промсервіс", а також визнані протиправними дії ДПІ в місті Суми щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Галузеве підприємство "Промсервіс" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., оформлену актом № 3933/2301/36066710/38 від 06.06.2011 року (а.с.97-101).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Сумська МДПІ, як суб"єкт владних повноважень, не довела правомірності своїх податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року №0000092301 та №0000102301.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Лебединський хлібзавод" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 15.03.2012 року №0000092301 та №0000102301.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.О. Бондар
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 квітня 2012 року.
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Бондар