Справа № 2а-2144/10/1770
25 квітня 2012 року 14год. 20хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача: Мриглод Г.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції з позовом про скасування податкових повідомлень рішень №0013601741/0 від 29.12.2009 року, №0013591741/0 від 29.12.2009 року, №0013611741/0 від 29.12.2009 року.
Заявою позивача вх. №7699/12 від 06.04.2012 року позовні вимоги уточнено шляхом їх збільшення у спосіб визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0013601741/0 від 29.12.2009 року, №0013591741/0 від 29.12.2009 року, №0013611741/0 від 29.12.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
Зокрема позивач зазначає, що не погоджується з обставинами, викладеними на сторінках 11, 12 акта перевірки, оскільки відповідачем не було враховано пояснення з приводу того, що позивач не здійснював продаж підакцизних товарів (алкогольних напоїв), продаж був здійснений ОСОБА_4, яка згідно цивільно-правової угоди від 07.03.2009 року, укладеної між нею та СПД ОСОБА_5 (у якої наявна ліцензія на продаж підакцизних товарів), уповноважена здійснювати замовлення, отримання, складський облік, зберігання, а також реалізацію товарно-матеріальних цінностей (товар) від імені та ПД ОСОБА_5.
Щодо знаходження товарно-матеріальних цінностей (товару, в тому числі алкогольних напоїв), в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою м. Березне,вул. Ціолковського, 25, то слід пояснив наступне.
Між позивачем та СПД ОСОБА_5 укладений договір оренди складських приміщень, відповідно до якого СПД ОСОБА_5 вправі зберігати будь-які товарно-матеріальні цінності, з метою подальшої доставки до місць роздрібної торгівлі та відповідного подальшого продажу. А саме СПД ОСОБА_5 використовувала вказані складські приміщення для зберігання підакцизних товарірів, що в подальшому доставлялися в магазин «Морячка» (с. Тишиця, Березнівського р-ну), для роздрібної реалізації.
Звертає увагу суду, що 22 травня 2009 року, до ОСОБА_4, яка здійснювала прийом та облік товарно-матеріальних цінностей належних СПД ОСОБА_5 в складських приміщеннях магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», звернулася людина з пропозицією здійснитиги продаж однією пляшки алкогольного напою. ОСОБА_4 повідомила йому, що підакцизні товари, які знаходяться в складських приміщеннях магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» належать СПД ОСОБА_5, в ньому виключно зберігаються і не продаються. Проте після тривалих вмовлять, людини, що звернулася до неї, діючи в інтересах СПД ОСОБА_5, ОСОБА_4 все ж таки здійснила продаж однієї пляшки алкогольного напою, оскільки вищевказаною цивільно-правовою угодою вона була уповноважена на вчинення таких дій. Після чого дана людина представившись працівником податкового органу, разом із своїми колегами, що підійшли незабаром, повідомила про здійснення перевірки дотримання законодавства магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить мені - СПД ОСОБА_1. При цьому працівником РУ Департаменту CAT ДПА в Рівненській області при встановленні начебто позивачем порушення, жодним чином не було враховано пояснення ОСОБА_4, що товар який вона продала належить іншій особі - СПД ОСОБА_5, і що діяла вона в інтересах останньої, а в приміщеннях магазину підакцизний товар виключно зберігається. Крім того, працівник податкового органу, всупереч волі ОСОБА_4, шляхом погроз щодо арешту позбавлення волі з використанням психологічного тиску, примусив її підписати пояснення необхідного йому змісту. Як наслідок було складеною відповідний акт про результати перевірки № 1702500001-67/32-246 від 22.05.2009 p., та відповідний протокол огляду, слугували для підставою для встановлення обставин порушення викладених на сторінках 11 та 12 Акта перевірки відповідача, та подальшого прийняття ним оспорюваних рішень.
Крім вищезазначеного, вказує що продавець ОСОБА_4 знаючи що продаж алкогольних напоїв в магазині позивачем не здійснюється, оскільки відсутня відповідна ліцензія, і наявні в складі підакцизні товари, що зберігаються належать іншому підприємцеві - СПД ОСОБА_5, який орендує частину магазину, на власний ризик діючи в саме в інтересах СПД ОСОБА_5 з власної ініціативи, а не інтересах позивача, зважаючи, що згідно цивільно-правової угоди від 07.03.2009 року, укладеної між нею та СПД ОСОБА_5 (у якої наявна ліцензія на продаж підакцизних товарів), уповноважена здійснювати замовлення, отримання, складський облік, зберігання, а також реалізацію товарно-матеріальних цінностей (товар) від імені та в інтересах СПД ОСОБА_5, здійснила продаж однієї пляшки алкогольного напою. А тому внаслідок її недбалих та протиправних дій позивача було притягнуто незаконно до відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог також вказує, що відповідач приймаючи, спірне рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0013601741/0 від 29.12.2009 року, виходив зі змісту положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями ( по тексту постанови - «Про РРО»), що діяв в період начебто вчинення порушення та прийняття спірного рішення. Проте, станом на теперішній час, до п. 1 ст. 17 Закону України «Про РРО» було внесено зміни, які пом'якшують покарання (зменшують розмір штрафних санкцій) за порушення п. 1. ст. З згаданого Закону, яке на думку податкового органу було вчинене. Зокрема, теперішньої редакцією п. 1 ст. 17 Закону України «Про РРО» встановлено штрафну санкцію, за обумовлене порушення, яке вчинене вперше у розмірі 1 В той же час, відповідно до положення ст. 58 Конституції України, Закони та інші підзаконні акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом 'якшують або скасовують відповідальність особи.
А тому, за таких обставин, зважаючи на те, що рішення податкового органу про застосування штрафних фінансових санкцій №0013601741/0 від 29.12.2009 року, ще не набрало законної сили, оскільки триває процедура його адміністративного оскарження, також, беручи до уваги, що в Акті перевірки, який складений працівниками Відповідача виявлено лише одну подію порушення п. 1. ст. 3 Закону України «Про РРО», тобто порушення вчинено в перше, то наполягає на застосуванні чинної редакції Закону до спірних правовідносин.
Позивач та її представник в судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення тотожні змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснила суду, що в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, встановлені порушення щодо не оподаткуванням позивачем доходів від оптової торгівлі макулатурою і склотарою та роздрібної торгівлі меблями, побутовими електротоварами, телеапаратурою, які не зазначені в свідоцтві платника єдиного податку на 2007-2009 роки, та доходів, одержаних за період відсутності права здійснювати діяльність за спрощеною системою оподаткування з 22.05.2009р. по 30.09.2009р., в результаті неподання декларацій про доходи та невідображення в них обсягів одержаних доходів та витрат від здійснення таких видів підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування.
Пояснила, що за результатами перевірки визначені суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності , які СПД- фізичною особою ОСОБА_1 не заявлені до оподаткування і не сплачені в бюджет всього на суму 19316,97 грн., в тому числі по податкових періодах: за 2007 рік - 7223,77грн., за 2008 рік - 6476, 06 грн., за 9 місяців 2009 року - 5617, 14 грн.
В обґрунтування своїх доводів звертала увагу суду на положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998р., ) пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003р., ч. 3 ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000р. №2063-ІІІ.
Додатково пояснила, що Приватним підприємцем ОСОБА_1 для перевірки не надані підтверджуючі документи на придбання товарів (меблів, телевізорів, холодильників, музичної апаратури, макулатури та інших), призначених для реалізації в магазині «Обнова» та для Березнівського коопзаготпрому, з метою включення до складу витрат за загальною системою оподаткування, а тому за результатами документальної перевірки, витрати враховані за нормою в розмірі 25 відсотків від суми валового доходу згідно вимог додатку №6 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. №12 із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 16.07.2003р. №352, що підтверджено підприємцем п.4 заперечень.
Заява платника про застосування норми витрат при відсутності документального підтвердження приймається податковим органом при умові подання декларації про доходи. СПД ОСОБА_1 в період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р. декларації про доходи до Березнівського відділення Костопільської МДПІ не подавались і відповідно до п.2 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92 із змінами та доповненнями податковим органом визначено порядок оподаткування доходів громадян на підставі матеріалів перевірки, в тому числі і норми витрат.
Зазначала й те, що СПД ОСОБА_1 було порушено вимогу п.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998р., щодо непоширення права здійснення діяльності за спрощеною системою оподаткування на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. Вважає, що починаючи з 22.05.2009р. у СПД ОСОБА_1 відсутнє право здійснювати діяльність по єдиному податку. Тим самим, на думку представника відповідача, СПД ОСОБА_1 є відповідальною за правильність обчислення податків відповідно до Закону і починаючи з 22.05.2009р. повинна була самостійно припинити здійснювати діяльність по єдиному податку, а доходи, одержані в період з 22.05.2009р. по 30.09.2009р. оподаткувати на загальних підставах, згідно вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92 із змінами та доповненнями, а при здійсненні розрахункових операцій в готівковій формі дотримуватись вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями та «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - із змінами та доповненнями. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що Березнівським відділенням Костопільської МДПІ було проведено перевірку позивача про що було складено акт про результати виїзної документальної планової перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за №894/17/2345803882 від 03 грудня 2009 року.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем:
- абз. п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92 із змінами та доповненнями, Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від жовтня 1999 р. №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №752/4045, встановлено неналежне ведення книг обліку доходів та витрат в 2006-2009 роках;
- пп.9.12.1, 9.12.2 ст.9, пп.7.1 ст.7, п.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 р., абз. б п.1 ст. 14 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян від 26.12.1992 р. №13-92 із змінами та доповненнями, в результаті занижено сплату в бюджет податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на 19316, 97 грн., в тому числі по податкових періодах: за 2007 рік - на 7223, 77 грн., за 2008 рік - на 6476, 06 грн., за 9 місяців 2009 року - на 5617, 14 грн.;
- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями, не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки - 48196, 50 грн. через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів в період з 22.05.2009 р. по 30.09.2009 р.;
- п.1, п.2, абз.8 п.3 ст. Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від 23.03.1996 р. із змінами та доповненнями, не придбано торгові патенти і не сплачено в бюджет плату за придбання торгових патентів за період з 22.05.2009 р. по 30.09.2009 р. на загальну суму 1037, 42 грн.
На підставі акта перевірки №894/17/2345803882 від 03 грудня 2009 року податковим органом було прийнято податкові повідомлення рішення №0013601741/0 від 29 грудня 2009 року, №0013591741/0 від 29 грудня 2009 року, №0013611741/0 від 29 грудня 2009 року.
За порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами статтею 17 цього Закону встановлено, що посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно з ч.10 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року (в редакції, чинній на момент проведення перевірки і прийняття рішення), роздрібна торгівля алкогольними напоями та/або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі державної податкової служби України, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що під час перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить СПД ОСОБА_1, було реалізовано алкогольний напій без наявності відповідної ліцензії продавцем магазину - ОСОБА_4, яка перебуває в трудових відносинах з підприємцем, та в реалізації знаходилися алкогольні напої в асортименті в кількості 156 пляшок на суму 2154,50 грн., які були описані в протоколі огляду від 22.05.2009 року , та в подальшому вилучені.
Згідно пояснень ОСОБА_4 від 22.05.2009 року, відібраних перевіряючими в ході проведення перевірки позивача, остання зазначає, що є продавцем підприємця ОСОБА_1 та підтверджує факт продажу однієї пляшки горілки "Вдала" ємністю 0,25 л, міцністю 40% за ціною 11,00 грн., а також залишок алкогольних напоїв на суму 2154,50 грн.
Дані обставини були встановлені у ході розгляду адміністративної справи №2а-144/10/1770 , постанова у даній справі набрала законної сили, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року.
Відтак, суд вважає доведеним факт продажу алкогольного напою у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" підприємцем ОСОБА_1.
Факт вчинення підприємцем ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч. 10 ст. 15 Закону України Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", тобто здійснення торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на вказаний вид діяльності в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" встановлений і постановою Березнівського районного суду від 21.08.2009 року у справі № 3-711/2009р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, яка свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнала повністю. Дана постанова Березнівського районного суду від 21.08.2009 року набрала законної сили (постановою апеляційного суду Рівненської області від 30.06.2010 року апеляційна скарга ОСОБА_1 повернута).
Відповідно ж до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що продавець ОСОБА_4 згідно цивільно-правової угоди від 07.03.2009 року, укладеної між нею та підприємцем ОСОБА_5, уповноважена здійснювати замовлення, отримання, складський облік, зберігання, а також реалізацію товарно-матеріальних цінностей СПД ОСОБА_5, і на час перевірки ОСОБА_4 продала алкогольний напій, що належить підприємцю ОСОБА_5 в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки там зберігаються алкогольні напої даного підприємця, і що, на думку позивача, спростовує факт реалізації алкогольного напою саме підприємцем ОСОБА_1.
Судом встановлено, що дійсно підприємець ОСОБА_5 орендує складські приміщення у підприємця ОСОБА_1, що підтверджується відповідними договорами оренди. Однак, і у СПД ОСОБА_5, і у СПД ОСОБА_1 відсутні ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за адресою розташування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1": АДРЕСА_1. Крім того, позивач не надала докази на підтвердження реєстрації даного магазину як місця, що використовується для зберігання спирту, чи приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тобто його внесення в Єдиний державний реєстр місць зберігання відповідно до вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"та Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, затвердженого Наказом ДПА України від 28 травня 2002 року № 251.
Разом з тим, відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку №654786 від 1 січня 2009 року ОСОБА_1 здійснювала 55.5; 55.11 діяльність їдалень та постачання готової їжі; 55.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; 52.62 роздрібна торгівля з лотків та ринках; 70.2 здавання в оренду власного нерухомого майна; 22 послуги виготовлення ксерокопій (підстава заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.12.2008 р.).
Однак, позивач поряд з вказаними у Свідоцтві про сплату єдиного податку видами діяльності здійснювала діяльність та отримувала дохід від інших видів діяльності.
Відповідно до ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07. 1998р. при здійсненні різних видів діяльності, для яких встановлені різні ставки єдиного податку, придбавається одне Свідоцтво і сплачується максимальна ставка податку, встановлена за цими видами діяльності. СПД ОСОБА_1 повинна була сплачувати єдиний податок в період з 01.01.2007р. по 22.05.2009р. за максимальною ставкою 200 грн., а фактично здійснювала види діяльності, які не зазначені в заявах на право здійснення діяльності за ставкою 120 грн. по двох видах діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля з лотків та на ринках.
Тим самим позивачем порушено пп.9.12.1 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2009р. в розумінні здійснення СПД ОСОБА_1 тих видів діяльності, які не зазначені в заявах про право здійснення діяльності за спрощеною системою оподаткування та свідоцтвах платника єдиного податку та порушено вимоги пп.9.12.2 ст.9 та п.7.1 ст.7 в розумінні не оподаткування позивачем доходів, інших ніж визначені пп.9.12.1 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Стаття 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92 із змінами та доповненнями визначено порядок оподаткування доходів громадян податковими органами на підставі декларацій про очікуваний або фактично одержаний дохід або на підставі матеріалів перевірки податковими органами.
При цьому СПД ОСОБА_1 підтверджуючі документи на придбання товарів не було надано.
Враховуючи обставини встановлені в ході розгляду даної справи та адміністративної справи №2а-144/10/1770 позивачем порушено положення п. 7 п.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998р., щодо непоширення права здійснення діяльності за спрощеною системою оподаткування на фізичних суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Отже, враховуючи ту обставину, що 22 травня 2009 року встановлений факт реалізації суб'єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв у позивача відсутнє право здійснювати діяльність по єдиному податку.
Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991р. № 698-ХІІ із змінами та доповненнями передбачено, що «підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством». Відповідальність за правильність обчислення своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів).
Виходячи з вищевказаних положень Закону, позивач по даній справі є відповідальною особою за правильність обчислення податків, та починаючи з моменту реалізації алкогольних напоїв, тобто 22 травня 2009 року припинити підприємницьку діяльність на умовах сплати єдиного податку, а доходи отримані в період з вказаної дати до 30 вересня 2009 року підлягають оподаткування на загальних підставах, згідно з вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92 із змінами та доповненнями, і відповідно, при здійсненні розрахункових операцій в готівковій формі керуватись Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями, та Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від 23.03.1996 р. із змінами та доповненнями.
Відповідно до п.1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від 23.03.1996р. (зі змінами та доповненнями) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
При цьому під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (п.2 ст.3 цього ж Закону).
Згідно до абз.8 п.3 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» під пунктами продажу товарів у слід розуміти оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, , інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Відповідачем були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення, а зокрема підтверджено належними доказами у справі обставини щодо здійснення продажу саме позивачем алкогольних напоїв без наявності ліцензії, а тому відповідач мав законні підстави для прийняття оспорюваних рішень.
З огляду на здійснення діяльності, для здійснення якої передбачено купівлю патентів, висновки податкового органу у повній мірі відповідають вимогам Закону, а відповідно і податкові повідомлення-рішення №0013601741/0 від 29.12.2009 року, №0013591741/0 від 29.12.2009 року, №0013611741/0 від 29.12.2009 року прийнятті в межах та в спосіб, визначений чинним законодавством, що регулює дані правовідносини. Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні адміністративного позову відмовляє повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.