Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв
19.04.2012 р. справа № 2а-1288/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. за участю секретаря судового засідання Котенкової Л.В., пр. позивача Верцюх І. М., договір б/н від 22.03.2012, пр. відповідача ОСОБА_2, дов. № 19/9/10-00 від 02.03.2012 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54030
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
прозобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку,
Керуючись ст. 11,71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.
Суддя Т. О. Гордієнко
Миколаївський окружний адміністративний суд 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
м. Миколаїв
19.04.2012 р. справа № 2а-1288/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. за участю секретаря судового засідання Котенкової Л.В., пр. позивача Верцюх І. М., договір б/н від 22.03.2012, пр. відповідача ОСОБА_2, дов. № 19/9/10-00 від 02.03.2012 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54030
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
прозобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку згідно з поданою заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що дії відповідача у відмові видати свідоцтво платника єдиного податку за КВЕД ДК 53.48.2 (роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами) є незаконними, оскільки обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме видобуток, виробництво, торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення.
Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких позов не визнає, оскільки суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не мають права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, а торгівля ювелірними виробами підпадає під обмеження, визначені ч.4 пп.291.5 ст.291 Податкового кодексу України. Зазначені вище особи підпадають під обмеження, передбачені п. 291.5 ПК України, з огляду на визначення поняття "дорогоцінні метали", наданого ст.1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними". Тому такі суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку.
У судовому засіданні 19.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи та прийшов такого висновку:
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі вимог ст. 2 КАС України.
Позивач є фізичною особою-підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію.
Позивач 25.01.2012 звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 по виду діяльності 52.48.2 КВЕД-роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами .
Відповідач 06.02.2012 надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не мають право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, тому Державна податкова інспекція не має права видати позивачу свідоцтво платника податків на 2012 рік.
Відповідно до п.п. 291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку: суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: 4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Згідно з п.п. 5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. В Податковому кодексі відсутнє визначення поняття дорогоцінних металів та дорогоцінних виробів, тому необхідно звернутися до Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", в якому передбачено (ст.1), що у цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:
1) дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
2) дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).
Таким чином, дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані ( вироби) та дорогоцінним камінням є природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині та виробах.
Відповідно до п.1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України №244 від 20.10.1999, виріб з дорогоцінного металу - будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.
За таких обставин, суд вважає, що ювелірний виріб з дорогоцінного метала або з дорогоцінним камінням, в розумінні п.1 ст.1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" є дорогоцінним металом.
Таким чином, відповідач цілком обґрунтовано відмовив позивачу у видачі Свідоцтва платника єдиного податку, оскільки п.п.4 п.291.5.1 ст.291 ПК України виключає реалізацію дорогоцінних металів, з видів діяльності які можуть оподатковуватися єдиним податком.
Посилання позивача на листи Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України, Міністерства фінансів України не приймаються судом до уваги, оскільки вони не відносяться до джерел права.
Чинна на теперішній час редакція п.п.4 п.291.5.1 ст.291 ПК України не дозволяє перебування суб'єктам господарювання, які реалізують ювелірні вироби, перебувати на єдиному податку. Це підтверджується тим, що розгляд Верховною Радою України законопроекту №9661-д від 17.02.2012 про внесення відповідних змін до цього пункту передбачає цей пункт доповнити реченням "крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів".
Це свідчить про те, що сам законодавець розуміє цю норму в теперішній час саме так, як її застосував відповідач щодо позивача, а для іншої позиції необхідні відповідні зміни до Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.
Суддя Т. О. Гордієнко
Повний текст постанови складений відповідно
до ст. 160 КАС України та підписаний суддею 20.04.2012