"17" квітня 2012 р. Справа № 5023/10260/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників:
позивача -не з'явився,
відповідача -ОСОБА_1 (довіреність №3 від 03.01.12),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №915 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.02.12 у справі № 5023/10260/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карекс-Транс", м.Харків,
до Приватного акціонерного товариства"Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м.Київ, в особі філії ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" в м. Харкові
про стягнення коштів у розмірі 283 235,79 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.12 (суддя Прохоров С.А.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Карекс-Транс" про стягнення з відповідача коштів у розмірі 283235,79 грн.
Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у сумі 283235,79 грн., а також судовий збір у сумі 5664,72 грн.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Позивач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 17.04.12 не направив свого представника в дане засідання. Натомість до канцелярії суду 17.04.12 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, підписане представником позивача ОСОБА_2 Клопотання мотивовано хворобою представника апелянта ОСОБА_2 та перебуванням директора ТОВ "Карекс-Транс" у відрядженні за межами України.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти даного клопотання заперечував.
Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів зазначає, що ТОВ "Карекс-Транс" як юридична особа не було позбавлене права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 -34 ГПК України). Даний висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду, викладеній у п. 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи, що заявником клопотання не надано доказів неможливості направлення в судове засідання іншого представника -колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи має бути відмовлено і що розгляд справи є можливим за відсутності представника позивача.
Відповідачем у судовому засіданні 17.04.12 надано додаткові письмові пояснення, в яких ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»зазначає, що провадження у справі судом першої інстанції було здійснено з дотриманням правил підсудності, оскільки філія даного товариства у м.Харкові уповноважена на укладення та виконання договорів страхування. Крім того, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду не зачіпає прав та інтересів третіх осіб (ТОВ «Вента-транс ТЛ», ЗАТ «Алкоа СМЗ»).
Заслухавши представника відповідача у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
Між власником вантажу ЗАТ "Алкоа СМЗ" та експедитором - ТОВ "Вента - транс ТЛ" був укладений договір транспортної експедиції №6528 від 01.10.09 (т.1, а.с.46), відповідно до якого ТОВ "Вента-транс ТЛ" зобов'язаний надати експедиторські послуги, а саме "надати транспорт та доставити вантаж в пункт призначення"(п. 3.5.1. даного договору).
На виконання умов даного договору експедитор - ТОВ "Вента -Транс ТЛ" та Позивач уклали договір №108 від 11.01.10 (т.1, а.с.42) на надання транспортно-експедиційних послуг та заявку на перевезення №739 - М від 25.05.11 відповідно.
В свою чергу Позивач та "СП Петротранс"- перевізник уклали договір №27 від 11.01.10 на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та заявку на перевезення вантажу б/н від 24.05.2011 року.
24.01.11 між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування відповідальності транспортного оператора №722000208.11 (т.1, а.с.10).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується сторонами в ході апеляційного провадження, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про те, що 27.05.11 о 22:30, під час перевезення транспортним засобом НОМЕР_4 держ. номер НОМЕР_1 та напівпричепом до нього Schmitz держ. номер НОМЕР_2 (вказаний транспортний засіб належить перевізнику, "СП Петротранс") сталося ДТП, внаслідок якого було пошкоджено вантаж - алюмінієві стрічки в рулонах.
На думку позивача, вказана подія (пошкодження вантажу та, відповідно, зменшення його вартості) містить ознаки страхового випадку, тому позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 283235,79 грн., яка складається з суми збитків в розмірі 285735,79 грн., за вирахуванням суми безумовної франшизи 2500,00 грн.
В обґрунтування правомірності своїх вимог та тверджень про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права позивач в апеляційній скарзі посилається, зокрема, на умови договору страхування відповідальності транспортного оператора №722000208.11 від 24.01.11.
Разом з тим, як вбачається зі змісту даного договору (розділ III), предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України й пов'язані з відшкодуванням збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно договорів про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються стосовно діяльності Страхувальника.
Відповідно до розділу IV договору страхування, страховим випадком за договором є виникнення відповідальності страхувальника за збитки, що виникли в результаті неналежного виконання зобов'язань, що виникають із договорів про надання своїх послуг з обробки вантажів і відповідних конвенцій і законодавства, що застосовуються стосовно діяльності страхувальника.
Тобто, як вбачається з тексту даного договору, відшкодуванню підлягають не будь-які збитки, а лише ті, що виникли в результаті неналежного виконання зобов'язань страхувальником.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частиною 2 ст. 932 Цивільного кодексу України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Як зазначено вище, з метою виконання умов договору №108 від 11.01.2010 року позивачем було залучено СП "Петротранс", за дії якого позивач відповідає згідно з ч.2 ст. 932 Цивільного кодексу України.
Статтею 924 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, відповідальність позивача за заподіяні збитки під час перевезення вантажу виникає за загальними правилами, визначеними главою 51 ЦК України. Даний висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постановах від 21.05.08 у справі №4/43-06 та від 19.10.06 у справі №14/724 (на які обґрунтовано посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на ст. 614, 623 ЦК України, зроблено висновок про те, що для вирішення питання щодо правомірності позовних вимог має бути надано оцінку обставинам справи з точки зору наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а також -вини боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду спору по суті та не заперечується сторонами в ході апеляційного провадження, вантаж - алюмінієві стрічки в рулонах - було пошкоджено внаслідок ДТП, що сталося на території Росії, 3 км +100 метрів траси Курськ - Іваніно, де громадянин ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ 21120 державний номер НОМЕР_3 виїхав на зустрічну смугу та допустив лобове зіткнення, отримав тілесні пошкодження, від яких помер (що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою по дорожньо-транспортній пригоді від 28.05.11) .
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.07.11 року, винесеної слідчим Коваленко О.Г. СВ при УВС у Курському р-ні Курської області РФ, вина ОСОБА_3 водія транспортного засобу НОМЕР_4 держ. номер НОМЕР_1 та напівпричепом до нього Schmitz держ. номер НОМЕР_2 (довірена особа перевізника "СП Петротранс") у ДТП відсутня.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції надано вищевказаним обставинам вірну правову оцінку та зроблено обґрунтований висновок про те, що в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення в діях перевізника "СП Петротранс" (через відсутність вини водія ОСОБА_3 в ДТП) і, відповідно, останній не несе відповідальність, передбачену ст. 924 ЦК України та частиною 1 ст. 314 ГК України.
Як вбачається з апеляційної скарги, заявником в обґрунтування своїх вимог не наведено посилань на жодні нормативні акти, які б передбачали настання відповідальності в даних правовідносинах за відсутності вини перевізника (експедитора), а також не зазначено, в чому саме полягає неналежне виконання страхувальником, ТОВ «Карекс-Транс», його зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на ст.140 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 27.06.69 №401 «Про Статут автомобільного транспорту УРСР»не є належним доказом, оскільки дана норма також не встановлює обов'язку відшкодування збитків перевізником без його вини, крім того, вона регулює правовідносини між перевізником, вантажовідправником та вантажоодержувачем (а не між страховиком і страхувальником).
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено також наявності факту понесення ним збитків. В матеріалах справи міститься акт заліку взаємних вимог між ТОВ «Карекс-Транс»та ТОВ «Вента-транс ТЛ»від 15.12.11 (т.1, а.с.129), відповідно до якого сторони зарахували свої зустрічні зобов'язання на суму 997054,22 російських рублів. Проте з даного акту не вбачається, які саме вимоги було зараховано, крім того, сума 997054,22 російських рублів станом на дату складання акту за курсом НБУ відповідає сумі 250789,04 грн. - тобто є меншою за суму заявлених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що вказаний акт було складено 15.12.11, тоді як позов до суду першої інстанції подано 09.12.11, тобто станом на день подання позову ТОВ «Карекс-Транс»взагалі не поніс будь-яких витрат, які могли б бути віднесені до збитків, пов'язаних із неналежним виконанням ТОВ «Карекс-Транс»договору транспортного експедирування, та підтверджували б факт настання страхового випадку (відповідно до ч.2. ст. 8 Закону України "Про страхування" та розділу IV договору страхування).
Таким чином, надані позивачем суду першої інстанції докази та доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не підтверджують наявності підстав для здійснення страхового відшкодування, тому, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно визнано позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів також зазначає, що місцевим господарським судом здійснено розгляд справи з дотриманням правил підсудності - оскільки відповідно до положення про філію в м.Харків ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»(т.1, а.с.107), та пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції - зазначена філія уповноважена на здійснення діяльності від імені товариства (зокрема, на укладення та виконання договорів страхування) а також на представлення і захист інтересів товариства у відносинах з третіми особами незалежно від форми власності і підпорядкування.
На думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом також надано правильну оцінку тим обставинам, що вирішення даного спору між ТОВ «Карекс-Транс»та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» не впливає на права та обов'язки інших осіб, які не є сторонами за договором страхування (зокрема, ЗАТ "Алкоа СМЗ" ТОВ "Вента - транс ТЛ"). В апеляційній скарзі заявник не заперечує проти того, що вищевказані особи не були залучені до участі в даній справі.
Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 35, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.02.12 у справі № 5023/10260/11 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Афанасьєв В.В.
Суддя Гетьман Р.А.
Повний текст постанови підписано 20.04.12.