01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.04.2012 № 54/388
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Куксова В.В.
Авдеєва П.В.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2.- представник за довіреностями;
Від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4- представники за довіреностями;
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «ЖЕО-105 Голосіївського району»,
на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2011 року
у справі № 54/388 (суддя: Шкурдова Л.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Комунального підприємства «ЖЕО-105 Голосіївського району»
про стягнення 111 789,11 грн.,
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (яке є правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «ЖЕО-105» Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення 111 789,11 грн., з яких 90 314,50 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 16 197,16 грн. інфляційних втрат та 5 277,45 грн. 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-21973 від 01.04.2002 року, укладеного між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») та Комунальним підприємством управління житлового господарства Голосіївського району м. Києва в особі Житлово-експлуатаційної контори № 105, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2011р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме замінено Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація-105"Голосіївської районної в м. Києві ради на Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація-105 Голосіївського району". Стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація -105 Голосіївського району" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 90 314,50 грн. (дев'яносто тисяч триста чотирнадцять грн. 50коп.) боргу за спожиту теплову енергію, 13 062,35 грн. (тринадцять
тисяч шістдесят дві грн. 35коп.) інфляційних втрат, 5 277,45 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят сім грн. 45коп.) 3% річних, 1 086,59 грн. (одна тисяча вісімдесят шість грн. 59 коп.) витратпо сплаті державного мита та 229,39 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 39коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт послався на те, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-21973 від 01.04.2002 року, на який посилається позивач, укладався позивачем не з ним, а з Житлово-експлуатаційною конторою № 105 Голосіївського району як із структурним підрозділом Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м.Києва, правонаступником якого відповідач не являється.
Від позивача надійшло пояснення до апеляційної скарги, в якому він зазначив, що 15.10.2005 року між Комунальним підприємством житлового господарства Голосіївського району м. Києва та Комунальним підприємством «ЖЕО-105», яке перейменовано у Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району» на підставі рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 29.09.2005 року № 38/31, укладено договір доручення, згідно з п. 1 якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання:
- отримувати від Позивача за новими поставками з 01.09.2005 року теплову енергію,
- перераховувати Позивачу кошти за теплову енергію,
- підписувати усі документи, необхідні для виконання розрахунків з Позивачем.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та пояснення, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2002 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (позивач) та Комунального підприємства управління житлового господарства Голосіївського району м. Києва в особі Житлово-експлуатаційної контори № 105 (Споживач), укладено договір № 153-21973 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього Договору, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції-протягом опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, визначених додатками.
Окрім цього, між позивачем та споживачем укладено додатки до Договору № 153-21973, якими визначено, що опалення і гаряче водопостачання від теплових мереж постачальника здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Горького, 105, а також кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.
З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується обліковими відомостями за період 01.10.2009 року по 01.09.2011 року ( а.с. 43-65).
Судовою колегією встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що споживач - Житлово-експлуатаційна контора № 105, не виконала свої зобов'язання за договором № 153-21973 на постачання теплової енергії у гарячій воді, а саме не сплатила за спожиту теплову енергію у гарячій воді.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що позов заявлено до Комунального підприємства «ЖЕО-105 Голосіївського району», тобто до іншої юридичної особи.
У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що правонаступником Комунального підприємства управління житлового господарства Голосіївського району м. Києва є Комунальне підприємство «ЖЕО-105» Голосіївської районної в м. Києві ради.
Проте, як вбачається з п. 1.3 Статуту Комунального підприємства «ЖЕО-105» Голосіївської районної в м. Києві ради, підприємство утворене рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради шляхом виділення при реорганізації із складу структурного підрозділу «ЖЕО-105» для виконання робіт та надання послуг з утримання житлового фонду територіальної громади Голосіївського району м. Києва в межах договору з Комунальним підприємством «Голосіїво-житло» як представником «Власника».
Пунктом 1.6 Статуту зазначено, що підприємство є правонаступником прав та обов'язків Комунального підприємства «Голосіїво-житло» в частині фінансово - господарської діяльності структурного підрозділу «ЖЕО-105».
Згідно з п 2.1 положення структурного підрозділу Комунального підприємства «Голосіїво-житло» «ЖЕО-105», підрозділ створено з метою:
- належного утримання та ефективної експлуатації житлового та нежитлового фонду, що перебуває у комунальній власності територіальної громади району, житлово-будівельних кооперативів та ОСББ;
- забезпечення надання комунальних та інших послуг населенню;
-дотримання мешканцями норм і правил користування житловими будинками і прибудинковими територіями;
-контролю за використанням житлового фонду за цільовим призначенням; -створення робочих місць.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 року за № 102/5489 Комунальне підприємство «ЖЕО-105» Голосіївської районної в м. Києві ради перейменоване на Комунальне підприємство «ЖЕО-105 Голосіївського району».
За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-21973 від 01.04.2002 року, на який посилається позивач, укладався позивачем не з ним, а з Житлово-експлуатаційною конторою № 105 Голосіївського району.
Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутній договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Комунальним підприємством «ЖЕО-105 Голосіївського району», відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Київенерго» мало би право вимагати стягнення з Комунального підприємства «ЖЕО-105 Голосіївського району» 111 789,11 грн., з яких 90 314,50 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 16 197,16 грн. інфляційних втрат та 5 277,45 грн. 3% річних.
В силу ч.1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», теплопостачальній організації дано право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Пунктом 1 ч.2 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 «Про затвердження правил користування тепловою енергією» користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пункт 5 Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 «Про затвердження правил користування тепловою енергією» передбачає, що, якщо відбулася зміна власника окремо розташованого будинку, то теплопостачальна організація укладає договір з новим власником.
Відповідно до п. 14 Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 «Про затвердження правил користування тепловою енергією» на споживача покладений обов'язок укладення договору з теплопостачальною організацією.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.09.2007 року № 1220 «Про укладення договору на виробництво комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання», та відповідно до діючого законодавства, відповідач 10.10.2007 року звертався до позивача з листом про укладення договору на постачання теплової енергії для житлових будинків, які перебувають на обслуговуванні підприємства.
Окрім того, відповідачем 27.01.2010 року було направлено позивачу підписані примірники договорів на постачання теплової енергії.
Натомість, листом від 15.02.2010 року позивач визнає відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем на постачання теплової енергії, вказуючи на те, що питання укладення договорів буде вирішуватися після визначення правонаступництва за договорами, укладеними з КПУЖГ Голосіївського району.
Відповідно до ч. 3 ст.23 ГК України правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма
учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території.
Встановлено, що 25.10.2010 року відповідач знову направив позивачу підписані примірники договору на постачання теплової енергії.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що тільки 01.01.2011 року позивач уклав з відповідачем договір № 320086 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Стосовно тверджень позивача про те, що 15.10.2005 року між Комунальним підприємством житлового господарства Голосіївського району м. Києва та Комунальним підприємством «ЖЕО-105», яке перейменовано у Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація - 105 Голосіївського району» на підставі рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 29.09.2005 року № 38/31 укладено договір доручення, згідно з п. 1 якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання:
- отримувати від Позивача за новими поставками з 01.09.2005 року теплову енергію,
- перераховувати Позивачу кошти за теплову енергію,
- підписувати усі документи, необхідні для виконання розрахунків з Позивачем,
судова колегія зазначає наступне.
В силу ч. 1 ст. 199 ГК України до відносин забезпечення виконання зобов'язання учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Враховуючи те, що за договором доручення дії вчиняються однією стороною від імені іншої, даний договір опосередковує відносини представництва і на нього поширюються відповідні положення ЦК України.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 248 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю припиняється у разі припинення юридичної особи, яка видала довіреність.
Згідно з п.1 рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 26.11.2009 року № 35/03 Комунальне підприємство управління житлового господарства Голосіївського району м. Києва, яке було довірителем за договором доручення, припинило свою діяльність шляхом приєднання до Комунального підприємства «Голосіївприватсервіс».
За таких обставин вказаний вище договір також припинив свою дію.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2011 р. у даній справі - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України державне мито за подання позовної заяви та судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «ЖЕО-105 Голосіївського районну» на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2011 року задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2011 року у справі № 54/388 - скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) на користь Комунального підприємства «ЖЕО-105 Голосіївського району» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2, код ЄДРПОУ 26385486) 1 086,59 грн. (одна тисяча вісімдесят шість грн. 59 коп.) витрат по сплаті державного мита та 229,39 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 39коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 117 (тисяча сто сімнадцять) грн. 90 коп.
4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
5. Матеріали справи № 54/388 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді Куксов В.В.
Авдеєв П.В.