Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307
Іменем України
19.04.2012Справа №5002-33/736-2012
за позовом комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради
(вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)
до Військового комісаріату АР Крим
(вул. Київська, 152, м. Сімферополь, 99008)
про стягнення 34 548.58 грн.
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 7654 від 28.12.11, представник, КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради
Від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність № 1-Д від 16.01.12, Військовий комісаріат АР Крим.
Суть спору: комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Військового комісаріату АР Крим та просить суд стягнути 34548.58 грн., у тому числі 27785.35 грн. заборгованості за договором № 1368 від 05 листопада 2003 року, 4732.04 грн. інфляційних втрат та 2031.18 грн. 3% річних.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання теплової енергії № 1368 від 05 листопада 2003 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 536, 610, 611, 623, 625 Цивільного кодексу України та статті 173, 174 Господарського кодексу України.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що заборгованість у нього утворилася внаслідок несвоєчасного фінансування з боку Південного оперативного командування. Крім того, відповідач просив застосувати позовну давність до вимог позивача (а.с. 32).
Одночасно, позивачем, з огляду на заперечення відповідача, позовні вимоги були зменшені, він просив стягнути з відповідача 16 733.15 грн., у тому числі 13 775.70 грн. заборгованості за договором, 1 982.34 грн. інфляційних витрат та 975.11 грн. 3% річних (а.с. 49).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 02 квітня 2012 року заяву комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом (а.с. 58-59).
В судовому засіданні 19 грудня 2011 року позивачем надані пояснення щодо періоду, за якій ним було визначено заборгованість за договором (а.с. 60).
Також, в судовому засіданні представником відповідача наданий суду акт звірення взаєморозрахунків, який був складений сторонами станом на 21 березня 2012 року (а.с. 74).
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
05 листопада 2003 року між комунальним підприємством «Севтеплоенерго» (енергопостачальна організація) та військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим (споживач) укладений договір про постачання теплової енергії № 1368, відповідно до розділу 1 якого енергопостачальна організація взяла на себе обов'язок постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені цим договором (а.с. 6-9).
Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія надається споживачу для опалення відповідно додатку № 1 до цього договору.
Згідно з додатком № 1 до договору від 1368 від 05 листопада 2003 року теплова енергія подається за об'єктом - Військовий комісаріат, розташований за адресою - пр. Генерала Острякова, 15, у м. Севастополі (а.с. 10).
Пунктом 3.2 договору споживач зобов'язався, зокрема, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в строки, передбачені цим договором. У разі порушення строків споживач несе відповідальність згідно з пунктом 7.2.3 договору; письмово повідомляти енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, а також зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.
Відповідно до розділу 6 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до встановлених тарифів, затверджених Севастопольською міською державною адміністрацією та діючими на день отримання послуги. Розрахунковим періодом є місяць. Споживач проводить оплату протягом 10 днів після отримання рахунку.
Пунктом 6.4.1 договору встановлено, що за опалення загальної площі в нежитлових приміщеннях нараховується плата в розмірі 3070.68 грн. з ПДВ.
Договір набирає чинності з 01 листопада 2003 року, діє три роки та автоматично продовжується на наступні роки, якщо за місяць до закінчення кожного строку його дії не надійде заяви одної з сторін про відмову від договору.
На виконання умов договору, позивачем протягом дії договору направлялися рахунки-фактури на оплату наданих послуг (а.с. 15-27).
За твердженням позивача, відповідачем порушувалися умови договору про постачання теплової енергії № 1368 від 05 листопада 2003 року в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість в розмірі 27 785.35 грн.
Несплата відповідачем заборгованості з'явилося підставою для звернення комунального підприємства «Севтеплоненерго» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 (надалі - Правила).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як вже зазначалося, 05 листопада 2003 року між комунальним підприємством «Севтеплоенерго» (енергопостачальна організація) та військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим (споживач) укладений договір на постачання теплової енергії № 1368, відповідно до розділу 1 якого енергопостачальна організація взяла на себе обов'язок постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені цим договором (а.с. 6-9).
Пунктом 3.2.1 договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в строки, передбачені цим договором.
21 березня 2012 року сторони провели звірення взаємних розрахунків зі складанням двостороннього акту, відповідно до якого відповідачем визнана наявність у нього суми боргу в розмірі 13 775.70 грн. (а.с. 74).
Так, при зверненні до суду з даним позовом, комунальне підприємство «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради вимагало стягнення 27 785.35 грн. заборгованості за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року, однак, після звернення відповідача із заявою про застосування до позовних вимог позовної давності, позивачем розмір вимог відповідно був зменшений.
Так, позивач остаточно просив стягнути з відповідача 13 775.70 грн. заборгованості за період з березня 2009 року по грудень 2009 року, а також інфляційні втрати та 3 % річних перераховані на цю суму.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом 05 березня 2012 року, а отже, з огляду на вимоги статті 257 Цивільного кодексу України, позовна давність у даній справі розповсюджується на позовні вимоги про стягнення заборгованості, що утворилася за період, що передував березню 2009 року.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем були зменшені позовні вимоги та остаточно він вимагав стягнення з відповідача заборгованості, яка створилася за період з березня 2009 року по грудень 2009 року, підстав для застосування позовної давності у суду немає.
З наявністю у нього заборгованості в сумі 13 775.70 грн. відповідач погодився, що було підтверджено його представником під час розгляду справи та зафіксовано засобами технічного звукозапису, а також відображено в акті звірення взаємних розрахунків (а.с. 74).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів оплати заборгованості в сумі 13 375.70 грн. відповідачем суду не представлено.
Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості та відсутність доказів її сплати, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 13 775.70 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що відповідати за даним зобов'язанням повинна інша особа, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина (морська), оскільки дія договору купівлі-продажу теплової енергії № 474 від 24 березня 2006 року (а.с. 44-45), на наявність якого представник посилався в обґрунтування своїх заперечень, відносно об'єкту, військового комісаріату АР Крим, розташованого по вул. Ген. Острякова, 15, у м. Севастополі, почалася лише з 21 грудня 2009 року разом із укладенням додаткової угоди № 22, тобто після спливу дії договору про постачання теплової енергії № 1368 від 05 листопада 2003 року, укладеного між сторонами у даній справі.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 975.11 грн. та 1 982.34 грн. інфляційних витрат.
Суд вважає ці вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий розрахунок суми 3% річних від простроченої суми боргу за період з 16 квітня 2009 року по 05 березня 2012 року (а.с. 53), який складає 975.11 грн.
Інфляційні витрати нараховані позивачем за період з травня 2009 року по лютий 2012 року та їх розмір складає 1 982.34 грн. (а.с. 52).
Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який складений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних в сумі 975.11 грн. та інфляційних витрат в сумі 1982.34 грн. також підлягають задоволенню.
Також безпідставними суд вважає твердження представника відповідача про те, що оскільки відсутність фінансування відбулося не з вини відповідача, то й підстав для нарахування та стягнення з нього інфляційних втрат та відсотків річних немає.
Так, у главі 50 Цивільного кодексу України наведені підстави припинення зобов'язання. При цьому, вони обов'язково повинні бути передбачені або умовами договору або законом.
Однак, підставі, наведені відповідачем, зокрема, відсутність фінансування, у переліку, наведеному Кодексом відсутні, а отже і відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Оплата судового збору, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача в повному обсязі.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 24 квітня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Військового комісаріату АР Крим (вул. Київська, 152, м. Сімферополь, 99008, рр 35211013000264 в ГУ ДКУ АР Крим у м. Сімферополі, МФО 824026, ЄДРПОУ 07785820) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011, рр 26007020123615 в ПАТ «ВТБ, м. Київ, МФО 321767, ЄДРПОУ 03358357) 13 775.70 грн. заборгованості, 975.11 грн. - 3% річних, 1 982.34 грн. інфляційних витрат та 1 609.50 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.