Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
Іменем України
19.04.2012Справа №5002-18/537-2012
за позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Аквилон", м. Алупка (98676, м. Алупка, вул. Калініна, 38)
до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Красноперекопський район, с. Совхозне (96022, АДРЕСА_1)
про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Кістра Н.М. - керівник, довідка № 4080019.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Аквилон" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якій просить суд визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди № 14 від 01.01.2009 року, укладену 23 вересня 2010 року між позивачем та СПД ОСОБА_2
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщення готелю «Аквилон», площею 580 кв.м., розташованого у АДРЕСА_2 та строком до 30.12.2011 року.
23.09.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди № 14 від 01.01.2009.
Як вбачається з тексту позовної заяви позивач вважає таку додаткову угоду недійсною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства у зв'язку з тим, що угода суперечить вимогам чинного законодавства України, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
У судовому засіданні 06.03.2012 представник позивача надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи документів.
Суд задовольнив таке клопотання та залучив до матеріалів справи документи.
09.04.2012 до судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд задовольнив таке клопотання та залучив його до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.04.2012 суд ухвалою від 09.04.2012 допустив заміну первісного відповідача - ОСОБА_2 належним відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.
18.04.2012 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що представник викликаний на допит до органів внутрішніх справ.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що неможливість явки у судове засідання одного представника, не перешкоджає відповідачу - фізичній особі - підприємцю з'явитися у судове засідання особисто, або забезпечити явку іншого представника.
Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористувався, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
01 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аквилон» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, строком до 30 грудня 2011 року, було укладено договір № 14 оренди приміщення готелю «Аквилон», площею 580 кв.м., розташованого у АДРЕСА_2.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, по договору найму (оренди) одна сторона наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до пункту 3.2 договору, орендна плата складає 10000,00 грн. в місяць і включає в себе також компенсацію усіх комунальних платежів.
У наступному, 23 вересня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аквилон» та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 уклали додаткову угоду до договору оренди № 14 від 01.01.2009 (аркуш справи 32).
Згідно з пунктом 2.4.3 додаткової угоди, орендар зобов'язується внести орендну плату за користування об'єктом оренди авансом у сумі 500000,00 грн. у строк до 05.10.2010 року.
Орендна плата складає 10000 грн. В тому числі затрати по комунальним послугам на підставі рахунків орендодавця, але не менш вартості комунальних затрат (пункт 3.2 додаткової угоди).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання такої додаткової угоди недійсною підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
А статтею 528 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 2.4.3 додаткової угоди, укладеної 23 вересня 2010 року, визначено наступне: «Орендар зобов'язується внести орендну плату за користування об'єктом оренди авансом в сумі 500 000,00 грн. у строк до 05.10.2010 року».
Відповідно до п. 3.2 договору та додаткової угоди до договору - орендна плата складає 10 000,00 на місяць.
Пунктом 6.5.3. додаткової угоди до договору визначено, що сторони домовились, що до закінчення авансованих коштів у відповідності до п. 2.4.3 даної угоди, як орендної плати орендодавець не має права передати орендоване майно в оренду або суборенду другій особі.
Наведене свідчить про те, що орендар вносить авансом 500000,00 грн. орендної плати і це призводить до того, що строк договору оренди збільшується на 4 роки та 2 місяці, тобто буде перевищувати три роки.
У той же час частиною 2 статті 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 794 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Враховуючи, що додаткова угода до договору оренди призвела до збільшення строку оренди і він перевищив три роки - це означає, що договір оренди та додаткова угода до нього повинні бути нотаріально посвідчені та підлягають державній реєстрації.
Зазначені вимоги закону не виконані - нотаріально договір та додаткова угода не посвідчені та не пройшли державної реєстрації.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства.
Відповідно до Роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», а саме пункту 1, звернута увага на те, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержанням встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішування спору.
Наведене свідчить про те, що додаткова угода від 23 вересня 2010 року, укладена між товариством з обмеженою відповідальністю «Аквилон» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, до договору оренди № 14 від 01.01.2009, є недійсною, як така, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду жодного доказу дійсності додаткової угоди від 23 вересня 2010 року до договору оренди № 14 від 01.01.2009, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю «Аквилон» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2
Підсумовуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 23 вересня 2010 року до договору оренди № 14 від 01.01.2009, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю «Аквилон» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, підлягають задоволенню.
Судовий збір відноситься на відповідача у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
19.04.2012 у судовому засіданні судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 23.04.2012.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду, укладену 23 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аквилон» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, до договору оренди № 14 від 01.01.2009, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Аквилон» та фізичною особою - підприємцем (приватним підприємцем) ОСОБА_2.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквилон» судовий збір у сумі 1073,00 грн.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.