ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року 13:38 № 2а-1847/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про скасування рішень,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа -підприємець ОСОБА_2 з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування:
- податкового повідомлення-рішення № 000171704/0 від 02.02.2010 р., яким позивачці визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 71170 грн. за платежем «податок на додану вартість»за порушення п/п. 7.3.1., 9.3. Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ),
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000181704/0 від 02.02.2010 р., відповідно до якого позивачці визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1 779 255 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон про РРО),
які прийняті на підставі акту перевірки № 78/1704-НОМЕР_1 від 29.12.2009 р.
Позивачка зазначає, що є платником єдиного податку. Доводи ДПІ, покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, ґрунтуються на тому, що позивачка, начебто, перевищила дозволений для платників єдиного податку ліміт отриманої виручки. Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що під час перевірки у шухлядці її столу працівники ДПІ знайшли товарний чек від 28.12.2008 року на суму 14 220 грн., виручка за яким, як зазначає ДПІ, не була відображена у книзі обліку доходів та витрат. Зазначений товарний чек був вилучений працівниками ДПІ під час перевірки та копії у неї не залишилось. Проте, як зазначає позивачка, зазначений товарний чек було виписано у зв'язку з наміром покупця придбати товар, тому він і не знаходився разом з іншими первинними документами. Враховуючи те, що товарний чек був виписаний лише у зв'язку з наміром придбати товар, тобто по суті був укладений договір про наміри, а тому оригінал чеку залишався у позивачки, оскільки угода не була завершена. Якби угода була завершена та кошти були отримані позивачкою то, відповідно, товарний чек на підтвердження завершення угоди був би переданий покупцю, а в книзі обліку було б відображено отримання виручки. Однак, як зазначає позивачка, покупець відмовився від придбання товару (одежі) та, відповідно, кошти від реалізації товару не надходили до позивачки у будь-якому вигляді та не могли надійти, а чек залишився у позивачки як такий, що не використаний. Про наведене позивачка зазначала у скаргах на спірні рішення, але в рішеннях за результатами розгляду її скарг, де (в рішеннях) вказується на дану обставину, зазначені доводи позивачки залишені без оцінки та врахування. Тобто, як вказує позивачка, зазначеної суми виручки вона не отримувала, а отже не перевищила ліміту виручки, яка може бути отримана суб'єктом малого підприємства -платником єдиного податку. Відтак, як зазначає позивачка, оскаржувані рішення, які ґрунтуються на наведених обставинах, не відповідають фактичним обставинам, не відповідають вимогам законодавства та, відповідно, підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 27.02.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі та розгляд справи призначено на 21.03.2012 р. При цьому, у зв'язку з відкриттям провадження у справі судом враховано, що за матеріалами позовної заяви про результати оскарження спірних рішень в адміністративному порядку позивачка дізналась 20.01.2012 р. та доказів щодо спростування цього факту позовні матеріали не містять, а отже судом не встановлено обставин пропуску позивачкою строку звернення до суду. Доказів на спростування наведеного ДПІ не надано і під час розгляду справи. Цією ж ухвалою суду ДПІ зобов'язано надати суду копію квитанції від 28.12.2008 СПД ОСОБА_2 обставини щодо виписки якого були покладені в основу оскаржуваних рішень. Станом на 21.03.2012 р. ДПІ не виконало вимоги ухвали суду та не навело непереборних обставин, які об'єктивно перешкоджали наданню витребуваних матеріалів, на яких ґрунтуються спірні рішення. Проте, в судовому засіданні представником ДПІ подано заперечення проти позову, в яких ДПІ заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених в акті перевірки.
В судовому засіданні 21.03.2012 р. було оголошено перерву до 05.04.2012 р. у зв'язку з повторним витребуванням від ДПІ зазначеного товарного чеку, а від позивачки книги обліку доходів та витрат, а також пояснень відносно обставин видачі зазначеного чеку. Представник ДПІ був повідомлений про наступне судове засідання під розписку. Проте, в судове засідання 05.04.2012 р. представник ДПІ не з'явився, всупереч вимогам ч. 2 ст. 40 КАС України поважних причин неявки в судове засідання завчасно не повідомив. Враховуючи наведене, відсутність поважних причин неприбуття представника ДПІ у судове засідання, керуючись вимогами ч. 4 ст. 128 КАС України, розгляд справи не відкладався, судом ухвалено продовжувати розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справ доказів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення виходячи з наступного.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності про що останній Печерською районною державною адміністрацією м. Києва видано Свідоцтво про державну реєстрацію від 06.08.2001 р. Ідентифікаційний код -НОМЕР_1.
Позивачка перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 14.08.2001 р. № 7142.
ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивачки за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 29.12.2009 р. № 78/1704-НОМЕР_1 (далів -Акт перевірки).
Як зазначено в Акті перевірки, основний вид діяльності позивачки -роздрібна торгівля одягом, згідно заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності та Свідоцтва про сплату єдиного податку. Місце здійснення діяльності - ТЦ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Платником ПДВ, як зазначено в Акті перевірки, позивачка не зареєстрована.
З акту перевірки вбачається, що в період 2008 року по 3 квартал 2009 року позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку в розмірі 200 грн. в місяць та здійснювала роздрібну торгівлю одягом.
Згідно з поданими звітами обсяг виручки складав у 2008 році -499078 грн., з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р. -355851 грн.
В результаті здійсненого контролю, як зазначено в акті перевірки, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (довідка № 61/17-416 від 12.10.2009 р.) виявлено товарний чек від 28.12.2008 р. на суму 14220 грн. У той же час, як зазначає ДПІ, в книзі обліку доходів та витрат здійснено запис про виручку у розмірі 8765 грн. Відтак, на думку ДПІ, встановлено розбіжність у обсязі виручки на суму 5455 грн., у зв'язку з чим обсяг виручки, отриманий підприємцем у 2008 році перевищує допустимі граничні норми на 4533 грн.
Надалі, з посилання на п. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727, ДПІ в акті перевірки зазначає, що враховуючи наведені обставини повинна здійснювати діяльність у 2009 році на загальній системі оподаткування та подавати декларації про отримані доходи наростаючим підсумком з початку року, згідно вимог п/п. «г»п/п. 4.1.4. Закону № 2181.
Враховуючи, що сума доходу перевищує допустимі норми (500 тис. грн.), СПД ОСОБА_2 повинна була задекларувати суму перевищення та сплатити податок з даної суми на загальних підставах відповідно до ст. 14 розділу IV Декрету КМ України № 13-26 від 26.12.1992 р. На підставі ст. 13 зазначеного Декрету позивачці визначено валовий дохід за 1 -3 кв. 2009 року на суму 355851 грн. та відповідно до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої наказом Головної ДПІ України від 21.04.1993 р. № 12, враховуючи, що позивачкою не вівся облік валових витрат, визначено валові витрати у розмірі 1133,25 грн. за 2008 рік та у розмірі 88962,75 грн. -за 1 -3 квартали 2009 року.
Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що у 1 -3 кварталі 2009 року перебуваючи, як вважає ДПІ, на загальній системі оподаткування, позивачка реалізувала одяг на загальну суму 355851 грн. Розрахунки проводились в готівковій формі без застосування РРО, чим порушено п. 1 ст. 3 Закону про РРО. У додатку № 2 до Акту перевірки зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки. Виходячи з наведеного та застосовуючи для розрахунку суму у розмірі 355851 грн. помножену на п'ять, ДПІ вираховує суму санкцій за оскаржуваним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.02.2010 р. № 0000181704/0 у розмірі 1 779 255 грн.
Відносно податку на додану вартість, в Акті перевірки зазначено, що за 1-3 квартали 2009 року позивачка повинна використовувати загальну систему оподаткування, таким чином позивачка повинна була зареєструватися платником ПДВ.
Надалі, з посиланням на суму валового доходу у розмірі 355851 грн., п. 9.3., 9.5., 9.6., п/п. 7.8.1., 7.3.1., п. 10.1., Закону про ПДВ, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що всупереч наведеним нормам позивачка не подала заяви про реєстрацію платником ПДВ, не подавала декларації з ПДВ та, виходячи з положень п. 10.1. Закону про ПДВ, якою передбачено, що особа, яка повинна була зареєструватися платником ПДВ, але не зареєструвалася, несе обов'язки нарахування та сплати цього податку на рівні особи, зареєстрованої як платник ПДВ без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту, визначає суму податкових зобов'язань, яку повинна на думку ДПІ сплатити позивачка, у розмірі 711170,20 грн.
На підставі зазначених висновків акту перевірки відносно ПДВ прийнято також друге оскаржуване рішення, а саме - податкове повідомлення-рішення № 000171704/0 від 02.02.2010 р.
За результатами адміністративного оскарження спірні рішення залишені без змін. При цьому, зокрема, в рішенні ДПА у м. Києві від 12.05.2010 року № 424/Т/25-214, зазначається по наявність іншого товарного чеку від 28.12.2009 р. № 0228 на суму 8765 грн., оплата якого проведена через термінал та сума якого відображена в книзі обліку доходів і витрат за цей день.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Спеціальним законодавством, зокрема, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року № 727/98, в період діяльності позивачки і періоду, що перевірявся, було запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва. За змістом статті 1 зазначеного Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу N 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
При цьому, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, як приходить до висновку суд, ДПІ не доведено обставин, на яких ґрунтуються його висновки в акті перевірки та оскаржувані рішення.
Зокрема, ДПІ не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що за вищезазначеним чеком угода фактично була б виконана, а позивачка фактично отримала грошові кошти у будь-якому вигляді, готівковому або безготівковому. В даному випадку наведені в Акті перевірки доводи є припущенням, яке не ґрунтується на належних та допустимих доказах. При цьому, як вбачається з рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги, позивачкою 28.12.2008 року проведено через термінал оплату по іншому чеку на суму на суму 8765 грн. і ця сума належним чином відображена у книзі обліку доходів та витрат. Обставини щодо того, що спірний товарний чек був виписаний, але угода за ним не була реалізована (завершена передачею товару та оплатою) внаслідок відмови покупця від придбання товару, не спростовані ДПІ під час розгляду справи. При цьому, ДПІ взагалі не надано під час розгляду зазначеного товарного чеку, який по суті є ключовим доказом в обґрунтування висновків акту перевірки та який був вилучений контролюючим органом у позивачки. Суд також зазначає, що наявність цього чеку у позивачки на момент перевірки підтверджує наведені нею обставини щодо того, що операція не була фактично виконана шляхом отримання виручки, оскільки у разі завершення угоди (передачі товару та отримання оплати), товарний чек видається покупцю на підтвердження укладення у такий спосіб угоди купівлі-продажу, а отже його неотримання покупцем та відсутність доказів проведення оплати за цим чеком, в сукупності з іншими фактичними обставинами, вказує на те, що спірна операція фактично не була виконана. В даному випадку сама по собі наявність на час перевірки вищезгаданого товарного чеку не є беззаперечним доказом отримання позивачкою готівки та не свідчить про отримання позивачкою виручки у спірній сумі.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ обставин перевищення позивачкою дозволеного для платників єдиного податку ліміту отриманої виручки у 2008 році та, враховуючи те, що саме на цих обставинах ґрунтуються оскаржувані рішення, суд приходить до висновку, що спірні рішення не можуть вважатися такими, що ґрунтуються на об'єктивних та доведених обставинах та, відповідно, вважатися обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено перевищення позивачкою встановленого для платників єдиного податку ліміту фактично отриманої виручки за 2008 рік та порушень законодавства з боку позивачки, які б спричиняли нарахування їй спірних сум податкових зобов'язань з ПДВ та фінансових санкцій з питань застосування РРО, у зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивачка не наполягала.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1; адреса: 01023, АДРЕСА_1) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.02.2010 р. № 0000171704/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.02.2010 р. № 0000181704/0.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст складено та підписано 12.04.2012 р.