ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
09 квітня 2012 року № 2а-2866/12/2670
О 14 годині 00 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Федоріну І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Члена Вищої ради юстиції Лавриновича Олександра Володимировича
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Члена Вищої ради юстиції Лавриновича Олександра Володимировича щодо невирішення у встановленому законом порядку заяви позивача від 13 квітня 2011 року щодо вжиття заходів до звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду України в зв'язку з порушенням нею присяги судді та про зобов'язання відповідача забезпечити розгляд та вирішення заяви позивача від 13 квітня 2011 року щодо вжиття заходів до звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду України в зв'язку з порушенням нею присяги судді відповідно до закону.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду юстиції»та зазначає, що член Вищої ради юстиції Лавринович Олександр Володимирович свідомо і умисно проігнорував процедуру вирішення питання щодо звільнення судді з посади, не забезпечив перевірку заяви позивача від 13 квітня 2011 року у встановленому законом порядку, не забезпечив витребування та вивчення відповідних матеріалів та не допустив до розгляду Вищою радою юстиції у встановленому законом порядку питання про звільнення з посади судді Верховного Суду України Таран Т.С. При цьому, позивач зазначає, що заступник Міністра Сєдов А.Ю. не наділений правом розглядати заяви щодо вжиття заходів до звільнення судді Верховного Суду України із займаної посади, оскільки він не входить до складу Вищої ради юстиції.
Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення законів України «Про звернення громадян», «Про Вищу раду юстиції», Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011, наказ Міністерства юстиції України від 16.05.2011 № 1053/к «Про розподіл повноважень між Міністром юстиції, першим заступником Міністра та заступником Міністра-керівником апарату»та зазначила, що звернення до Вищої ради юстиції з пропозицією про ініціювання питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, є виключно правом Міністра юстиції України, а не обов'язком. Також, представник відповідача зазначила, що заступник Міністра -керівник апарату Сєдов А.Ю. при наданні відповіді на звернення позивача діяв у відповідності до чинного законодавства та в межах своїх повноважень.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
18 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до члена Вищої ради юстиції Лавриновича Олександра Володимировича із заявою від 13 квітня 2011 року щодо вжиття заходів до звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду України, в якій просив у встановленому законом порядку подати пропозицію до Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду України за порушення присяги. У своїй заяві ОСОБА_1 вказав на те, що дії судді Таран Т.С. є такими, що вчинені з порушенням Конституції та законів України, з порушенням обов'язків та присяги судді.
Згідно реєстраційно-контрольної картки заява ОСОБА_1 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2011 року за вхідним № Ж-13634.
Листом № Ж-13634-6.3 від 16 травня 2011 року заступник Міністра-керівник апарату Седов А.Ю. повідомив ОСОБА_1, що Міністерством юстиції України розглянуто його заяву від 13 квітня 2011 року та роз'яснив, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».
Відповідно до статті 1 Закону України від 15.01.1998 № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 22/98-ВР) Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
Пунктом 3 частини третьої статті 3 Закону № 22/98-ВР встановлено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.
Згідно частини третьої статті 5 Закону № 22/98-ВР до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.
Як встановлено статтею 30 Закону № 22/98-ВР до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звертатися:
1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України;
2) член Вищої ради юстиції.
Згідно статті 32 Закону № 22/98-ВР питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.
Рішенням Конституційного суду України від 21 травня 2002 року № 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України «Про Вищу раду юстиції»(справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») встановлено, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.
З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про те, що позивач наділений правом звернення до Вищої ради юстиції із заявами у разі наявності, на його думку, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді Верховного Суду України з посади.
При цьому, суд зазначає про наступне.
Міністр юстиції України є членом Вищої ради юстиції за посадою.
Як вбачається з положення статті 30 Закону України «Про Вищу раду юстиції»звернення до Вищої ради юстиції з пропозицією про ініціювання питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, є виключно правом Міністра юстиції, а не обов'язком.
Отже, Міністр юстиції Лавринович Олександр Володимирович за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 квітня 2011 року щодо вжиття заходів до звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду України не знайшов підстав для скористання своїм правом члена Вищої ради юстиції, визначеним статтею 30 Закону України «Про Вищу раду юстиції», на звернення до Вищої ради юстиції з пропозицією про ініціювання питання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду України, в зв'язку з чим й передав заяву ОСОБА_1 для розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян» заступнику Міністра -керівнику апарату Сєдову А.Ю.
Підпунктом 30 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011, встановлено, що Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
Згідно додатку до наказу Міністерства юстиції України від 16.05.2011 № 1053/к «Про розподіл повноважень між Міністром юстиції, першим заступником Міністра та заступником Міністра -керівником апарату»заступник Міністра -керівник апарату Сєдов А.Ю., зокрема, уповноважений Міністром юстиції на підписання наказів, інших документів стосовно відповідей на звернення громадян, юридичних осіб, що опрацьовуються в структурних підрозділах апарату.
Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Статтею 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено під час розгляду справи, заява ОСОБА_1 від 13 квітня 2011 року отримана уповноваженою особою Міністерства юстиції України на відділенні поштового зв'язку 18 квітня 2011 року, 20 квітня 2011 року вказана заява зареєстрована в Міністерстві юстиції України за вхідним № Ж-13634 та 16 травня 2011 року заступником Міністра -керівником апарату Сєдовим А.Ю. надана відповідь позивачу по суті порушених у зверненні питань.
З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Члена Вищої ради юстиції Лавриновича Олександра Володимировича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева
Повний текст постанови складений 11 квітня 2012 року.