2
3
24 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Васильковського В.М., Ковалюка В.М.
секретаря Бойчука Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 29 лютого 2012 року з участю: ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2; представника комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" Калуської міської ради - Стасюк Н.П.; представника Калуської міської ради - Тодарчук Т.В.,-
В липні 2010 року Калуська міська рада пред'явила до ОСОБА_1 позов про виселення з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого житла. Позовні вимоги аргументовані тим, що відповідачка вселилась у спірне житлове приміщення не в якості члена сім'ї наймача квартири - ОСОБА_5, а як піднаймач. Тому позивач вважав, що оскільки наймач названої квартири помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, то дія договору піднайму спірного жилого приміщення була припинена. В лютому 2012 року заявою представника міської ради підстава позову була змінена. Позивач просив виселити ОСОБА_1 із спірної квартири як тимчасового жильця, тобто як особу, яка не набула права користування згаданим жилим приміщенням.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 29 лютого 2012 року позов Калуської міської ради про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого житла задоволено. Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідачка не вселялась у спірну квартиру як член сім'ї наймача, договору ________________________________________________________________________________
Справа № 2/0908/48/2011 Головуючий у І інстанції - Галущак Л.О.
Провадження № 22ц/0990/801/2012 Суддя-доповідач - Девляшевський В.А.
Категорія 42
найму не укладала, а тому не набула права постійного користування житловим приміщенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції неповно, необ'єктивно дослідив дійсні обставини справи. Апелянт вказує, що вона ще у 2005році за згодою наймачів вселилась як член їх сім'ї, а отже,на законних підставах займає квартиру АДРЕСА_4. На думку апелянта, суд названу обставину безпідставно не прийняв до уваги, як і те, що вона, будучи у встановленому порядку зареєстрованою у згаданому житловому приміщенні, продовжує з липня 2007року і по даний час виконувати обов'язки наймача спірної квартири. У зв'язку із вище викладеним ОСОБА_1 просить оскаржене рішення, як незаконне і необґрунтоване, скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові Калуської міської ради.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали. Вважаючи оскаржене рішення незаконним, просять його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові Калуської міської ради.
Представники комунального підприємства і Калуської міської ради доводи апеляційної скарги заперечили. Вказали, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року по іншій цивільній справі відмовлено у позові ОСОБА_1 до міської ради про визнання права користування спірною квартирою і укладення з нею договору житлового найму. Тому вважають, що позов міської ради про виселення відповідачки як тимчасового жильця судом першої інстанції задоволено обгрунтовано. Рішення по даній справі вважають законним, а тому просять апеляційну скаргу відхилити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представника, представників міської ради та її комунального підприємства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Калуської міської ради, Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №1" про визнання наймачем квартири АДРЕСА_4 та укладення з нею договору житлового найму відмовлено. З копій згаданих судових рішень, які долучені до даної справи, вбачається, що ОСОБА_1 не була членом сім'ї покійного наймача спірної квартири - ОСОБА_5, не перебувала з ним у кровному спорідненні та не вела з ним спільного господарства.
В ч.3 статті 61 ЦПК України вказано, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки обставинами, які встановлені згаданим судовим рішенням, спростовано твердження ОСОБА_1 про набуття нею права користування спірною квартирою, то посилання апелянта на реєстрацію її у цьому жилому приміщенні 02.07.2007року не можуть бути прийняті до уваги. Адже, сам факт реєстрації місця проживання ще не означає набуття особою права на постійне користування квартирою.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги міської ради про виселення ОСОБА_1 із зайнятого спірного жилого приміщення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст. ст.218; 307; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 29 лютого 2012 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: В.А. Девляшевський
Судді В.М. Васильковський
Я.Ю. Ковалюк