ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 квітня 2012 року № 2а-18995/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. при секретарі Паньківу В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Софія - 1»
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
провизнання протиправними та скасування податкової вимоги від 09.11.2011 р. №8697, рішення про опис майна у податкову заставу від 09.11.2011 р.
за участю представників сторін:
від позивача: Гамоля О.Ф
від відповідача: Диба Ю.Д.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.04.2012 року о 16 год. 49 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач, в особі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Софія - 1», звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправною та скасувати податкову вимогу № 8697 ДПІ Печерського району в м. Києві від 09.11.2011 року; визнати протиправним та скасувати Рішення ДПІ Печерського району в м. Києві про опис майна у податкову заставу від 09 листопада 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем протиправно з порушення вимог законодавства.
Представник Позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що у Позивача з 28.10.2011 р. обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі -1530,00 грн., який виник на підставі Акту перевірки від 05.09.2011 р. №2394/15-01 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення рішення №0023941501 від 05.09.2011 р.
Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі та зазначає, що в діях Відповідача відсутні порушення норм законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Софія - 1»за звітний податковий період -1 квартал 2009 р., півріччя 2009 р., 9 місяців 2009 р., рік 2009 р., 1 квартал 2010 р., півріччя 2010 р., 9 місяців 2010 р., 1 квартал 2011 р., півріччя 2011р. За результатами перевірки складено акт від 05.09.2011 р. №2394/15-1 (надалі по тексту Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення п.п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не подано звіт про використовування коштів неприбутковими установами та організаціями за період з 1 кварталу 2009 р. по 2 квартал 2011 р.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва 05.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №2394/1501, яким позивачу були нараховані штрафні санкції у розмірі 1700 грн.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16.1. Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПКУ № 2755-VI), де закріплено обов'язки платника податків, зокрема платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
У відповідності до п. 54.1 ст 54 ПКУ № 2755-VI платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені(крім випадків, передбачених податковим законодавством), яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п. 31.1 ст. 31 ПКУ № 2755-VI строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Пунктом 31.2 ст. 31 ПКУ № 2755-VI передбачено, що строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПКУ № 2755-VI, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з пп. 49.18.1, 49.18.1 п. 49.18. ст. 49 ПКУ № 2755-VI, передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПКУ № 2755-VI, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як встановлено судом, Позивачем не було своєчасно подано податкові декларації за звітні періоди, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №2394/1501, яке надіслано на адресу Позивача, що підтверджується поштовим повідомленням, копія міститься в матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься облікова картка Позивача, з якої вбачається, що з 28.10.2011р. у позивача обліковується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі - 1530,00 грн., який виник на підставі Акту перевірки та прийнятого податкового повідомлення рішення в сумі 1700,00 грн., враховуючи наявну у Позивача переплату в розмірі 170,00 грн., фактична сума боргу складає 1530,00 грн.
У відповідності до п. 120.1 ст. 120 ПКУ № 2755-VI, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно п. 59.1 ст. 59 ПКУ № 2755-VI, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На адресу Позивача відповідачем було надіслано податкову вимогу від 09.11.2011 р. №8697, яку Позивачем було отримано 01.12.2011 р, що підтверджується матеріалами справи.
У відповідності до ст. 89 ПКУ № 2755-VI, Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Софія - 1»на підставі існуючого боргу.
Крім того, на час розгляду справи Позивачем не надано доказів того, що ним сплачено суму податкового боргу в розмірі 1530,00 грн.
З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем вимоги та прийняття рішення про опис у податкову заставу, а тому позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук