ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 квітня 2012 року 09:29 № 2а-14981/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доСлужби безпеки України
прозобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання Служби безпеки України виконати вимоги абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 29 "Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, включивши позивача до списку військовослужбовців, які мають право на позачергове одержання житла (квартири) з часу набрання ним такого права, тобто з 16.12.2008 р.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1, звільнений з військової служби за станом здоров'я, має право позачергового одержання житла відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", проте першим заступником начальника Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України йому було протиправно відмолено в постановці на позачергову чергу.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові з урахуванням правової позиції Головного контрольно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, зазначеної в листі від 01.03.2012 р. №303/4/16/344.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення, пояснивши, що підстави для постановки позивача на позачергову чергу відсутні, позаяк позивач помилково вважає, що положення пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дають йому право позачергового одержання житла.
Провадження у справі зупинялось до отримання позивачем відповіді від Міністерства юстиції України щодо застосування положень пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Наказом Голови Служби безпеки України від 05.12.2008 р. №1604-ос "По особовому складу" підполковника ОСОБА_1 консультанта-експерта (з оперативних питань) 3 відділу 4 управління, звільнено з 16.12.2008 р. з військової служби на підставі підпункту "а" пункту 61 та підпунктом "б" пункту 62 (за станом здоров'я - обмежено придатний до військової служби) "Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України" в запас Служби безпеки України з правом носіння військової форми одягу.
У довідці Служби мобілізації та територіальної оборони Служби безпеки України від 18.05.2011 р. №104 зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнений з військової служби на підставі підпункту "а" пункту 61, підпункту "б" пункту 62 (за станом здоров'я - обмежено придатний до військової служби) "Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України", зі списків особового складу виключений з 16.12.2008 р., вислуга років станом на 16.12.2008 р. складає: 20 років 7 місяців 20 днів.
Згідно з довідкою Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 10.03.2011 р. №60 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Центральному управлінні Служби безпеки України з 22.11.2000 р. у загальній черзі, з 10.06.2008 р. - за списком першочергового забезпечення житлом.
У відповідь на лист, адресований Голові Служби безпеки України від 16.03.2011 р., позивача листом Головного контрольно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 12.04.2011 р. №19/10-Б-4/квс/1224 повідомлено з посиланням на пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що постійним житлом він буде забезпечений відповідно до вимог статті 43 Житлового кодексу Української РСР.
Позивачем долучено до матеріалів справи лист Головного контрольно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 01.03.2012 р. №303/4/16/344, в якому ОСОБА_1 повідомлено, що військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині і звільняються з військової служби в запас або відставку за станом здоров'я мають право на позачергове отримання житла, подавши відповідний рапорт (заяву).
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Водночас механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей, визначено "Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081.
Зокрема, пунктами 22-29 "Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" передбачено яким чином ведеться облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, визначено процедуру звернення для взяття на облік, прийняття рішень житловою комісією, ведення облікових справ, перебування на обліку військовослужбовців при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я.
Пунктом 2 "Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень", затвердженою наказом Служби безпеки України від 6 листопада 2007 року №792, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 року за №1308/14575 встановлено, що житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах, а також органах, закладах та установах Служби безпеки України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі (підпункт 2.1). Основними завданнями житлово-побутових комісій, зокрема, є: прийняття рішень з питань квартирного обліку і надання житлових приміщень (абзац другий підпункту 2.2). Рішення житлово-побутових комісій затверджуються у Центральному управлінні - заступником Голови Служби безпеки України, до функціональних обов'язків якого належить координація господарського забезпечення; в органах, закладах та установах Служби безпеки України - їх керівником (абзаци шість-вісім підпункту 2.2).
За висновком суду, наведені нормативно-правові акти дають підстави дійти висновку, що вирішення питань зарахування на облік, визначення виду черговості (загальна черга, першочергове або позачергове забезпечення житлом) військовослужбовців, в тому числі звільнених зі служби та не знятих з обліку, відноситься до компетенції відповідної житлової комісії, яка за заявою військовослужбовця здійснює розгляд вказаних питань за процедурою, встановленою "Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень" та приймає відповідне рішення. Водночас, слід вказати, що Служба безпеки України не наділена повноваженнями вирішувати питання черговості отримання військовослужбовцями житла, заступник Голови Служби безпеки України лише затверджує рішення житлової комісії.
Судом встановлено, що позивач до відповідної житлової комісії Служби безпеки України не звертався. Таким чином, питання щодо встановлення ОСОБА_1 права на одержання житла позачергово уповноваженим органом не розглядалось.
При цьому суд розцінює лист Головного контрольно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 12.04.2011 р. №19.04.2011 р. на лист ОСОБА_1 від 16.03.2011 р. як відповідь згідно з Законом України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР.
Таким чином, право позивача щодо вирішення питання компетентним органом про наявність у нього підстав для позачергового одержання житла не порушено, відтак відновленню не підлягає.
Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлення судом відсутність порушеного права позивача, а також те, що відповідач не наділений компетенцією вирішувати питання щодо права позивача на позачергове одержання житла, оскільки такі повноваження надані відповідній житловій комісії, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то слід зазначити, що про порушене право позивач міг та повинен був дізнатись після отримання листа від 12.04.2011 р. №19.04.2011 р. Позивач не вказав, коли ним було отримано цей лист, водночас зазначив, що з аналогічним позовом вперше звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва в червні 2011 року, який ухвалою від 21 липня 2011 року в справі №2а-3284/2011 повернув позовну заяву. Разом з тим, згідно з довідкою поштового відділення від 15.11.2010 р. №2/71 рекомендований лист від 26.09.2011 р. з позовними матеріалами надійшов до поштового відділенням 28.09.2011 р., отриманий ОСОБА_1 12.10.2011 р. На думку позивача, це є підставою для поновлення шестимісячного строку звернення до суду. За висновком суду, наведене свідчить про поважність причин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду. При цьому суд враховує, що вперше до суду позивач звернувся в межах шестимісячного строку, позовна заява зареєстрована в Шевченківському районному суді міста Києва 16.06.2011 р., ухвала про повернення позовної заяви отримана позивачем 12.10.2011 р. Крім того, пропущений позивачем строк є незначним - шестимісячний строк звернення до адміністративного суду сплив 13.10.2012 р., водночас до суду позивач звернувся 20.10.2012 р.
Таким чином суд вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, відповідно наслідки попущення позивачем строку звернення до адміністративного суду не застосовуються.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн. (квитанція від 15.11.2011 р. №541510031). Оскільки спір вирішено на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Донець