ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 квітня 2012 року 19 год. 11 хв. № 2а-2803/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., членів колегії Іщука І.О., Чудак О.М., при секретарі судового засідання Шередько А.В. вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України
проскасування наказу про звільнення, поновлення на службі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу; скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконними дій щодо зниження надбавки, з незабезпечення при звільненні належними виплатами, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
від відповідача 1: Шарко І.С.,
від відповідача 2: Павлович Д.М.,
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 03.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 09.04.2012 року.
ОСОБА_1 (далі -Позивач) заявлено до Державної податкової адміністрації України (далі -Відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - Відповідач 2) адміністративний позов, в якому просить:
1. скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 30 січня 2012 року №165-о «Про звільнення ОСОБА_1»,
2. зобов'язати Державну податкову адміністрацію України (Державну податкову службу України) видати наказ про поновлення на службі у податковій міліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України з дня звільнення із зарахуванням часу вимушеного прогулу до безперервного стажу,
3. стягнути з Державної податкової адміністрації України (Державної податкової служби України) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу по дату винесення судом рішення про поновлення на службі,
4. скасувати наказ Державної податкової служби України від 4 листопада 2011 року №120 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»ОСОБА_1 у вигляді оголошення суворої догани,
5. визнати незаконними дії Державної податкової адміністрації України щодо зниження ОСОБА_1 з листопада 2010 року надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи, передбаченої буквою «в»підпунктом 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.06 «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»та зобов'язати відповідача здійснити за весь час дії останньої перерахунок заробітної плати з урахуванням 40% надбавки від посадового окладу,
6. визнати незаконними дії Державної податкової адміністрації України (Державної податкової служби України) з незабезпечення ОСОБА_1 при звільненні одноразовою грошовою допомогою, грошовою компенсацією за невикористану в році звільнення відпустку, матеріальною допомогою для оздоровлення при наданні щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань,
7. у разі відмови у поновленні на службі стягнути з Державної податкової адміністрації України (Державної податкової служби України) на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку, матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань у сумі 60000,00 (шістдесят тисяч гривень), а також середній заробіток за весь час затримки у виплаті належних сум з дня звільнення - 30.01.12 - по день фактичного розрахунку,
8. зобов'язати Державну податкову адміністрацію України (Державну податкову службу України) внести до трудової книжки ОСОБА_1 відомості про нагороди та заохочення, отримані в період служби з 1997 по 2012 роки,
9. стягнути з Державної податкової адміністрації України (Державної податкової служби України) на користь ОСОБА_1 10000,00 (десять тисяч гривень) завданої моральної шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 03.04.2012 року адміністративний позов залишено без розгляду в зв'язку з пропуском терміну звернення до суду в частині позовних вимог про скасування наказу Державної податкової служби України від 4 листопада 2011 року №120 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»ОСОБА_1 у вигляді оголошення суворої догани; визнання незаконними дії Державної податкової адміністрації України щодо зниження ОСОБА_1 з листопада 2010 року надбавки за високі досягнення у праці і за виконання особливо важливої роботи, передбаченої буквою «в»підпунктом 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.06 «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», та зобов'язання відповідача здійснити за весь час дії останньої перерахунок заробітної плати з урахуванням 40% надбавки від посадового окладу.
У судове засідання 03.04.2012 р. Позивач, Відповідач-1 та Відповідач-2 прибули.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що оскаржуваний наказ про звільнення Позивача було видано з порушенням діючого законодавства, що потягло за собою незаконне звільнення. Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ від 30.01.2012 р. №165-о видано на бланку Державної податкової адміністрації України, тоді як з вересня 2011 р., в зв'язку з реорганізацією, почали діяти нові номерні бланки, та підписано Головою Комісії з проведення реорганізації ДПА України -Головою ДПС України, якого наказом від 07.11.2011 р. призначено Головою ДПС України.
Крім того, Позивачем зазначено про упереджене до неї ставлення керівництва, про що свідчить не дотримання Відповідачами вимог п. 45 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в частині пропонування перевестись на нижчі посади за наявності рівнозначних; ст. ст. 42, 116, 117 Кодексу законів про працю України в частині неврахування наявності обставин щодо переважного права на залишенні на роботі та своєчасного розрахунку при звільненні; постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»в частині не виплати одноразової грошової допомоги; постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»в частині не надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки; пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в частині невиплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.
В порушення підпунктів 2.2., 2.4. пункту «а»ст. 2 вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників до трудової книжки Позивача взагалі не внесено відомості про нагороди та заохочення, що потягло недотримання вимог ст. 47 Кодексу законів про працю України щодо видачі працівникові належно оформленої трудової книжки.
Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України Позивач вважає, що вищезазначені порушення призвели до її моральних страждань, а тому потребує відшкодування моральної шкоди.
Відповідач-1 та Відповідач-2 проти позову заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях від 21.03.2012 р. та поясненнях в судових засідання щодо правомірності звільнення та дотримання вимог чинного законодавства в частині здійснення повного розрахунку під час звільнення.
Дослідивши наявні матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Позивач з 1997 року проходила службу в підрозділах податкової міліції у складі органів Державної податкової адміністрації України на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення податкової міліції у Голосіївському районі міста Києва, старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділення слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Києві, старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.01.2012 року №165-о Позивача звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил за пунктом 64 підпунктом «г»(через скорочення штатів).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу». Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію», Закон України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (із змінами і доповненнями) та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу»особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Розділом VII Положення передбачено звільнення зі служби, зокрема через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Таким чином, вирішуючи даний спір, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин належить застосування вимог спеціальних законів, а не норм Кодексу законів про працю України, як помилково вказує Позивач, оскільки відповідно до статті 3 цього Кодексу він регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, організацій, установ незалежно форми власності і на спірні правовідносини не поширюється.
Згідно з пунктом 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 із змінами і доповненнями (далі -Положення №114), це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
Відповідно до підпункту «г»пункту 64 Положення №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Згідно зі ст. 1 Указу Президента України від 09.12.10 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»постановлено утворити Державну податкову службу України, реорганізувавши Державну податкову адміністрацію України.
Частиною п'ятою ст. 5 Закону України від 17 березня 2011 року №3166-VI «Про центральні органи виконавчої впади»(далі -Закон №3166-VI) передбачено, що міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України (частина сьома ст. 5 Закону №3166-VI).
Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається, відповідно до частини дев'ятої Закону №3166-VI, Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 15 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. №1074, у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.
Головою комісії з припинення органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника органу виконавчої влади, що припиняється.
Пунктами 18, 19 вищезазначеного Порядку встановлено, що до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.
Право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 р. №2219-р «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади»(із змінами і доповненнями) утворено комісії з проведення реорганізації центральних органів виконавчої влади на чолі з першими заступниками (заступниками) керівників таких органів за переліком згідно з додатком 1 та призначено Головою комісії з проведення реорганізації Державної податкової адміністрації України - Голову ДПС Клименка Олександра Вікторовича.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що твердження Позивача щодо видання наказу не на належному бланку та за підписом Голови Комісії з проведення реорганізації ДПА України, як на порушення вимог діючого законодавства, є помилковими.
Частиною першою Постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 р. №1128 «Деякі заходи щодо забезпечення виконання Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. №1085»постановлено скоротити чисельність державних службовців, які працюють у центральних органах виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органах, не менше ніж на 30 відсотків.
Відповідно до штатного розпису Державної податкової адміністрації України станом на 01.01.2011 року, погодженого Міністерством фінансів України 06.01.2011 р., Контрольно-методичний відділ Слідчого управління податкової міліції складався з 11 штатних одиниць.
Контрольно-методичний відділ Управління організації досудового слідства Головного слідчого управляння ДПС України, відповідно до наказу ДПА України від 04.04.2011 р. №192 «Про заходи, пов'язані з введенням в дію тимчасових структури та штатного розпису ДПС України», станом на 1 вересня 2011 року та 31 січня 2012 року налічував 10 штатних одиниць.
Отже, в штатній структурі Державної податкової служби України у відділі, на посаду в якому претендувала Позивач, відбулося скорочення чисельності штату з 11 штатних одиниць до 10.
06 вересня 2011 року Позивача попереджено про наступне звільнення із органів податкової міліції ДПА України згідно з пунктом «г»пункту 64 Положення №114, про що Позивачем проставлено власний підпис.
Після попередження про майбутнє звільнення із займаної посади Позивачу 03.10.2011 р. запропоновано посади старшого слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА у Київській області та слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА у м. Києві. Від запропонованих посад Позивач відмовилася, про що нею 06.10.2011 р. зазначено «категорично не згодна».
Водночас, колегія суддів зауважує, що під час реорганізації ДПА України кандидатура Позивача вивчалась в частині призначення на посади слідчого в Управлінні організації досудового слідства ГСУ ДПС України, старшого слідчого з ОВС Управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України, про що свідчать доповідні записки від 03.10.2011 р., 04.10.2011 р. заступника начальника управління -начальника контрольно-методичного відділу СУ ПМ ДПА України, однак погоджено не було.
09.11.2011 р. Позивачу запропоновано посади старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Київській області, слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві, старшого слідчого ВРКС СВ ПМ ДПА у м. Києві. Позивач від запропонованих посад відмовилася, про що нею зазначено «категорично не згодна».
09 листопада 2011 року на ім'я Голови ДПС України внесено подання про звільнення з посади Позивача.
29.11.2011 р. Позивачу запропоновано посади старшого слідчого з ОВС контрольно-методичного відділу управління організації досудового слідства ГСУ ДПС України на період перебування у декретній відпустці та старшого слідчого з ОВС контрольно-методичного відділу управління організації досудового слідства ГСУ ДПС України на період перебування у декретній відпустці до 23.02.2012 р. Від запропонованих посад Позивач відмовилася, про що складено акт відмови Позивача від підпису від 29.11.2011 р.
Свою не згоду на зайняття запропонованих посад Позивач в судовому засіданні мотивувала як упереджене ставлення керівництва ДПА України до неї, проте такі обставини свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ДПА України вчинено належні дії щодо з'ясування можливості подальшого використання Позивача на службі.
Стосовно посилання Позивача на абзац другий п. 45 Положення №114, яким встановлено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду, як на підтвердження неправомірності пропозицій Позивачу зайняти нижчі посади, суд вважає його помилковим.
Переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, відповідно до пункту 42 Положення №114, провадиться: б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю; г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.
Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників (абзац другий п. 42 Положення №114).
Отже, законодавець визначив випадки при яких застосовується переміщення на рівнозначну посаду.
Відповідно до Указу Президента України від 09.12.10 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» скорочення чисельності штату відбувалося в зв'язку з реорганізацією Державної податкової адміністрації України та утворенням нового органу, а тому вимоги Положення №114 щодо переміщення не застосовувалися.
Таким чином, колегією суддів не встановлено порушень щодо видання наказу Державної податкової адміністрації України від 30.01.2012 року №165-о «Про звільнення ОСОБА_1», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо його скасування, зобов'язання Державної податкової адміністрації України (Державної податкової служби України) видати наказ про поновлення на службі у податковій міліції Позивача на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу Слідчого управління податкової міліції ДПА України з дня звільнення із зарахуванням часу вимушеного прогулу до безперервного стажу, стягнення з Державної податкової адміністрації України (Державної податкової служби України) на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу по дату винесення судом рішення про поновлення на службі.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дії Державної податкової адміністрації України (Державної податкової служби України) з незабезпечення ОСОБА_1 при звільненні одноразовою грошовою допомогою, грошовою компенсацією за невикористану в році звільнення відпустку, матеріальною допомогою для оздоровлення при наданні щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань та стягнення цих виплат, суд виходить з наступного.
Розділом VI Положення №114 врегульовано питання щодо надання особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відпусток.
Судом встановлено, не заперечувалось Позивачем, станом на 30.01.2012 р. чергові відпустки за попередні роки Позивачем використані в повному обсязі, що підтверджується витягами з наказів ДПА України про надання відпусток працівникам податкової міліції, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 Положення №114 Позивач відноситься до старшого начальницького складу.
Пунктом 56 Положення №114 встановлено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Абзацом другим передбачено, що особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що Позивачем не виявлено бажання відповідно до вимог абзацу першого п 56 Положення №114 отримати чергову відпустку у 2012 році, а абзацом другим цього ж пункту Позивачу не передбачено виплату компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).
Отже, оскільки Позивач не виявила бажання використати відпустку у році звільнення, то й питання щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки не вирішувалось.
Щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.
Підстави виплати грошової допомоги врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України»від 18.10.11 №3917-VI викладено в новій редакції частину першу статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (із змінами, внесеними Законом України від 8 липня 2011 року №3668-УІ).
Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Втім, частиною 2 Прикінцевих положень Закону №3917- VI зазначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»і які звільнилися з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, в державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, починаючи з 1 жовтня 2011 року.
Позивач посилається на п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»(із змінами і доповненнями), яким передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Проте, суд зауважує, що цією нормою законодавцем передбачено виплату одноразової грошової допомоги для осіб, які звільняються із служби за віком за передбачених умов, а саме, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги щодо невиплати Позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби є необґрунтованими.
Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконними дії Державної податкової адміністрації України (Державної податкової служби України) з незабезпечення ОСОБА_1 при звільненні одноразовою грошовою допомогою, грошовою компенсацією за невикористану в році звільнення відпустку, матеріальною допомогою для оздоровлення при наданні щорічної відпустки та для вирішення соціально-побутових питань та стягнення цих виплат, не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державну податкову адміністрацію України (Державну податкову службу України) внести до трудової книжки ОСОБА_1 відомості про нагороди та заохочення, отримані в період служби з 1997 по 2012 роки, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Мінюсту, Міністерства праці України та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, визначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п. 2.2). До трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" вносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці. До трудових книжок не заносяться премії, передбачені системою заробітної плати, або виплата яких носить регулярний характер ( п. 2.23.).
Як зазначає Позивач, до трудової книжки не внесено відомості про нагородження наказом ДПА України від 04.02.2010 р. № 95-о відзнакою «За бездоганну службу в податковій міліції»ІІ ступеня та про заохочення у 2008 році нагрудним знаком «10 років слідчим підрозділам ОДПС України»та інші грамоти, подяки, починаючи з 1997 року.
В свою чергу відповідачі не заперечують проти цієї позовної вимоги та зазначають, що 06.02.2012 р. Позивач з цього приводу зверталась до ДПС України. Листом від 21.02.2012 р. їй було повідомлено про готовність внесення відповідних записів до трудової книжки.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного. Частиною першою ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Відсутність такої складової обставини, необхідної для вирішення питання відшкодування державою шкоди, як протиправність діяння державних органів є підставою для відмови у задоволені позову в частині відшкодування шкоди за рахунок держави.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки судом не встановлено протиправність діяння Відповідачів по відношенню до Позивача, вимоги щодо покладання на останніх обов'язку компенсувати Позивачу моральну шкоду відсутні.
Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково та такими, що підлягають задоволенню частково з урахуванням ухвали про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України задовольнити частково.
Зобов'язати Державну податкову адміністрацію України (Державну податкову службу України) внести до трудової книжки ОСОБА_1 відомості про нагороди та заохочення, отримані в період служби з 1997 по 2012 роки.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.О. Маруліна
Судді І.О. Іщук
О.М. Чудак