ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 березня 2012 року 16:49 № 2а-16239/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого -судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.2011р. № 26-16-17-14/74), третьої особи -ОСОБА_2 (довіреність від 01.02.2012р. № 14), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржитлокомплекс», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс», 3. Приватного підприємства «МЖКОБЛБУД»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Іпотечний центр в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», -
про стягнення коштів, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось КРУ в м. Києві з позовом про стягнення до спеціального фонду Державного бюджету України коштів в загальній сумі 2 008 000, 00 грн., а саме: з ТОВ «Укржитлокомплекс»в сумі 248 478, 00 грн., з ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс»в сумі 1 568 901, 00 грн., з ПП «МЖКОБЛБУД»242 576, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року у справі № 2а-16239/11/2670 Контрольне ревізійне управління в м. Києві було замінено на правонаступника -Державну фінансову інспекцію в м. Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в ході ревізії Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»було перевірено використання коштів на виконання програм надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, що виділяються з відповідного бюджету. Ревізією було встановлено, що укладались трьохсторонні договори між Іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», позичальниками кредитів -фізичними особами та банком -агентом для обслуговування процесу кредитування. Одночасно з кредитною угодою укладався договір про інвестування будівництва житла між фізичною особою -інвестором та юридичною особою -забудовником. На підставі заяв позивальників Іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»було розірвано ряд кредитних договорів та проведено заміну забудовника, але кошти забудовниками на користь Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»в повному обсязі повернути не були, зокрема ТОВ «Укржитлокомплекс»не повернуло кошти в сумі 248 478, 00 грн., ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс»не повернуло кошти в сумі 1 568 901, 00 грн., а ПП «МЖКОБЛБУД»не повернуло кошти в сумі 242 576, 00 грн. З посиланням на те, що у відповідь на направлену вимогу Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»повідомив лише про вжиття заходів, однак не повідомив про конкретні вжиті заходи та не надав їх документальне підтвердження, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач 1 проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Укржитлокомплекс». В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що в рамках інвестиційних договорів не отримував державні кошти, а отримував інвестовані особисті кошти фізичних осіб з урахуванням того, що в момент перерахування цих коштів на рахунок фізичної особи -позичальника з рахунку Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»ці кошти стають його особистими коштами, а тому пред'явлення вказаного позову є безпідставним.
Відповідач 2 проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс»в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що на підставі Рішення Господарського суду Київської області від 10 травня 2011 року у справі № 16/038-11, яке набрало законної сили, з ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс»на користь Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» було стягнуто 1 002 364, 00 грн. заборгованості за кредитними та інвестиційними договорами у зв'язку з розірваннями цих договорів, що свідчить про безпідставність позовних вимог. При цьому відповідач 2 посилався на те, що вимоги щодо стягнення решти суми також є безпідставними з огляду на те, що вказані кошти є особистими внесками, які вносились на будівництво житла особисто фізичними особами.
Відповідач 3 письмові заперечення до суду не надав.
Третя особа надала письмові пояснення, в яких посилалась на те, що стягнення з відповідачів грошових коштів до спеціального фонду суперечить нормам Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584.
Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник третьої особи підтримав надані письмові пояснення та у вирішення справи покладався на розсуд суду.
Представники відповідачів у судові засідання не з'являлись без поважних причин, належним чином були повідомлені про дати, час та місце судових засідань, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що Іпотечний центр в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»є юридичною особою та підрозділом Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».
Відповідно до п. 2 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584, (в редакції на момент спірних правовідносин) Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву (Фонд) - державна спеціалізована фінансова установа, утворена з метою реалізації державної житлової політики та підпорядкована Кабінету Міністрів України, яка використовує кошти державного, місцевих бюджетів та інших джерел, виділені для надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.
Регіональне управління, іпотечний центр Фонду (регіональне управління Фонду) - підрозділ Фонду, що є юридичною особою та діє відповідно до положення про нього і надає у порядку, встановленому цим Положенням, пільгові довготермінові кредити молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, обслуговує ці кредити, забезпечує їх цільове використання та своєчасне погашення.
КРУ в м. Києві було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», за результатами якої було складено Акт ревізії від 01 липня 2010 року № 06-30/856.
Листом від 14 липня 2010 року № 26-06-14-14/5560 КРУ в м. Києві з метою повного усунення виявлених порушень та попередження їх виникнення в подальшому на підставі п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу»направило Іпотечному центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»вимогу, в якій з посиланням на те, що в ході ревізії встановлено порушення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», ст. 6 Закону України «Про державний бюджет України»на 2009, 2010 роки, п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16 вересня 1999 року № 996-ХІV, п. 33 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584 «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла»при розірванні кредитних та інвестиційних договорів, забудовниками та страховими компаніями не повернено позивальникам, а подальшому не перераховано до державного бюджету кошти в сумі 2008, 99 тис. грн. та внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на вказану суму вимагало:
- провести претензійно -позовну роботу з забудовниками та страховими компаніями щодо повернення на особові рахунки позичальників кошти в загальній сумі 2008, 99 тис. грн..;
- відповідно до вимог п. 33. Положення № 584 повернуті кошти перерахувати до спеціального фонду державного бюджету.
У вказаному листі було зазначено, що інформацію про вжиті заходи та виконання цих вимог в термін до 13 серпня 2010 року слід надіслати на адресу КРУ в м. Києві разом з копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів.
Листом від 16 серпня 2010 року № 868 (вх. № 14-1714, вх. дата - 16 серпня 2010 року) Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»повідомив КРУ в м. Києві про те, що він звертався з листами до ТОВ «Укржитлокомплекс», ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс»та ПП «МЖКОБЛБУД»щодо надання інформації щодо стану будівництва, виконання умов договорів, звітування щодо використання перерахованих коштів, повернення коштів та інше, однак жоден із забудовників відповідь на листи не надіслав. Також була проведена робота із позичальниками, які мають заборгованість, шляхом направлення до них листів. Крім цих заходів, Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»повідомив про те, що звернувся листами до УБЕЗ в Київській області про проведення в межах повноважень, наданих чинним законодавством, відповідних заходів, спрямованих на унеможливлення подальшого негативного розвитку подій у ситуаціях, які склались із забудовниками.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі -Закон № 2939-ХІІ), який визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.
В силу ст. 2 Закону № 2939-ХІІ головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України (ст. 3 Закону № 2939-ХІІ).
Згідно зі ст. 8 Закону № 2939-ХІІ Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції, як проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також здійснення контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.
Статтею 10 Закону № 2939-ХІІ передбачені повноваження Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах, зокрема:
- перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (п. 1);
- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів (п. 7);
- ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п. 7);
- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства (п. 8);
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не є підконтрольними установами позивача, а позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів з непідконтрольних установ не в інтересах держави, а в інтересах підконтрольної установи -третьої особи по справі, що не передбачено положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ.
Крім того, пунктом восьмим ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач -особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною третьою ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.
Частиною третьою ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.
На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку подання позову суб'єктом владних повноважень з перевищенням наданих повноважень або обрання ним неналежного способу захисту, суд повинен відмовити у задоволенні позову незалежно від наявності або відсутності наявності порушень з боку відповідача, а також з урахуванням також положень ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд у випадку закриття провадження у справи з підстави непідвідомчістю справи адміністративному суду зобов'язаний роз'яснити позивачу, до юрисдикції якого суду відноситься його спір.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
При цьому судом враховується те, що відповідно положень ст. 10 Закону № 2939-ХІІ позивач наділений іншими повноваженнями, які дозволяють йому реалізовувати свою компетенцію, в тому числі усунення виявлених під час ревізій порушень.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Враховуючи те, що відповідачем не підтверджено понесення судових витрат, судові витрати компенсації не підлягають.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в місті Києві відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова