ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 27/59
м. Київ
10 квітня 2012 року 15:00 № 2а-3675/12/2670
за позовом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
до Державної виконавчої служби України
провизнання дій протиправними, скасування постанови
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань,
судді О.О.Власенкова, О.В.Кротюк
секретар О.С.Макаренко
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - п/к (дов. від 27.12.11 р.)
Від відповідача: ОСОБА_2 - п/к (дов. від 20.03.12 р.)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.12 р. ВП 31555817.
В судовому засіданні 10.04.12 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
На виконанні у Державній виконавчій службі України знаходився виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-6719/11/2670 від 20.12.11 р. про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства вугільної промисловості України від 14.04.11 р. №209-К "Про звільнення ОСОБА_3", поновлення ОСОБА_3 на роботі.
12.01.12 р. на підставі письмової заяви ОСОБА_3 від 23.12.11 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30682968 щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-6719/11/2670 від 20.12.11 р.
27.02.12 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно якої присуджено до стягнення з боржника - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - виконавчого збору у розмірі 1360 грн. у зв'язку з добровільним невиконанням судового рішення у наданий строк.
27.02.12 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.02.12 р. №64-К судове рішення виконано, ОСОБА_3 поновлено на посаді.
П. 3 постанови виділено в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору від 27.02.12 р. №30682968.
05.03.12 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №30682968 від 27.02.12 р. про стягнення виконавчого збору в розмірі 1360 грн.
Вказана постанова отримана боржником 12.03.12 р. згідно реєстраційного штампа вхідної кореспонденції.
Позивач - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України - вважає вказану постанову від 05.03.12 р. незаконною з таких підстав.
Позивач зазначає, що ним оскаржено постанову від 12.02.12 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-6719/11/2670 від 20.12.11 р. про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства вугільної промисловості України від 14.04.11 р. №209-К "Про звільнення ОСОБА_3", поновлення ОСОБА_3 на роботі, і постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.12 р. у справі №2а-1681/12/2670 позовні вимоги задоволено частково - визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо надсилання Міністерству енергетики та вугільної промисловості України копії постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №30682968) щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-6719/11/2670 від 20.12.11 р. виданого Окружним адміністративним судом м. Києва із недотриманням строку передбаченого ч.5 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, згідно ст. 37 Закону виконавче провадження підлягало обов'язковому зупиненню.
У випадку зупинення виконавчого провадження не було би підстав вважати пропущеним строк на добровільне виконання судового рішення, і, відповідно, не було би підстав виносити посанову про стягнення виконавчого збору від 27.02.12 р.
Також позивач посилається на п. 4.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 р., згідно якої виконавче провадження може бути зупинене у разі прийняття скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення; п. 4.7.2 Інструкції, згідно якого виконавче провадження зупиняється у випадках прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Згідно ч. 7 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
В даному випадку постанову про стягнення з боржника виконавчого збору винесено 27.02.12 р., тоді як постанову про відкриття виконавчого провадження з її виконання винесено 05.03.12 р., тобто, не на наступний день, а через вісім днів.
Також позивач вважає порушенням законодавства (п. 4.1.3, 4.16.2 Інструкції) факт винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору після фактичного виконання судового рішення, яке мало місце 10.02.12 р.
Згідно ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження скасовуються всі вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, тоді як державним виконавцем після закінчення виконавчого провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення судового збору.
Відповідач - Державна виконавча служба України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що підстави для зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-6719/11/2670 від 20.12.11 р. про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства вугільної промисловості України від 14.04.11 р. №209-К "Про звільнення ОСОБА_3", поновлення ОСОБА_3 на роботі були відсутні, тому твердження позивача про незаконне незупинення виконавчого провадження не відповідає дійсності.
Вказаний виконавчий лист №2а-6719/11/2670 від 20.12.11 р. передбачав поновлененя на посаді і підлягав до негайного виконання, тому строк для добровільного виконання боржнику не встановлювався і не міг встановлюватися. Відповідно, належним добровільним виконанням в даному випадку було негайне виконання, тоді як наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про поновлення ОСОБА_3 на посаді прийнято лише від 10.02.12 р. (постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.01.12 р. отримана боржником 23.01.12 р.)
Порушення строків направлення процесуальних документів виконавчого провадження не є підставою для їх скасування в будь-якому випадку.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення.
В даному випадку доказів прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення суду не надано, тоді як позивач посилається на прийняття до розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва позову Міністерству енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконними дій з відкриття виконавчого провадження від 12.01.12 р. та скасування постанови ВП №30682968 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-6719/11/2670 від 20.12.11 р. про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства вугільної промисловості України від 14.04.11 р. №209-К "Про звільнення ОСОБА_3.", поновлення ОСОБА_3 на роботі.
Проте, відкриття провадження у справі Окружним адміністративним судом м. Києва в порядку КАС України не є прийняттям до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, оскільки справи про адміністративні правопорушення розглядаються в порядку КУпАП.
Відповідно, п. 4.7.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99р., згідно якого виконавче провадження зупиняється у випадках прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, також не стосується правовідносин сторін у справі.
П. 4.6 Інструкції, згідно якого виконавче провадження може бути зупинене у разі прийняття скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачає право державного виконавця зупинити виконавче провадження, а не обов'язок, тому в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про незаконність дій відповідача.
Згідно ч. 7 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
В даному випадку 27.02.12 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.02.12 р. №64-К судове рішення виконано, ОСОБА_3 поновлено на посаді, а виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору відкрито постановою від 05.03.12 р.
Вказане свідчить про порушення державним виконавцем строку, передбаченого ч. 7 ст. 28 Закону, проте це порушення не впливає на право державного виконавця відкрити виконавче провадження навіть, якщо відповідна постанова винесена не на наступний день після завершення (закінчення) виконавчого провадження, а пізніше, і не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.12 р. ВП 31555817.
Також суд зазначає, що судовий збір стягнуто з позивача постановою від 27.02.12 р., згідно якої присуджено до стягнення з боржника - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - виконавчого збору у розмірі 1360 грн. у зв'язку з добровільним невиконанням судового рішення у наданий строк, і вказану постанову позивач не оскаржив.
Згідно ст. 76 Закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Тобто, наказ про поновлення на посаді ОСОБА_3 мав бути винесений негайно після отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.01.12р.
Вказана постанова отримана боржником 23.01.12 р., про що зазначено в постанові про стягнення виконавчого збору від 27.02.12 р. та підтверджується боржником.
В свою чергу, згідно ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
Оскільки боржником виконано судове рішення не негайно після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а лише 10.02.12 р., то у державного виконавця були підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
При чому, підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору виникають у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, і не залежать від того, чи виконано судове рішення станом на момент винесення цієї постанови.
Згідно ст. 28 Закону постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. Вказана норма не обмежує можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору днем надходження виконавчого документа і не може обмежувати, оскільки станом на цей час ще невідомо, чи виконає боржник судове рішення у наданий для добровільного вконання строк, чи ні.
Посилання позивача на ст. 50 Закону, згідно якої у разі закінчення виконавчого провадження скасовуються всі вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, тоді як державним виконавцем після закінчення виконавчого провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення судового збору, є необгрунтованим, оскільки стягнення судового збору не є заходом примусового виконання судового рішення, які визначені ст. 32 Закону.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
З врахуванням викладеного суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 181, 186 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Головань
Судді О.О. Власенкова
О.В. Кротюк
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 12.04.12 р.