ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 квітня 2012 року № 2а-17779/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Представницького органу влади територіальної громади м. Києва - Київська міська рада
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 16.06.11р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Представницького органу влади територіальної громади м. Києва - Київська міська рада про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, на виконання вимог ч.2 ст. 18 КАС України та у відповідності до ст. 22 КАСУ України передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою суду від 02.12.2011року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 21.12.11р.
Розгляд справи 21.12.11р. відкладався до 29.12.11р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.
В судовому засіданні 29.12.11р. позивачем подано уточнення позовних вимог, в судовому засіданні оголошувалось перерву до 31.01.12р. для забезпечення явки відповідача в судове засідання.
Ухвалою суду від 31.01.12р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судові засідання 16.02.12р. та 29.02.12р. представник відповідача не з'явився, про причину неявки суду не повідомив,хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Представник позивача, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.
У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 29.02.12р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду и. Києва з позовом в якому просить
Визнати бездіяльність Київської міської ради щодо залишення без розгляду клопотання від 20.05.2010 такою, що порушило право ФОП ОСОБА_1 на одержання у строк, встановлений законом, рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.
Визнати не вчинення Київською міською радою дій по наданню ФОП ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, за відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу, встановлених ч. З ст. 123 ЗК України . та п. 8 ст. 6 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київради від 15.07.2004 Ш 457/1867 (із змінами згідно рішення Київської міської ради від 24.12.09 № 930/2999} - неправомірною відмовою у наданні дозвільного документу.
Визнати бездіяльність дозвільного органу - Київської міської ради щодо залишення без розгляду клопотання від 20.05.2010 у строк, встановлений ст. 123 ЗК України, та не вчинення нею дій для надання ФОП ОСОБА_1 дозвільного документа, за відсутності підстав для відмови у наданні такого дозвільного документа передбачених ч. 5 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та п. 5 ст.6 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 із змінами згідно рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 302/5686 (діюча редакція), - мовчазною згодою Київської міської ради на провадження ОСОБА_1 дій, передбачених ч. З ст. 123 ЗК України.
Як встановлено судом із заявленого позову та наданих у судових засіданнях пояснень підставою для звернення до суду послужили протиправні дії Київської міської ради щодо не належного розгляду звернення позивача від 20.05.10р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.11р. по справі № 2а-4005/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Крім того вказаною постановою суду встановлено, що 20.05.2010 позивач звернувся до Київської міської ради з заявою про надання дозволу на здійснення землеустрою щодо формування земельної ділянки із земель, не наданих у власність чи користування орієнтовною площею 100 кв.м., яка розміщена у Дарницькому районі міста Києва по вул. Ташкентська, для будівництва і обслуговування торговельного комплексу.
У відповідь листом Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) №03-345/17299 від 08.06.2010 позивача було повідомлено про необхідність отримання дозволу на розміщення споруди, виданого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, для розміщення тимчасової споруди, а також про те, що передача в оренду вільних від забудови земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Крім того вказаною постановою суду встановлено, що заява позивача про надання йому у приватну власність земельної ділянки підлягала розгляду Київською міською радою, а не Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.
У зв'язку із наведеними обставинами постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.11р. по справі № 2а-4005/11/2670 визнано протиправними дії Київської міської ради з передачі клопотання ОСОБА_1 від 20.05.2010 на розгляд до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та зобов'язано Київську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.05.2010 у порядку, встановленому чинним законодавством.
Вказана постанова суду у відповідності до ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили.
Враховуючи що наведені вище обставини які були встановлені постановою суду яка набрала законної сили то такі в силу ч. 1 ст. 72 КАС України не потребують додаткового доказування під час розгляду цієї справи.
При вирішенні питання щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступних обставин.
Як вже зазначалось вище, однією із позовних вимог заявлених позивачем із врахуванням поданих уточнень, є безпосередньо визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради щодо не розгляду заяви позивача від 20.05.10р. у встановлені законом строки.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи так і у постанові суду від 29.06.11р. по справі № 2а-4005/11/2670 позивач як фізична особа -підприємець скориставшись своїм правом встановленим в тому числі Земельним Кодексом України 20.05.10р. звернуся до відповідача із заявою про надання дозволу на здійснення землеустрою щодо формування земельної ділянки із земель, не наданих у власність чи користування.
Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З пояснень представника позивача наданих ним у судових засіданнях встановлено, що звернення позивача від 20.05.10р. не розглянуто відповідачем і на час розгляду даної справи. Ця обставина підтверджується також і наданими письмовими запереченнями на позов.
Враховуючи наведені обставини суд в повній мірі погоджується з доводами позивача щодо протиправності дій відповідача які полягають у не розгляді його звернення від 20.05.10р. у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що ж стосовно решти позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з ч.1, ч. 2 ст. КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання спірних правовідносин.
Крім того, ч. 2 ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини , що виникають у державі.
Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість надання судового захисту, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Відповідно до положень частини4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Але правомірний спосіб захисту порушеного права особи визначає саме суд після встановлення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Наведені спеціальні норми процесуального права обмежують спосіб захисту порушеного права особи, що актуально в даному випадку, можливість скасування чи визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень, або відповідно визнання дій/бездіяльності неправомірними.
Таким чином наведені позивачем засоби забезпечення його прав сход та інтересів не є допустимими в рамках адміністративного судочинства, а тому вимоги викладені позивачем у 2 та 3 пунктах уточнених позовних вимог не можуть бути задоволені судом.
Забезпечення прав позивача порушених у даному випадку неправомірними діями та бездіяльністю можливе шляхом зобов'язання останнього розглянути звернення позивача від 20.05.10р. у рамках встановлених законом, що було зроблено відповідною постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.11р. у справі № 2а-4005/11/2670 та шляхом визнання дій відповідача що полягали у несвоєчасному розгляді звернення позивача, з чим у рамках даної справи суд погодився.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Київської міської ради щодо залишення без розгляду клопотання від 20.05.2010р такою, що порушило право ФОП ОСОБА_1 на одержання у строк, встановлений законом, рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, в решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Смолій І.В.