ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 березня 2012 року 16:13 № 2а-16999/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іглмосс Едішенз" - правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Фаббрі Едішенз"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
від позивача, ОСОБА_2, довіреність б/н , від 28.11.11 р.,
від відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 7/9/10-114, від 14.03.12 р.,
від відповідача, ОСОБА_4, довіреність № 315/9/10-114, від 25.01.12 р.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі і Фаббрі Едішенз», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 01.07.2010 року № 000132/07-20, від 21.07.2010 року № 0001320720/1, та від 13.10.2010 року № 0001320720/2.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2011 року у справі №2а/16544/10/2670 позов задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2011 року у справі № 2а/16544/10/2670 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України задоволено клопотання позивача про процесуальне правонаступництво у зв'язку із зміною найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі і Фаббрі Едішенз»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2011 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2011 року у справі № 2а/16544/10/2670 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що судами попередніх інстанцій не було досліджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідні звітні податкові періоди за результатами окремих господарських операцій та чи приймали участь при цьому кошти, що були використані в неоподатковуваних операціях.
У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу суду, справу передано на новий розгляд судді Шрамко Ю.Т.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2011 року справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд справи.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Обґрунтування своєї правової позиції з урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України позивач виклав у письмових поясненнях, доданих до матеріалів справи, витребуваних судом довідках бухгалтера щодо схеми руху матеріалів, придбаних по імпорту та в поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала, просила суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що позивач при здійсненні податкового обліку імпортованого товару, не формував податковий кредит пропорційно частці, яка відповідає частці використання товарів в оподатковуваних операціях звітного періоду, що призвело до порушення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та до завищення від'ємного значення податку на додану вартість.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.
З 12.03.2010 року по 19.03.2010 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 року та січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки відповідачем було складено Довідку № 172/07-20/30383741 від 19.03.2010 року, якою порушень виявлено не було.
З 15.06.2010 року по 18.06.2010 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, за результатами якої було складено Акт № 309/07-20/30383741 від 18.06.2010 року (далі - акт перевірки).
У вказаному Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у зв'язку із завищенням податкового кредиту в січні 2010 року на 732 084,00 грн., в лютому 2010 року -на 698 793,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість в березні 2010 року в сумі 444 155,00 гривень, в квітні 2010 року в сумі 204 204,00 гривень; а також суми бюджетного відшкодування в березні 2010 року - на 732 084,00 гривень, в квітні 2010 року - на 698 793,00 гривень.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідач 01.07.2010 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 000132/07-20, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року на 732 084,00 гривень, за квітень 2010 року на 698 793,00 гривень.
Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги позивача від 08.07.2010 року відповідач рішенням від 20.07.2010 року № 5253/10/25-026 залишив податкове повідомлення-рішення без змін та прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001320720/1 від 21.07.2010 р..
30.07.2010 року позивач подав до ДПА у м. Києві скаргу на податкове повідомлення-рішення від 21.07.2010 року № 0001320720/1, за результатами розгляду якої ДПА в м. Києві рішенням від 27.09.2010 року № 5123/10/25-114 залишила скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін. Як наслідок, 13.10.2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001320720/2.
Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача станом на час існування спірних правовідносин тта на час розгляду справи є видання журналів і періодичних публікацій, інші види видавничої діяльності, оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно Свідоцтв про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації Серії КВ № 18525-7325ПР, № 18502-7302Пр, № 18513-7313ПР, № 18499-7299Пр, № 12817-1701Р, ! 14264-3235ПР, № 16101-4573Р, та № 1851107311ПР, позивач є засновником журналів «Колекція собак»; «Льодовиковий період. Колекція тварин»; «Людина-павук. Герої та лиходії»; «Веселий художник»; «Магія краси»; «Твої веселі друзі звірята»; «Шрек. Навколо світу»; «Черепашки-ніндзя. Бойова четвірка».
Для здійснення своєї господарської діяльності позивач імпортує на митну територію України товари: іграшки, картки, вкладки, наклейки, диски, тощо для вкладення їх до відповідних друкованих видань з подальшим продажем на території України та експортом за межі митної території України журналів «Колекція собак», «Льодовиковий період. Колекція тварин», «Черепашки-ніндзя»тощо. Придбані в перевіреному періоді (січень-лютий 2010 року) товари використовувались позивачем для виробництва таких друкованих видань та їх продажу, що є статутним завданням й одним з видів господарської діяльності позивача згідно з довідкою з ЄДРПОУ.
Під час розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та не заперечується сторонами, що позивач протягом перевіреного періоду імпортував товари: набори карток для гри «Людина-павук»та «Черепашки-ніндзя», іграшки «Мамонт Менні», «Сибірський хаскі», «Далматин», «Такса», набори для малювання «Веселий художник»та ін. на підставі договорів поставки продукції: № 14 від 16.02.2009 року, укладеного з компанією My Design Company (Англія), № 28 від 01.12.2009 року, укладеного з компанією Croco Worldwide Sourcing Ltd (Англія), № 2/2009 від 27.01.2009 року, укладеного з ТОВ «РЭМ-ИНФО»(Білорусь), №2 від 16.05.2007, укладеного з компанією TCS (Europe) Ltd (Англія), №12 від 09.10.2006 року, укладеного з ТОВ «ДжИ Фаббри Эдишенз»(Росія), №15 від 19.02.2009 року, укладеного з компанією Eaglemoss International Ltd (Англія), що підтверджується: вантажно-митними деклараціями, довідкою ПАТ «КІБ Креді Агріколь»від 10.01.2012 року №OPR/CC/1189, що підтверджує оплату за цими договорами, з посиланням на номери та дати вантажно-митних декларацій, податковими накладними за січень 2010 року і лютий 2010 року (копії в матеріалах справи).
Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 березня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», в рядку 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість відображається сума податку на додану вартість, сплачена митним органам в ціні імпортованих товарів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою. В рядку 13.1 відображається сума податку на додану вартість, сплачена митним органам в ціні імпортованих товарів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які не підлягають оподаткуванню або/та звільнені від оподаткування.
Позивачем при здійсненні імпорту товарів було сплачено податок на додану вартість митним органам України та його суму відображено рядку 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість (товари, призначені для використання в оподатковуваних операціях) та в рядку 13.1 (товари призначені для використання в неоподатковуваних та/або звільнених від оподаткування операціях).
В графі «дозволений податковий кредит»рядка 12.1 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року позивач відобразив суму 2 457 198 грн. та 2 765 187 грн. в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року. Сплата позивачем вказаних сум податку на додану вартість митним органам підтверджується платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи.
Оскільки операції з імпорту товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування ПДВ, суму ПДВ у вартості імпортованих позивачем товарів, по факту сплати податку, позивачем було віднесено у періоді, що перевірявся, до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», підприємство не формувало податковий кредит пропорційно частці, яка відповідає оподатковуваним операціям звітного періоду. При розрахунку дозволеного податкового кредиту відповідач застосував наступні коефіцієнти: 0,66 у січні 2010 року, та 0,62 у лютому 2010 року, виходячи з показників загального обсягу оподатковуваних операцій січня 2010 року та лютого 2010 року відповідно (відомості рядка 5.1 податкових декларацій з податку на додану вартість), що свідчать про те, що у січні 2010 року 66% операцій позивача з поставки товарів включались до оподатковуваних операцій (та, аналогічно, 62% у лютому).
Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 12.10.2011 року вказав, що податковий орган, заперечуючи проти права позивача на включення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, помилково як критерій для розподілу використав процентне співвідношення між оподатковуваним та неоподатковуваним сукупним оборотом від реалізації товарів, робіт, послуг позивача.
Погоджуючись із вказаним висновком Вищого адміністративного суду України, суд відхиляє посилання відповідача на обов'язкове співвідношення показників рядків 12.1 і 13.1 податкових декларацій з податку на додану вартість з показниками загального обсягу оподатковуваних операцій січня 2010 року та лютого 2010 року.
Для визначення правомірності формування позивачем складу податкового кредиту необхідно встановити, в яких саме операціях позивачем використано імпортовану продукцію.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває товари (послуги), які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту)».
Згідно з п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається (для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України) - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з п.п. 7.3.6 цієї статті.
В Ухвалі від 12.10.2011 року у цій справі Вищий адміністративний суд України вказав, що для визначення правильності формування Позивачем податкового кредиту в спірних періодах необхідно виходити не з процентного визначення обсягів сукупного обороту, як це було здійснено контролюючим органом, а з фактичного призначення такого товару безпосередньо по кожній окремій господарській операції.
Використання одиниць товару в неоподатковуваних операціях означає, що суми податку на додану вартість, сплачені у їх ціні, не можуть бути включені до складу податкового кредиту, і навпаки - кошти, сплачені за одиниці товару, використані в оподатковуваних операціях, правомірно приймають участь у формуванні складу податкового кредиту.
Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що позивач використовував імпортовані товари, вартість яких відображена в рядках 12.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року і лютий 2010 року, в оподатковуваних операціях:
- здійснення позивачем поставки товарів (наборів карток для гри, іграшок з пластмаси), місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»), що підтверджується видатковими та податковими накладними, актами списання та податкових накладних до них (щодо залишків списаних товарів, непридатних для використання із застосуванням операції умовного продажу), картками рахунків №201 (матеріали), №281 (товари), №26 (готова продукція), та податковими накладними за січень, лютий, березень та квітень 2010 року (копії в матеріалах справи);
- здійснення позивачем поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі -експорту) згідно з положеннями глав 31-32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди) (п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»), що підтверджується експортними вантажно-митними деклараціями, договорами поставки продукції №3 від 07.05.2007 року, укладеного з ТОВ «ДжИ Фаббри Эдишенз»(Росія), № 3/2009 від 28.01.2009 року, укладеного з ТОВ «РЭМ-ИНФО»(Білорусь), №31 від 08.04.2011 року, укладеного з компанією GE Fabbri Ltd (Англія), довідкою ПАТ «КІБ Креді Агріколь»від 12.01.2012 року № OPR/CC/1198, що підтверджує надходження оплати за цими договорами з посиланням на номери та дати вантажно-митних декларацій, картками рахунків №201 (матеріали), №281 (товари), №26 (готова продукція), та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень, лютий, березень та квітень 2010 року (копії в матеріалах справи).
Узагальнена інформація щодо імпортованого товару, відображеного в рядку 12.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року і лютий 2010 року, міститься в зведеній таблиці щодо формування показників рядка 12.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, зведеній таблиці щодо формування показників рядка 12.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, довідці бухгалтера позивача щодо схеми руху імпортованих матеріалів (по кожній господарській операції), вартість яких відображена в рядку 12.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року; довідці бухгалтера позивача щодо схеми руху імпортованих матеріалів (по кожній господарській операції), вартість яких відображена в рядку 12.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (в матеріалах справи).
Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що позивач використовував імпортовані товари, вартість яких відображена в рядках 13.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2010 року і лютий 2010 року, в неоподатковуваних операціях:
- здійснення позивачем поставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (п.п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»), що підтверджується видатковими та податковими накладними, картками рахунків №201 (матеріали), №281 (товари), №26 (готова продукція), та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за січень, лютий, березень та квітень 2010 року (копії в матеріалах справи).
Узагальнена інформація щодо імпортованого товару, відображеного в рядку 13.1 податкових декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року і лютий 2010 року, міститься в зведеній таблиці щодо формування показників рядка 13.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, зведеній таблиці щодо формування показників рядка 13.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, довідці бухгалтера позивача щодо схеми руху імпортованих матеріалів (по кожній господарській операції), вартість яких відображена в рядку 13.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року; довідці бухгалтера позивача щодо схеми руху імпортованих матеріалів (по кожній господарській операції), вартість яких відображена в рядку 13.1 Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (в матеріалах справи).
Суд звертає увагу, що поставки друкованих засобів масової інформації за межі митного або державного кордону є експортними операціями, а, отже -оподатковуваними операціями, у зв'язку з чим позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при імпорті таких товарів.
Згідно з абз. 3 п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не вважаються експортом операції з поставки товарів або послуг за межі митного або державного кордону України, які не є об'єктом оподаткування цим податком згідно з п. 3.2 ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування цим податком згідно з п. 5 ст. 5 цього Закону (крім п.п. 5.1.2 і 5.1.7 п. 5.1 та п. 5.2 ст. 5 цього Закону). Отже, поставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (п.п. 5.1.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість») за межі митної території України не підпадають під виключення, наведене в абз. 3 п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, та відповідно вважаються експортними операціями.
Таким чином, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в справі містяться всі первинні документи, які підтверджують фактичне використання імпортованих позивачем в січні та лютому 2010 року товарів, вартість яких відображена в рядках 12.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень та лютий 2010 року, в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, що підтверджує правильність формування Позивачем податкового кредиту в податкових періодах січень 2010 року та лютий 2010 року.
Суд звертає увагу, що показники правильності визначення податкового кредиту в січні 2010 року (рядки 12.1, 13.1 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року) були проаналізовані відповідачем до складення Акту перевірки в Довідці №172/07-20/30383741 від 19.03.2010 року, якою порушень при визначенні показників рядків 12.1 та 13.1 не встановлено. Зокрема, проведеною відповідачем перевіркою позивача підтверджено показник рядку 17 Декларації за січень 2010 року в сумі 4032837 грн. на підставі таких документів: податкові та прибуткові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, договори». Показник рядка 17 «Усього податкового кредиту»податкової декларації з податку на додану вартість включає суму значень рядків розділу ІІ «Податковий кредит», в тому числі, рядки 12.1 і 13.1, а, отже, - перевіркою підтверджено показники рядків 12.1 і 13.1 податкової декларації за січень 2010 року.
Відповідно до абз. 6 додатку 7 до Наказу Державної податкової адміністрації України від 11.09.2008 року № 584 «Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання -юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень», оформлення довідки за результатами проведення документальних невиїзних, планових/позапланових виїзних перевірок означає відсутність порушень, зафіксованих при проведенні перевірки.
Суд також звертає увагу, що представником відповідача не спростовано доводи та докази, надані представником позивача та не надано суду доказів використання позивачем імпортованих в січні-лютому 2010 року товарів, ПДВ, сплачений з вартості яких, брав участь у формуванні податкового кредиту, в неоподатковуваних операціях.
Отже, висновок відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем надано суду належні та достатні докази на підтвердження правомірності формування податкового кредиту в січні 2010 року в сумі 732 084,00 грн., в лютому 2010 року -в сумі 698 793,00 грн., відповідачем не надано суду доказів на підтвердження висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту в січні 2010 року на 732 084,00 грн., в лютому 2010 року -на 698 793,00 грн., та, відповідно -завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість в березні 2010 року в сумі 444 155,00 грн., в квітні 2010 року в сумі 204 204,00 грн.; а також суми бюджетного відшкодування в березні 2010 року - на 732 084,00 грн., в квітні 2010 року - на 698 793,00 грн., в силу чого суд приходить до висновку, що включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених митним органам в ціні імпортованих товарів, використаних в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, є правомірним.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підтверджені належними доказами, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На стягненні судових витрат позивач не наполягав, про що подав письмову заяву.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іглмосс Едішенз" - правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Фаббрі Едішенз" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 01.07.2010 р. №000132/07-20, від 21.07.2010 р. №0001320720/1, від 13.10.2010 р. № 0001320720/2.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 21.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 28.03.2012 р.
Суддя Ю.Т. Шрамко