ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 березня 2012 року 11:02 № 2а-10247/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик"
до Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання рішення № 0000784320/0 від 18.11.2010 року
за участю представників сторін:
від позивача: Вознюк М.В., Лютий О.П.;
від відповідача: Єненко
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.03.2012 року о 11 год. 02 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі по тексту -Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 18.11.2010 року №0000784320/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 28 727,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 22.11.2010 року ПАТ Комерційний банк "Хрещатик" отримало податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року №0000784320/0 Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем земельного податку у сумі 28 727,37 грн., в тому числі за основним платежем 19 151,58 грн. та штрафними санкціями 9 575,79 грн. Позивач вважає, що повідомлення-рішення від 18.11.2010 року №0000784320/0 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник Відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в межах повноважень та на підставі чинного законодавства.
Ухвалою від 08 вересня 2011 року провадження у справі зупинено до прийняття рішення по справі №К/9991/23210/11 Вищим адміністративним судом України.
Ухвалою від 12 березня 2012 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Співробітниками Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі направлення від 19.08.2010 року №229 у жовтні-листопаді 2010 року проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ Комерційний банк "Хрещатик" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.
За наслідками проведеної перевірки складено акт про результати виїзної планової документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року за №572/43-20/193642 від 04.11.2010 року (далі по тексту -Акт перевірки).
В процесі перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків дійшла висновку, що Позивач, здійснюючи сплату земельного податку за користування земельною ділянкою площею 146,14 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 58//1 (кадастровий номер 79:065:009), неправильно застосував ставку податку, що призвело до заниження його на суму 19 151,58 грн.
На підставі Акта перевірки Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року №0000784320/0, яким визначено податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 28 727,37 грн., в тому числі за основним платежем 19 151,58 грн. та штрафними санкціями 9 575,79 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України.
Рішенням про результати розгляду скарги від 07.04.2011 року №3770/10/25-214 та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 16.06.2011 року № 11083/6/25-0215 податкове повідомлення-рішення №0000784320/0 від 18.11.2010 року залишено без змін, а скарги -без задоволення.
Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з положень пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві", згідно якого не застосовується до обов'язків позивача зі сплати земельного податку, оскільки щодо земельної ділянки, якою користується товариство, проведено грошову оцінку та законодавчо встановлено ставку земельного податку.
Виходячи з аналізу заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно витягу з технічної документації №Ю-10175/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №79:065:009) нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки площею 146,14 кв. м. становить 631 958,43 грн.
Пунктом 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до пунктів 34, 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
З аналізу пункту 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.
Спеціальними законами, які регулювали суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку станом на момент виникнення спірних правовідносин були Закон України "Про систему оподаткування", який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України "Про плату за землю", преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною другою статті 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Стаття 4 Закону України "Про плату за землю" встановлює, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю", суд приходить до висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України "Про плату за землю" та "Про систему оподаткування", а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України "Про плату за землю".
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою частиною першою статті 7 Закону України "Про плату за землю", у повному обсязі.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що визначення ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик»суми податкового зобов'язання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", пп.. «б»п.4.2.2 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000784320/0 від 18.11.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Виходячи з аналізу матеріалів справи, повно та всебічно дослідивши наявні докази, заслухавши обґрунтування сторін Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 71, 94 , 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року №0000784320/0 про застосування фінансових санкцій у сумі 28 727,37 грн.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Хрещатик" за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук