ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 березня 2012 року № 2а-17966/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКомісії Київського міського військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій
проскасування рішення від 28 жовтня 20011 року та зобов'язання надати статус учасника бойових дій та видати посвідчення
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про: визнання протиправним рішення Комісії Київського міського військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій (Комісія) щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій; скасування пункту 1 Протоколу Комісії від 28 жовтня 2011 року №9 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій; зобов'язання Комісії прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Позов мотивований тим, зокрема, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 2 червня 2003 року №459 "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак" та наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15 квітня 2005 року №72 перебував у службовому відрядженні в Республіці Ірак. На думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій та виданні відповідного посвідчення. Тому, як зазначено в позовній заяві, рішення Комісії від 28 жовтня 2011 року №9, яке оформлене протоколом, підлягає скасуванню.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити, звернувши увагу суду на те, що порушене право підлягає відновленню саме шляхом зобов'язання відповідача надати статус учасника бойових дій.
Відповідач участь повноважного представника в судовому розгляді справи не забезпечив, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся належним чином.
До суду від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких він просить відмовити у задоволені позову, позаяк Комісією правомірно відмовлено у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, тому що ОСОБА_1 не підтвердив відповідними документами або довідками особисту участь в бойових діях, як це передбачено статтею 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідач також просив здійснювати судовий розгляд справи без участі його представника.
У судовому засіданні, 14 березня 2012 року, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Згідно з протоколом від 28 жовтня 2011 року №9 Комісією Київського міського військового комісаріату з розгляду питань із встановлення статусу ветерана війни вирішено відмовити ОСОБА_1, якого було відряджено до українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак, в наданні статусу учасника бойових дій, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63, а також абзацу першого частини другої пункту 8 Наказу Міністра оборони України від 8 квітня 2009 року №158 відповідний статус визначається особам миротворчого контингенту.
Підставою для проведення засідання Комісії слугувала постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2011 року в справі №2а-9930/11/2670, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 14 Протоколу від 25 березня 2011 року №3 Комісії Київського міського військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій та зобов'язано Комісію Київського міського військового комісаріату з розгляду питань із встановлення статусу ветерана війни повторно відповідно до вимог чинного законодавства розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
До матеріалів судової справи долучено архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14 січня 2011 року №10640/1, в якій зазначено, зокрема, що згідно з наказами військової частини А1025 у службове відрядження прибув начальник відділу поточних (миротворчих операцій) управління (міжнародного військового співробітництва) Командування Сухопутних військ Збройних Сил України полковник ОСОБА_1 (наказ від 15 квітня 2005 року №141); у зв'язку з передачею повноважень нижчепойменований особовий склад вважати вибувшим до військової частини А1674 (м. Аль-Кут): -начальник відділу поточних (миротворчих операцій) управління (міжнародного військового співробітництва) Командування Сухопутних військ Збройних Сил України полковник ОСОБА_1 (наказ від 7 травня 2005 року №163). В наказах командирах військової частини А1674 значиться: у зв'язку з передачею повноважень нижчепойменований особовий склад вважати прибувшим у службове відрядження з військової частини А 1025 (м. Аль-Кут): -начальник відділу поточних (миротворчих операцій) управління (міжнародного військового співробітництва) Командування Сухопутних військ Збройних Сил України полковник ОСОБА_1 (наказ від 7 травня 2005 року). Вважати такими, що вибули у зв'язку з закінченням проведення ротації та передачі повноважень нижчепойменований особовий склад вважати вибувшим до попереднього місця служби: -начальник відділу поточних (миротворчих операцій) управління (міжнародного військового співробітництва) Командування Сухопутних військ Збройних Сил України полковник ОСОБА_1 (наказ від 12 травня 2005 року №33).
Також у довідці йдеться про те, що в наказах командира по стройовій частині військової частини А1025 з 15 квітня по 7 травня 2005 року та військової частини А 1674 з 7 по 12 травня 2005 року інформація про виконання бойових завдань ОСОБА_1 відсутня, місце дислокації військової частини А1025 з 15 квітня по 7 травня 2005 року та військової частини А 1674 з 7 травня по 12 травня 2005 року - м. Аль-Кут Республіка Ірак.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з приміткою до статті 5 Закону №3551-XII перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №3551-XII встановлено, що учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів) (абзац перший). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших військових формувань, створюваних Верховною Радою України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії (абзац другий). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац третій).
Указом Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак" від 2 червня 2003 року №459/2003 (схваленого Законом України від 5 червня 2003 року №897-IV) визнано доцільною участь України у складі багатонаціональних сил зі створення умов стабільності та безпеки в Республіці Ірак, що діють у рамках Об'єднаного командування (Адміністрації) на виконання Резолюції Ради Безпеки ООН №1483 (2003) від 22 травня 2003 року (пункт 1), направлено до складу багатонаціональних сил зі створення умов стабільності та безпеки в Республіці Ірак український миротворчий контингент загальною чисельністю до 1800 військовослужбовців Збройних Сил України (пункт 2).
"Перелік держав і періодів бойових дій на їх території", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63. Згідно з вказаним Переліком бойові дії на території Республіки Ірак розпочались з 5 червня 2003 року. Приміткою 7 встановлено, що зазначений припис поширюється на осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 року та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей.
За висновком суду, наведені положення нормативно-правових актів, якими врегульовані питання віднесення, зокрема військовослужбовців Збройних Силу України до осіб, які брали участь у бойових діях, дає підстави дійти висновку, що необхідною ознакою для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій є його участь у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак з 5 червня 2003 року до 31 грудня 2005 року в якості особи миротворчого контингенту.
Водночас, у Законі України "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях" від 23 квітня 1999 року №613-XIV, яким визначено правові, організаційні та фінансові засади щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною військового та цивільного персоналу, організації його підготовки та забезпечення для участі в діяльності по підтриманню чи відновленню міжнародного миру і безпеки, відсутнє визначення "особи миротворчого контингенту".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях" миротворчий контингент - військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв'язку, що направляються Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях, у тому числі військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних миротворчих операціях (спільні батальйони тощо). Статтею 5 цього Закону встановлено, що миротворчий контингент і миротворчий персонал комплектуються громадянами України - військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, інших військових формувань та інших державних органів і цивільних установ України, які мають необхідну професійну і психологічну підготовку.
Як уже зазначалось, відповідно до архівної довідки від 14 січня 2011 року №10640/1 у період з 15 квітня 2005 року до 12 травня 2005 року ОСОБА_1 відряджався до військових частин А 1025 та А 1674, які в цей період дислокувались в м. Аль-Кут Республіка Ірак. Проте відповідачем не з'ясовано чи входили зазначені військові частини до складу миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак на підставі Указу Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак", що дало б підстави дійти висновку чи відносився позивач до осіб миротворчого контингенту.
Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання відповідача в письмових запереченнях як на підставу відмови в наданні позивачу статусу учасника бойових дій відсутність доказів щодо участі ОСОБА_1 у бойових діях, забезпеченні бойової діяльності військової частини під час проходження служби в Республіці Ірак, оскільки в абзаці другому пункту 2 частини першої статті 6 Закону №3551-XII для військовослужбовці Збройних Сил України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії, відсутні такі обов'язкові ознаки як участь у бойових діях, забезпечення військовослужбовцем бойової діяльності військової частини під час проходження служби в Республіці Ірак для надання йому статусу учасника бойових дій. Не містить таких вимог до осіб миротворчого контингенту відряджених до Республіки Ірак і "Перелік держав і періодів бойових дій на їх території".
Порядок розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій, і прийняття відповідних рішень визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року №458 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 травня 1996 року №79 (у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 6 серпня 2003 року №218), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1996 року за №264/1289 та "Положенням про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України", затвердженим наказом Міністра оборони України від 8 квітня 2009 року №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2009 року за №428/16444.
Згідно з підпунктом "д" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року №458 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" рішення комісії оформляється протоколом, який підписується головою та секретарем комісії; комісії несуть відповідальність за прийняті рішення.
Пунктом 11 "Типового положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що республіканська, обласні, Київська і Севастопольська міські комісії зобов'язані уважно вивчати надані документи, брати до уваги інші докази, пропозиції та рекомендації районних (міських) комісій, ураховувати поважні причини, що не дають змоги громадянам подати необхідні документи, у разі необхідності запросити додаткові дані, документи і докази.
"Положенням про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України" встановлено, що на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з числа осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на обліку у військових комісаріатах (пункт 7). Комісії зобов'язані, зокрема: приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; робити запити до відповідних архівних установ, про що повідомляти заявника; заслуховувати пояснення громадян, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази (абзаци другий, п'ятий, сьомий пункту 8).
Згідно з пунктом 9 цього Положення комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів: довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою (абзац другий); для військовослужбовців, які були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії, та для військовослужбовців постійного складу (особовий склад миротворчих підрозділів, військові спостерігачі, військові поліцейські): витягу з наказу (по особовому складу) Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача виду Збройних Сил України відповідно про призначення на посаду в частину, яка перебуває у складі миротворчих сил (абзац тринадцятий); витягу з відповідного розділу особової справи військовослужбовця про проходження військової служби у складі миротворчих сил (абзац чотирнадцятий); довідки про проходження військової служби у складі миротворчого підрозділу (абзац п'ятнадцятий).
Наведені приписи "Положенням про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України" дають підстави дійти висновку, що на відповідні комісії, як на суб'єктів владних повноважень, покладено обов'язок сприяти громадянам в підготовці необхідних матеріалів для розгляду їх комісіями при встановленні статусу учасника бойових дій. Відповідна позиція викладене в постанові Вищого адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року №К-6714/08
Однак, як убачається зі змісту протоколу від 28 жовтня 2011 року №9 відповідачем не вчинено жодних дій для об'єктивного розгляду заяви позивача. Відповідачем не встановлено участі ОСОБА_1 у забезпеченні бойової діяльності військової частини, де він проходив службу, на що посилається Комісія як на підставу відмови в наданні статусу учасника бойових дій, не з'ясовано його участь в миротворчому контингенті відповідно до "Переліку держав і періодів бойових дій на їх території". Крім того, в протоколі, відсутня інформація, на підставі яких документів було прийнято оскаржуване рішення.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункти 1-10).
На думку суду, відповідачем рішення про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій прийнято без з'ясування всіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення, а саме на з'ясовано чи входили військові частини А 1025 та А 1674 в період з 15 квітня 2005 року до 12 травня 2005 року до миротворчого контингенту відповідно до Указу Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак" та чи відносився позивач у цей період до осіб миротворчого контингенту. Також оскаржуване рішення відповідачем прийнято недобросовісно, оскільки, як свідчить протокол від 28 жовтня 2011 року №9, комісією не вчинено жодних дій для прийняття правомірного рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем порушене право позивача на об'єктивний, всебічний розгляд заяви про надання статусу учасника бойових дій. Відповідно порушене право ОСОБА_1 підлягає відновленню шляхом зобов'язання Комісії Київського міського військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій. Під час повторного розгляду Комісії слід з'ясувати питання щодо участі ОСОБА_1 у миротворчому контингенті під час служби в Республіці Ірак у військових частинах А 1025 та А 1674 в період з 15 квітня 2005 року до 12 травня 2005 року, наявності у нього статусу особи миротворчого контингенту. При цьому, належним способом виконання рішення суду в зазначеній частині є встановлення на підставі офіційних документів (правових актів Міністерства оборони України, військових формувань, інших органів державної влади) факту участі військових частинах А 1025 та А 1674 в період з 15 квітня 2005 року до 12 травня 2005 року в миротворчому контингенті на підставі Указу Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак", на підставі яких та архівної довідки визначити чи відноситься позивач до осіб миротворчого контингенту.
За таких обставин, адміністративний позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії, оформленого протоколом від 28 жовтня 2011 року №9, щодо відмови позивачу в наданні статусу біженця, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій.
Обираючи такий спосіб захисту порушеного права позивача, суд бере до уваги те, що рішення про надання статусу учасника бойових дій відноситься до виключної компетенції Комісії, яка, в даному випадку, не з'ясувала всіх необхідних обставин для прийняття правомірного рішення.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Комісії прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення слід відмовити.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС України, оскільки про порушене право позивач міг дізнатись після прийняття рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, оформленого протоколом від 28 жовтня 2011 року №9, водночас до суду позивач звернувся 05 грудня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку.
Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 29,55 грн. (квитанція від 1 грудня 2011 року №65).
Оскільки позов задоволено частково, за відсутності доказів понесення відповідачем - суб'єктом владних повноважень, документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з залученням свідків та проведенням судових експертиз, на користь позивача слід присудити судові витрати в розмірі 14,78 грн.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київського міського військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, оформленого протоколом від 28 жовтня 2011 р року №9 в частині відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язати Комісію Київського міського військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій відповідно до вимог "Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 8 квітня 2009 року №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2009 року за №428/16444, з'ясувавши питання щодо участі військових частин А 1025 та А 1674 в період з 15 квітня 2005 року до 12 травня 2005 року в миротворчому контингенті на підставі Указу Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак" від 2 червня 2003 року №459/2003 (схвалено Законом України від 5 червня 2003 року №897-IV).
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 14,78 грн. за рахунок Державного бюджету України. Покласти на Державну казначейську службу України (відповідний підрозділ Державної казначейської служби України) виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського військового комісаріату.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Донець