01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"19" квітня 2012 р. Справа № 26/028-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства „Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради, Київська обл., м. Боярка
про стягнення 1 600 388,72 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1, довіреність № 113/10 від 26.12.2011 року,
відповідача:ОСОБА_2, довіреність № б/н від 19.03.2012 року,
У березні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 1 418 601,99 грн. основного боргу, 109 728,86 грн. пені, 32 107,90 грн. інфляційної складової боргу, 39 218,97 грн. 3% річних, а загалом 1 600 388,72 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати переданого природного газу за договором № 06/10-2973ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти від 27.12.2010 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.04.2012 року.
Через канцелярію суду 29.03.2012 року позивач надав письмові пояснення у справі.
Через канцелярію суду 05.04.2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір 3% річних, інфляційної складової богу та пені і відстрочити сплату боргу.
У судовому засіданні 05.04.2012 року оголошувалася перерва на 19.04.2012 року.
Через канцелярію суду 19.04.2012 року відповідач надав заяву про витребування з матеріалів справи господарського суду Київської області № 4/20-12 листа Державного казначейства від 29.03.2012 року № 15-33/13-127/16, яка була розглянута та задоволена судом.
19.04.2012 року через канцелярію суду відповідач надав клопотання, в якому просив зменшити розмір 3% річних, інфляційної складової богу та пені і відстрочити сплату боргу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ?
27.12.2010 року між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством „Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2973ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011 року до 31.12.201 року включно, а у частині розрахунків за газ ? до їх повного здійснення (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2011 року).
Пунктом 1 додаткової угоди № 4 від 03.10.2011 року до договору сторони погодились вважати договір № 06/10-2973ТЕ-17 від 27.12.2010 року припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Поясненнями позивача, частково відповідача, підписаними сторонами актами передачі-приймання природного газу підтверджується факт передачі позивачем відповідачу в період з січня 2011 року по квітень 2011 року природного газу на суму 1 418 601,99 грн. та наявності у останнього заборгованості з оплати отриманого газу у сумі 1 418 601,99 грн.
Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з передання відповідачу газу протягом вказаного періоду, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого у цей період газу та має перед позивачем заборгованість у сумі 1 418 601,99 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 418 601,99 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 32 107,90 грн. та 3 % річних в розмірі 39 218,97 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого природного газу за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Згідно з п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати переданого газу нараховано 109 728,86 грн. пені за наданим розрахунком, який відповідає вимогам закону.
Отже, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 109 728,86 грн. є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.
Через канцелярію суду 05.04.2012 року та 19.04.2012 відповідачем подано відповідно відзив на позовну заяву та клопотання, в яких останній просив суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, які заявлені до стягнення на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Що стосується заявлених клопотань відповідача в частині зменшення розміру пені, то останнім, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено наявності у спірному правовідношенні виняткових випадків, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідача в частині зменшення розміру нарахованої позивачем пені.
Що стосується заявлених клопотань відповідача в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційної складової боргу, то відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшити лише розмір неустойки (штрафу, пені), а тому вказана норма не може застосовуватись щодо зменшення 3% річних та інфляційної складової боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідача в частині зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційної складової боргу.
Водночас у вищенаведеному відзиві та клопотанні відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" N 02-5/333 від 12.09.1996р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тією виключною обставиною, яка є підставою для розстрочення виконання даного судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду наявності підстав для відстрочення виконання даного судового рішення та те, що представник позивача заперечив проти такого відстрочення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги відповідача про відстрочення виконання судового рішення.
Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. у справі № 30/325.
Судовий збір у розмірі 32 007,80 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства „Києво-Святошинська тепломережа" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 Років Жовтня, 9, код 23576122) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 31301827) 1 418 601 (один мільйон чотириста вісімнадцять тисяч шістсот одну) грн. 99 коп. основного боргу, 109 728 (сто дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 86 коп. пені, 32 107 (тридцять дві тисячі сто сім) грн. 90 коп. інфляційної складової боргу, 39 218 (тридцять дев'ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 97 коп. 3% річних, 32 007 (тридцять дві тисячі сім) грн. 80 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя Т.Д. Лилак
Повне рішення складено 23.04.2012р.