Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/4097/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Череповський Є.В.
при секретарі Пригода О.В.
з участю представників:
позивача - Медведєв М.Ю.,
відповідача - Лоза Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення сплаченої позивачем пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на загальну суму 2444,00 гривень,-
У квітні 2012 року управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька (далі - відповідач) про стягнення сплаченої позивачем пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на загальну суму 2444,00 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. п. „г", „д" п. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на органи Фонду соціального страхування покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Разом з цим, відповідач відмовився прийняти до заліку понесені позивачем витрати з підвищення до пенсії, державної адресної допомоги, пенсії по інвалідності від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань призначені особам - потерпілим на виробництві (членам їх сімей) та допомоги на поховання з грудня 2011 року по січень 2012 року у розмірі 24444,00 гривень.
Також позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що зазначене підвищення до пенсії та державна адресна допомога, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» та від 11 березня 2009 року №198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Письмових заперечень до суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, згідно актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсій у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, позивач підготував списки пенсіонерів, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а відповідач перевірив та прийняв до заліку зазначені списки без врахування витрат позивача за період з з грудня 2011 року по лютий 2012 року року на виплату та доставку державної адресної допомоги до призначених пенсій на загальну суму 2444,00 гривень.
Зокрема, за період з з грудня 2011 року по лютий 2012 року управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька виплачено пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_3 у загальному розмірі 2444,00 гривень, сплачено державну адресну допомогу пенсіонерам - у розмірі 1994,00 гривень, а також основний розмір пенсії - 450,00 гривень, які відповідач відмовився прийняти до заліку відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій.
ОСОБА_3 отримує пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується рішеннями судів, якими встановлений факти утримання цієї особи померлою особою, а також актом про нещасний випадок на виробництві та свідоцтвом про смерть складеними відносно померлої особи. А саме рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року по справі № 2а-24727/10/0570, яке Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року залишено без змін.
Сторонами не оспорюються суми витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного фонду України, при цьому стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі -Закон №1105), обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (п. п. „г", „д" п. 1 ст. 21 Закону).
Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону №1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року № 2272-III, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому, кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
На виконання Закону №1105 правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі -Порядок).
Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
З огляду на зазначене вище, суд вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах належним способом захисту права позивача є звернення до суду із позовною заявою про стягнення понесених витрат, оскільки норми Порядку, затвердженого постановою від 4 березня 2003 року № 5-4/4, передбачають процедуру підписання акту звірки між сторонами у випадку відсутності спору між ними.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядку № 5-4/4 від 04 березня 2003 року відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати суму основного розміру пенсії по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій.
Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» та від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» запроваджені виплати державної адресної допомога та підвищення до пенсії.
З наведених положень ст. 21 Закону № 1105-ХІV вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з державною адресною допомогою та з підвищенням до пенсії.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення сплаченої позивачем пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на загальну суму 2444,00 гривень, підлягають частковому задоволенню, зокрема підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний розмір пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у загальному розмірі 450,00 гривень. В іншій частині, позовні вимоги не підлягають задоволенню через їх безпідставність.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, -
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення сплаченої позивачем пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на загальну суму 2444,00 гривень, - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у Ворошиловському районі міста Донецька (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 70) на користь управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька основний розмір пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року, у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 19 квітня 2012 року у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений 23 квітня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Череповський Є.В.