10 квітня 2012 рокуСправа № 2а/0370/807/12
Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Волдінера Ф.А., суддів Андрусенко О.О., Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,
за участю представника позивача Кравчук Л.В.,
представника відповідача Харабари Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аміко-Кераміка» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Аміко-Кераміка» (ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка») звернулося з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання дій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у вигляді безпідставної відмови у задоволенні клопотання ТзОВ «Торговий Дім Аміко-Кераміка» від 18.11.2011 року № 2896 про тимчасове зупинення дії санкції - режиму індивідуального ліцензування неправомірними та зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до набрання законної сили судовим рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 28358/10 зупинити дію санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Наказом № 1408 від 03.11.2008 року до позивача була застосована спеціальна економічна санкція - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Підставою для застосування санкції було порушення ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» ст. 267 митного кодексу України. Позивач відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» N 959-XII від 16.04.1991 року (надалі - Закон N 959-XII) звертався з клопотаннями від 11.11.2010 року №2662, 10.12.2011 року №2725, 04.05.2011 року №2802, 22.08.2011 року №2946 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про тимчасове зупинення дії спеціальної економічної санкції у зв'язку з тим, що в судовому порядку оскаржує дії митних органів, які й стали підставою для застосування до останнього режиму індивідуального ліцензування. Так, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України задовольняло клопотання товариства про тимчасове зупинення вказаної спеціальної економічної санкції терміном до 3 місяців шляхом винесення наказів від 15.12.2010 року № 1560, 18.03.2010 року №244, 08.06.2011 року № 485, 09.09.2011 року №734.
Однак, 18.11.2011 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з черговим клопотанням № 2896 про тимчасове зупинення дії індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.12.2011 року ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання в зв'язку з невиконанням приписів передбачених пунктом 4.15 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року №52 ( надалі - Положення № 52).
Позивач вважає дії відповідача суперечливими і неоднозначними. Зупиняючи протягом 2011 року дію санкції, відповідач враховував, що висновки Держмитслужби України про порушення позивачем приписів Митного кодексу України є передчасними, оскільки є предметом судового розгляду, і саме ці обставини були підставою для неодноразового тимчасового зупинення санкції.
Таким чином, відповідач безпідставно, без достатніх обґрунтувань відмовив у задоволенні клопотання позивача від 18.11.2011 року, хоча попередні клопотання за наявності тих же обставив було задоволено.
На підставі вищевикладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем було надані письмові заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовані наступним.
ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» 18.11.2011 року звернулося до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з черговим клопотанням № 2896 про тимчасове зупинення дії спеціальної економічної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. На підтвердження клопотання позивачем були надані письмові докази оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, як підстави для застосування спеціальної економічної санкції. Однак, вказані докази вже неодноразово були підставою для тимчасового зупинення дії індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності позивача відповідно до наказів від 15.12.2010 року № 1560, 18.03.2010 року №244, 08.06.2011 року № 485, 09.09.2011 року №734 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а тому відмова Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у задоволенні клопотання від 18.11.2011 року № 2896 у тимчасовому зупиненні дії санкції - режиму індивідуального ліцензування є правомірною. На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладеному та просив позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає. При цьому судом враховано наступне.
Судом встановлено, що наказом № 1408 від 03.11.2008 року до позивача була застосована спеціальна економічна санкція - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
18.11.2011 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням № 2896 про тимчасове зупинення дії індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності
Однак, листом від 20.12.0211 року ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання в зв'язку з невиконанням приписів передбачених ст. 37 Закону N 959-XII та пунктом 4.15 Положення № 52 про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року №52 (надалі - Положення № 52) а саме з причин невжиття практичних заходів, що гарантують виконання Закону N 959-XII.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає основні засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України, встановлює відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, статтею 37 передбачено порядок застосування спеціальних санкцій за порушення цього або пов'язаних з ним законів.
Так, згідно частини 1 статті 37 Закону N 959-XII, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосована, зокрема, така спеціальна санкція, як індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Санкція застосовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням, зокрема, митних органів України.
Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економіки України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності, визначено Положенням № 52.
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення № 52, спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України та Національного Банку України. Санкції застосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, пов'язаного з їх зовнішньоекономічною діяльністю, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Відповідно до частин 4,9,11,12 Закону N 959-XII встановлено, що індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення). У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій. Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Вказані приписи кореспондуються з положеннями пункту 4.15 Положення № 52, яким передбачено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону N 959-XII та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій. Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Таким чином законодавець чітко визначає підстави для скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії спеціальних економічних санкцій, а саме: усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону N 959-XII та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції.
З дослідженого в судовому засіданні клопотання позивача від 18.11.2011 року № 2896 встановлено, що останній просить призупинити дію санкції на підставі оскарження в судовому порядку дій митних органів, які і стали підставою для направлення відповідачу подання про застосування індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» від 03.11.2012 року № 1408.
Однак, позивачем у вказаному клопотанні не наведено жодних підстав для скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії спеціальної економічної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, передбаченого Законом N 959-XII та Положенням № 52. А відтак, клопотання позивача від 18.11.2011 року № 2896 про призупинення дії санкції не підлягає до задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено що, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною третьою тієї ж статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відмовляючи у задоволенні клопотання ТзОВ «Торговий Дім Аміко-Кераміка» від 18.11.2011 року № 2896 про тимчасове зупинення дії санкції - режиму індивідуального ліцензування Міністерство економічного розвитку і торгівлі України діяло на підставі Закону N 959-XII та Положення № 52.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року №52, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 17 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Ф.А. Волдінер
Суддя О.О. Андрусенко
Суддя А.Я. Ксензюк