ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 33/221
23.10.08
За позовом
До
Про
Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт»
Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтаінвест»
визнання недійсним і припинення дії договору № 3-19/04 від 20.09.04.
Судді Ващенко Т.М. (головуюча)
Трофименко Т.Ю.
Літвінова М.Є.
Представники сторін:
Від позивача Письмак О.Є. -представник за довіреністю № 01-29-467 від 20.05.08.
Від відповідача Гоголін І.М. -представник за довіреністю № б/н від 06.06.08.
Рішення прийнято 23.10.08., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошенням в судовому засіданні перервою з 14.10.08. по 23.10.08.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтаінвест» про визнання недійсним і припинення на майбутнє дії договору № 3-19/04 від 20.09.04.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.08. порушено провадження у справі № 33/221. Розгляд справи призначено на 10.06.08.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 р. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 17.06.08.
17.06.08 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, а саме про зобов'язання відповідача протягом 10 днів з моменту вступу у законну силу рішення по даній справі звільнити нежитлове приміщення та відкриту площадку за адресою м. Київ, вул. Електриків, 12 (3-й вантажний район ВАТ «Київський річковий порт»).
В судовому засіданні з 17.06.08. до 01.07.08. відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.08. в зв'язку з необхідністю витребування у Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна додаткових доказів розгляд справи було відкладено до 21.07.08.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.08. в зв'язку з повторним витребуванням у Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна додаткових доказів розгляд справи було відкладено до 29.07.08.
Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.08. №33/221 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтаінвест» про призначення колегіального розгляду справи № 33/221 було задоволено, а справу №33/221 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді Іванової Л.Б., суддів Мудрого С.М. та Домнічевої І.О.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/391 від 07.08.08., у зв'язку з перебуванням судді Мудрого С.М. у щорічній відпустці справу № 33/221 передано на розгляд колегіально у наступному складі суддів: Іванова Л.Б. - головуюча, судді Домнічева І.О. та Літвінова М.Є.
11.08.08. розгляд справи №33/221 було ризначено на 20.08.08.
20.08.08. представник Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт» звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою № 01-29-845 від 15.08.08. про відвід судді Іванової Л.Б.
Листом Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.08.08. № 06-37.1/1914 Відкрите акціонерне товариство “Київський річковий порт» повідомлено, що заяву останнього про відвід судді Іванової Л.Б. залишено без розгляду.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.08.08. № 33/221 розгляд справи № 33/221 було доручено здійснювати колегіально в наступному складі суду: головуюча суддя Ващенко Т.М., судді Домнічева І.О., Літвінова М.Є.
В судовому засіданні 20.08.08. на підставі положень ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.09.08 о 10-00., а 16.09.08. розгляд справи, у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 14.10.08.
Розпорядженням В.о. Голови Гослодарського суду міста Києва №33/221 від 23.09.08. змінено склад суду у вказаній справі та доручено здійснити розгляд справи №33/221 колегіально в наступному складі суду -головуюча суддя Ващенко Т.М., судді -Трофименко Т.Ю., Літвінова М.Є.
У судове засідання 14.10.08. з»явились представники обох сторін.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги останнього мотивовані тим, що оскільки на момент укладення договору №3-19/04 від 20.09.04. у позивача не було документів, які б підтверджували право останнього на передання майна зазначеного у договорі №3-19/04 від 20.09.04. у найм як власника або особи, яка має майнові права, то вказаний договір є на думку позивача недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону. Також, позивач просив суд припинити договір на майбутнє, а також зобов'язати відповідача протягом 10 днів з моменту вступу у законну силу рішення по даній справі звільнити нежитлове приміщення та відкриту площадку за адресою м. Київ, вул. Електриків, 12 (3-й вантажний район ВАТ «Київський річковий порт»).
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що спірний договір був посвідчений нотаріально, а нотаріус при укладанні договорів пересвідчується у приналежності орендодавцю майна, що здається у найм.
Відповідно до положень ст. 77 Господарського кодексу України у судовому засіданні 14.10.08. оголошено перерву до 23.10.08. о 09-45 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 33/221.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
20 вересня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Київський ріковий порт» (далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідльністю «Нафтаінвест» (далі - орендар) було укладено договір №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки, відповідно до умов якого (п.1.1.) орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в довгострокове платне користування -нежитлове приміщення, загальною площею -377,75 кв.м. та відкриту площадку, загальною площею 450,00 кв.м., які розташовані на 3-му вантажному районі за адресою: м.Київ, вул. Електриків, 12, будинок є власністю орендодавця і знаходиться на його балансі.
Відповідно до п.1.2. цього ж договору орендар (відповідач) бере в оренду нежитлове приміщення площею 377,75 кв.м. для розміщення авторемонтної майстерні, а площу -450,00 кв.м - для стоянки автомобілів.
Розділом 2 цього ж договору сторонами було визначено місячну орендну плату та порядок її сплати (п.п. 2.1., 2.2., 2.3 договору №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04.)
Розділом 5 даного договору сторонами були передбачені умови передачі та повернення орендованого приміщення та відкритої площадки (п.п.5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04.).
Відповідно до п.6.1. даного договору визначено, що договір вступає в дію з дня його підписання та підписання акту прийому -передачі орендованого приміщення та відкритої площадки і діє до 31.12.2014 року.
Вищевказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вашагашвілі Д.Д.
Відповідно до акту приймання -передачі від 01.09.04. представнику орендаря (відповідача) було передано від представника орендодавця (позивача) нежитлове приміщення, загальною площею 377,75 кв.м. та відкриту площадку, загальною площею 450,00 кв.м., які розташовані на 3-му вантажному районі з метою розміщення авторемонтної майстерні.
Відповідно до відповіді на запит Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна №21487 від 23.06.08. ВАТ «Київський річковий порт» було повідомлено про те, що згідно книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду нежитлове приміщення загальною площею -377,75 кв.м. та відкриту площадку, загальною площею 450,00 кв.м., які розташовані на 3-му вантажному районі за адресою: м.Київ, вул. Електриків, 12, як окремі об»єкти нерухомості на праві власності не зареєстровані.
Відповідно до відповіді ВАТ «Київський річковий порт» №01-29-820 від 12.08.08.на адвокатський запит адвоката Марфіної Н.В. вищевказане майно (нежитлове приміщення загальною площею -377,75 кв.м. та відкриту площадку, загальною площею 450,00 кв.м., які розташовані на 3-му вантажному районі за адресою: м.Київ, вул. Електриків, 12) як на момент укладення договору №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04. так і на даний час знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт та обліковується за інвентарними номарами відповідно 1567 та 1671.
Судом встановлено, що 22.05.08. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним і припинення на майбутнє дії договору № 3-19/04 від 20.09.04. та зобов»язання останнього протягом 10 днів з моменту вступу у законну силу рішення по даній справі звільнити нежитлове приміщення та відкриту площадку за адресою м.Київ, вул.Електриків, 12 (3-й вантажний район ВАТ «Київський річковий порт»).
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України правом передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Стаття 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено зокрема, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 208 Цивільного кодексу України зокрема встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами.
Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 207 Господарського кодексу України зокрема визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Як стверджує позивач у позовній заяві, на момент укладання спірного договору у нього не було права власності або майнових прав на об»єкт оренди, а тому, оскільки договір №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04. укладений між сторонами в порушення вимог ч.1 ст. 761 Цивільного кодексу України, він не відповідає вимогам закону і на думку позивача підлягає визнанню недійсним і припинити свою дію на майбутнє, оскільки неможливо повернути все одержане за ним.
Суд розглянувши вказані твердження позивача прийшов до висновку про їх необгрунтованість, оскільки відповідно до умов ст.761 Цивільного кодексу України правом передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Майновими правами, які можуть оцінюватися є будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Судом встановлено, що відповідно до положень договору №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04., який був посвідчений нотаріально, а саме п. 1.1. цього ж договору визначено, що нежитлове приміщення, загальною площею -377,75 кв.м. та відкрита площадка, загальною площею 450,00 кв.м., які розташовані на 3-му вантажному районі за адресою: м.Київ, вул. Електриків, 12, є власністю орендодавця і знаходяться на його балансі. Вказане твердження також підтверджується відповіддю позивача (ВАТ «Київський річковий порт») на запит адвоката Марфіної Н.В., у відповідності до якої вищевказане майно (нежитлове приміщення загальною площею - 377,75 кв.м. та відкриту площадку, загальною площею 450,00 кв.м., які розташовані на 3-му вантажному районі за адресою: м.Київ, вул. Електриків, 12) як на момент укладення договору №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04. так і на даний час знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт та обліковується за інвентарними номарами відповідно 1567 та 1671.
Судом також встановлено, що сторонами при укладенні договору №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04., який був посвідчений нотаріально, дотримано всіх істотних умов, які визначені чиним законодавством України для договорів даного виду, а саме визначено об'єкт оренди (склад і вартість майна); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу тощо. Також, відповідно до положень ст. 209 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що підстави для визнання недійсним договору №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04., припинення його на майбутнє у суду відсутні.
Крім того, оскільки підстави для визнання договору оренди №3-19/04 оренди нежитлового приміщення і відкритої площадки від 20.09.04. недійсним відсутні, то відсутні також підстави для застосування ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: для зобов»язання відповідача протягом 10 днів з моменту вступу у законну силу рішення по даній справі звільнити нежитлове приміщення та відкриту площадку за адресою м.Київ, вул.Електриків, 12 (3-й вантажний район ВАТ «Київський річковий порт»).
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача (ВАТ «Київський річковий порт»).
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову -на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт» відмовити.
2. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Головуюча суддя
Судді
Т.М. Ващенко
Т.Ю. Трофименко
М.Є. Літвінова