"19" червня 2006 р.
Справа № 27/82-06-2913
За позовом Закрите акціонерне товариство "Молочний завод "РОДИЧ";
до відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1
Про стягнення 1216,01 грн.
Суддя Семенюк Г.В.
Представники:
Від позивача: Кучеровська Л.О., довіреність від 06.05.2006 року;
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача -1216,01 грн.
Позивач наполягає на своїх позовних вимогах.
Відповідач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направив незважаючи на виклик суду, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача і без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами.
У справі оголошувалась перерва за правилами статті 77 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представника позивача, суд,
встановив.
06.11.2003 року між ЗАТ «Херсонський міськмолокозавод», повним правонаступником якого є ЗАТ «Молочний завод «Родич» ( п. 1.1 Статуту) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір НОМЕР_1.
У відповідності до п. 1.1 та п. 3.1 Договору НОМЕР_1 позивач зобов'язався передавати, а відповідач приймати та оплачувати продукти харчування (товар) не пізніше 7 банківських днів з моменту поставку відповідної партії.
Позивач виконав свої обов'язки за договором в повному обсязі, так, у відповідності до умов договору позивачем була здійснена поставка товарів відповідачу за накладними № 0017988, № 0019912, № 0019916, № 0020973, № 0000379, № 0002414, № 0008078, № 0010811, № 0010817 на загальну суму -970,51 грн., за який Відповідач повністю розрахувався (графік поставок товару Відповідачеві та оплати товару -додаток № 1 до позовної заяви).
Крім того, позивачем було поставлено відповідачу товар за накладними:
- №
0001558
від
10.01.2004
року на суму
-
164,93
грн.;
- №
0002414
від
14.01.2004
року на суму
-
92,15
грн.;
- №
0003290
від
17.01.2004
року на суму
-
172,61
грн.;
- №
0004263
від
21.01.2004
року на суму
-
101,11
грн.;
- №
0004890
від
23.01.2004
року на суму
-
72,96
грн.;
- №
0006457
від
29.01.2004
року на суму
-
51,46
грн.;
- №
0006784
від
30.01.2004
року на суму
-
159,22
грн.;
- №
0008085
від
04.02.2004
року на суму
-
69,92
грн.;
- №
0008711
від
06.02.2004
року на суму
-
107,95
грн.;
- №
0009404
від
09.02.2004
року на суму
-
84,96
грн.;
- №
0009407
від
09.02.2004
року на суму
132,46
грн.;
- №
0010123
від
11.02.2004
року на суму
-
127,28
грн.;
- №
0011453
від
16.02.2004
року на суму
-
93,50
грн.;
всього:
1430,51
грн.,
за який Відповідач розрахувався частково, а саме в розмірі 282,17 грн.
Тобто заборгованість відповідача, за вказаними вище накладними складає -1430,51-282,17=1148,34 грн. замість 1056,19 грн., стягнення яких вимагає позивач за цією справою.
Відповідно до ст. 22 ГПК України лише позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору.
Враховуючи вищевикладене, стягненню за цією справою підлягає сума основного боргу, що зазначена позивачем у позовній заяві, а саме - 1056,19 грн.
Згідно з п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 435-IV від «16» січня 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року - Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України № 436-IV від «16»січня 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року - Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Враховуючи те, що правовідносини що є предметом позову за цією справою виникли до 01.01.2004 року, але фактично продовжували існувати і після 01.01.2004 року, то при вирішенні спору повинен застосовуватись Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 01.01.2004 року.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України 435-IV від «16» січня 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, - в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України 435-IV від «16» січня 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 1056,19 грн. обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству, відповідачем не заперечуються, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, - Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.2 договору у разі несвоєчасної оплати товарів Відповідач (Покупець) сплачує Позивачу (Продавцю) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сума нарахованої Позивачем пені складає 94,80 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 94,80 грн. також обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству, відповідачем не заперечуються, отже підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з розрахунком Позивача:
3 % річних -65,02 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення сума основного боргу з урахуванням 3 % річних також обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, відповідають чинному законодавству, відповідачем не заперечуються, отже підлягають задоволенню.
Відповідач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, позовні вимоги по суті не заперечив.
У відповідності до ст. 69 ГПК спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Ухвалою першого заступника голови господарського суду Одеської області від 22.05.2006 року строк розгляду справи було продовжено за межі двохмісячного строку для розгляду справі.
Ухвали господарського суду надіслані на адресу відповідача, що вказана позивачем у позовній заяві та відповідачем у договорі НОМЕР_1 до суду не повертались, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Повідомлення належним чином відповідача про час і місце розгляду справи підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 100440, 124633.
Прийняття участі в розгляді справи це право, а не обов'язок відповідача.
Таку ж правову думку висловив Одеській апеляційний господарський суд у своїй Постанові від 15.11.2005 року зі справи № 27/182-05-5016.
Справа розглядалась судом на протязі трьох місяців, тому відповідач мав достатньо можливостей направити до суду свого представника. Його нез'явлення до суду розцінюється як намір затягнути розгляд справи з метою затягування виконання рішення.
Станом на 19.06.2006 року можливість подальшого відкладення розгляду справи відсутня у зв'язку з закінченням всіх строків відведених ст. 69 ГПК України для розгляду справи.
Тому подальше відкладення розгляду справи неможливе та є підставою для винесення Рішення по справі не зважаючи на неявку відповідача у судове засідання.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача, згідно ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнитиповністю.
2.Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), іпн. НОМЕР_2 на користь закритого акціонерного товариства «Молочний завод «Родич» (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 37), код ЄДРПОУ 31489175, р/р 2600001003165 в ХФ АТ «Кредит банк (Україна)», МФО 352413 -1216,01 грн. основного боргу, 102 грн. державного мита та 118 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати у порядку ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.
Суддя Семенюк Г.В.