ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 32/26
11.06.08
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вик Оил»
До 1. Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-інвест»
Про визнання недійсним договору № ЦХП-14-00308-01 та зобов'язання виконувати умови договору
Суддя О.О. Хрипун
Представники сторін:
Від позивача Васютович О.В. -предст.,
Кузьменко В.М. -предст.,
Від відповідача-1 Лішунова Н.В.-предст.,
Від відповідача-2 Скобельський С.В. -предст., Кузнечікова О.В.-предст.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вик Оил»(далі -ТОВ «Вик Оил») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(далі -ДП «Укрзалізничпостач») про визнання недійсним договору від 11.01.2008 № ЦХП-14-00308-01, укладеного між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-інвест»(далі -ТОВ «Нафтогаз-інвест»), а також про зобов'язання Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»належним чином виконувати умови додаткових угод № 33, 34 до договору № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007 на поставку дизельного пального марки Л-0,2-62, укладених з позивачем.
Позов обґрунтовано тим, що укладення відповідачами договору поставки дизельного пального створює загрозу інтересам позивача, оскільки може призвести до зменшення об'єму поставок, визначених позивачем та відповідачем - Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»в договорі № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007. Крім того, позивач стверджує, що спірний договір було укладено між відповідачами після проведення тендеру на закупівлю дизельного палива марки Л-0,2-62 у 2008 році, коли переможцем по лоту № 2 вказаних торгів було визначено позивача, а тому в силу положень частини 2 пункту 5 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти»вищевикладене унеможливлює застосування ДП «Укрзалізничпостач»частини 1 пункту 5 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти»при укладенні договорів на постачання дизельного пального марки Л-0,2-62.
Відповідачі надали відзиви на позовну заяву, відповідно до яких Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-інвест»позов не визнають та просять суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, стверджуючи, що ДП «Укрзалізничпостач»має окремі та не пов'язані між собою договірні відносини з позивачем та ТОВ «Нафтогаз-Інвест», які стосуються поставок дизельного палива. Також відповідачі зазначають, що чинне законодавство не містить заборони на укладення та виконання договорів на підставі ч. 5 ст. 2 та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
23 січня 2007 року на підставі рішення Тендерного комітету Укрзалізниці з питань закупівлі матеріально-технічних ресурсів № п/10 від 03.01.2007 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України Укрзалізниця, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вик Оил»та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»укладено Договір № 012/07-ЦЮ (далі - Договір).
Згідно з умовами цього Договору на підставі проведених Державною адміністрацією залізничного транспорту України Укрзалізниця торгів позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти та оплатити дизельне паливо марки Л-0,2-62 (п. 1.1 Договору). Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2007 (п. 11.2 Договору).
У грудні 2007 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України Укрзалізниця, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вик Оил»та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»укладено додаткові угоди № 33 та № 34 до Договору № 012/07-ЦЮ від 23 січня 2007 року, яким продовжено дію Договору № 012/07-ЦЮ до 31.01.2008 та включено до Договору № 012/07-ЦЮ специфікацію № 33 та № 34.
11 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Інвест»та Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»укладено Договір № ЦХП-14-00308-01 на поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Інвест»протягом січня 2008 року дизельного палива марки Л-0,2-62 ДП «Укрзалізничпостач»та підписано відповідну специфікацію до цього Договору.
Позивач стверджує, що укладення спірного договору між відповідачами суперечить чинному законодавству, створює загрозу законним інтересам та правам позивача, оскільки призводе до зменшення об'ємів поставок, які визначені договором № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007 та є односторонньою відмовою відповідача-1 від виконання зобов'язань за додатковою угодою до зазначеного договору.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви стосовно визнання недійсним договору від 11.01.2008 № ЦХП-14-00308-01, укладеного між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-інвест», доводи сторін по справі, вимоги чинного законодавства в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Станом на грудень 2007 року - січень 2008 року (період, в який були укладені правочини, які є предметом позову) процедура закупівлі регулювалася Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»№ 1490-Ш із змінами і доповненнями (далі - Закон).
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 34 Закону дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в наступному бюджетному періоді, на суму коштів не більше 15 відсотків вартості договору, укладеного в попередній бюджетний період, що не перевищує відповідного призначення в попередньому бюджетному періоді.
Разом з тим, частина 5 статті 2 Закону передбачає, що у разі якщо предметом закупівлі є продукція харчової промисловості, лікарські засоби і вироби медичного призначення, пальне, послуги з організації гарячого харчування, транспортні послуги, послуги з ремонту, а також сировина, матеріали, комплектуючі вироби, необхідні підприємствам для виробництва товарів, замовник на період проведення процедури закупівлі має право для поточних потреб здійснити закупівлю необхідного предмета закупівлі без застосування процедур закупівлі, передбачених цим Законом, на суму коштів, яка не перевищує 10 відсотків загальної очікуваної вартості предмета закупівлі, про що протягом трьох робочих днів повідомляє Антимонопольний комітет України, Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель та Тендерну палату України. Положення, передбачені абзацом першим цієї частини, не застосовуються при проведенні замовником наступної процедури закупівлі щодо такого самого предмета закупівлі.
Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»не містить норми, яка б забороняла при здійсненні закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти одночасно застосовувати положення абзацу 2 частини 2 статті 34 Закону та положення частини 5 статті 2 Закону.
Стаття 180 Господарського кодексу України встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Як передбачено частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, що всі умови договору № ЦХП-14-00308-01 від 11.01.2008, які є необхідною умовою дійсності правочину, були погоджені між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Інвест», про що свідчить факт підписання цього договору сторонами.
Посилання позивача на положення абзацу 2 частини 5 статті 2 Закону як на підставу неможливості застосування відповідачем-1 частини 1 пункту 5 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти»при укладенні договору № ЦХП-14-00308-01 на постачання дизельного пального марки Л-0,2-62 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Інвест», якою передбачено, що у разі якщо предметом закупівлі, серед іншого, є пальне, замовник на період проведення процедури закупівлі має право для поточних потреб здійснити закупівлю необхідного предмета закупівлі без застосування процедур закупівлі, передбачених цим Законом, на суму коштів, яка не перевищує 10 відсотків загальної очікуваної вартості предмета закупівлі, судом не приймаються з огляду на наступне.
Протоколом № П2/12/08 засідання тендерного комітету Укрзалізниці з питань закупівлі МТР з розгляду пропозицій та вибору переможця торгів від 28 грудня 2007 року визначено переможців торгів щодо закупівлі ДП «Укрзалізничпостач»дизельного палива марки Л-0,2-62 у 2008 році. По лоту № 2 торгів щодо закупівлі ДП «Укрзалізничпостач»дизельного палива марки Л-0,2-62 у 2008 році переможцем визначено позивача.
Згідно з протоколом № 12/08/Вт засідання тендерного комітету Укрзалізниці з питань закупівель МТР щодо розгляду стану проведення процедури закупівлі дизельного палива від 11 січня 2008 року визнано такими, що не відбулись, торги на закупівлю дизельного палива марки Л-0,2-62 у 2008 році.
Таким чином, укладення ДП «Укрзалізничпостач»з ТОВ «Нафтогаз-Інвест»11 січня 2008 року договору № ЦХП-14-00308-01 на поставку протягом січня 2008 року дизельного палива марки Л-0,2-62 не є наступною процедурою закупівлі щодо такого самого предмета закупівлі.
Крім того, суд бере до уваги те, що спірний договір був укладений строком до 31.01.2008, тобто вбачається, що метою укладення зазначеного договору є потреба в закупівлі пального для поточних потреб підприємства, а не укладення договору з метою постачання пального протягом 2008 року.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи відповідність змісту договору № ЦХП-14-00308-01 від 11.01.2008 на постачання дизельного палива марки Л-0,2-62, укладеного між ТОВ «Нафтогаз-Інвест» та ДП «Укрзалізничпостач», вимогам законодавства, яке було чинним на момент його укладання, суд прийшов до висновку, що доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам справи, підстав для визнання цього договору недійсним не вбачається, тому позовні вимоги позивача в цій частині визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог ТОВ «Вик Оил» про зобов'язання ДП «Укрзалізничпостач»належним чином виконувати умови додаткової угоди № 33, 34 до договору № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007 на постачання дизельного палива марки Л-0,2-62, укладеного між ТОВ «Вик Оил»і ДП «Укрзалізничпостач», то суд вважає, що ці вимоги позивача також є необгрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ДП «Укрзалізничпостач»має окремі та не пов'язані між собою договірні відносини з позивачем та ТОВ «Нафтогаз-Інвест», які стосуються поставок дизельного палива марки Л-0,2-62 у січні 2008 року.
Виконання ДП «Укрзалізничпостач»умов договору № ЦХП-14-00308-01 від 11.01.2008 та умов додаткових угод № 33, 34 до договору № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007 не є пов'язаними між собою.
Законом не заборонено існування подібних між собою господарських зобов'язань одночасно з різними суб'єктами господарювання.
Відповідно до умов додаткової угоди № 34 ТОВ «Вик Оил»і ДП «Укрзалізничпостач»дійшли згоди про продовження строку дії договору № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007 на січень 2008 року та включили до цього договору специфікацію № 33 на суму 149 267 722,50 грн., крім того ПДВ 20 % 29853 544,50, на загальну суму 179 121 267,00 грн.
Крім того, відповідно до умов додаткової угоди № 34 сторони виклали п. 2.5 договору № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007 в наступній редакції: «Сторони планують за цим договором поставити Товар на суму 1 144 385 895,62 грн., крім того ПДВ 20% - 228 877 179,12 грн. на загальну суму 1 373 263 074,74 грн.»
Відповідно до п. 3.2 договору № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007, укладеного між ТОВ «Вик Оил»і ДП «Укрзалізничпостач», постачальник здійснює поставку товару тільки за наявності рознарядки, яка є підтвердженням покупця до прийому товару.
Таким чином, виходячи із викладеного вище, суд приходить до висновку, що сторони відповідно до умов договору № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007, додаткової угоди № 34 та специфікації № 33 визначили граничну кількість та вартість товару (дизельного палива марки Л-0,2-62), який сторони лише планують поставити (придбати) у січні 2008 року, але при цьому а ні договір № 012/07-ЦЮ, а ні додаткова угода № 34, а ні специфікація № 33 не містять в собі даних про точну (погоджену сторонами) кількість товару, які б свідчили про волевиявлення сторін придбати (поставити) саме цю кількість товару.
Натомість позивач відповідно до умов договору № 012/07-ЦЮ, додаткової угоди № 34 та специфікації № 33 висловив лише свою готовність поставити відповідачу-1 дизельне паливо марки Л-0,2-62 у кількості, вказаній у специфікації № 33, а фактичний об'єм поставки дизельного палива залежить лише від волевиявлення відповідача-1, а саме від кількості дизельного палива, яке вказане в рознарядці відповідача-1, тобто підстави для зобов'язання відповідача-1 виконувати умови додаткової угоди № 33, 34 до договору № 012/07-ЦЮ від 23.01.2007 на постачання дизельного палива марки Л-0,2-62, укладеного між ТОВ «Вик Оил»і ДП «Укрзалізничпостач», відсутні, оскільки сторонами не погоджено чітку кількість дизельного палива, що підлягає поставці, а направлення позивачу рознарядки із чіткою кількістю товару є правом відповідача-1, яке залежить від потреб відповідача-1, та не є обов'язком, визначеним договором.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам справи, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення: 15.07.2008