Копія
Іменем України
Справа № 2а-13080/09/12/0170
29.11.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
представник позивача - Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя у судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи надав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за його відсутністю;
представник відповідача - Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 08.06.10 року у справі № 2а-13080/09/12/0170
за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Сімферополя (вул. Лермонтова, 17, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим (вул. Павленко, 20, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)
про визнання протиправним висновку та скасування припису.
Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м. Сімферополя" звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим з вимогами про визнання протиправним висновку Державної інспекції з контролю за цінами АР Крим, вказаного в акті № 0380 від 28 вересня 2009 року, складеному за результатами документальної перевірки фінансово-господарської діяльності КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" на предмет дотримання державної КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових території; скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами АР Крим від 05.10.2009 року № 86.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 року (суддя Котарева Г.М.) у справі № 2а-13080/09/12/0170 був частково задоволений адміністративний позов Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного об'єднання Київського району м. Сімферополя" до Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про визнання протиправним висновку та скасування припису. Визнано протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в АРК по складенню висновків, викладених в акті № 0380 від 28.09.2009 року за результатами позапланової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального Підприємства "Житлово-експлуатаційне Об'єднання Київського району м. Сімферополя" на предмет дотримання цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в частині встановлення порушення вимог п.5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" N 1875-IV від 24.06.2004 року щодо нарахування плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території на 2 дні раніше встановленого законодавством строку. Визнано протиправним та скасовано п. 1 припису № 86 від 05.10.2009 року Державної інспекції з контролю за цінами в АРК про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального Підприємства "Житлово-експлуатаційне Об'єднання Київського району м. Сімферополя" 1,70 грн., судового збору.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
У судове засідання 29.11.2010 року представник позивача не з'явився, проте до початку розгляду справи надав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
У судове засідання 29.11.2010 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим від 13.07.1995 року.
Засновником КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" є виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя.
28.09.2009 року на підставі посвідчення від 15.09.2009 року № 0380, виданого Державною інспекцією з контролю за цінами АР Крим, головними інспекторами відділу контролю цін на ринках послуг відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" була проведена позапланова перевірка КП "ЖЕО Київського району м.Сімферополя", за результатами якої складено акт № 0380 (а.с.6-13).
Згідно переліку підприємств-монополістів, затвердженого розпорядженням Голови територіального відділення Антимонопольного комітету від 31.08.2005 року 02-14.1\03, узгодженого Головою антимонопольного комітету України 07.11.2005 року (а.с.8) КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" є монополістом в частині експлуатації та поточного ремонту житлового фонду.
За висновками, включеними до акту перевірки зафіксовано:
- порушення п.5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя", яке полягає в нарахуванні плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території на 2 дні раніше встановленого законодавством строку. У зв'язку з тим, що згідно наданих до перевірки документів підприємством не отримана нарахована з 01.05.2009 року по 02.05.2009 року сума за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій економічні санкції не застосовуються;
- порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560, зі змінами та доповненнями, та Наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007 року № 67 "Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.03.2007 року за № 222/13489, яке полягає у неотриманні висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які пов'язані з технічним обслуговуванням ліфтів, в результаті чого, тариф на технічне обслуговування ліфтів і в цілому вартість 1 кв.м не є економічно обґрунтованими.
На підставі вищевказаного акту перевірки від 28 вересня 2010 на адресу КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" 05.10.2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в АР Крим було направлено припис № 86 (далі -Припис № 86) про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін (а.с. 14).
Відповідно до зазначеного припису ДІ з контролю за цінами АР Крим вимагала: у місячний термін:
- усунути порушення порядку встановлення і застосування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території шляхом приведення тарифів у відповідність до вимог п.5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року №1875-IV. Здійснити перерахунки безпідставно нарахованої плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період з 01.05.2009 року 03.05.2009 року;
- усунути порушення порядку формування тарифів на технічне обслуговування ліфтів шляхом надання документів до ДІ з контролю за цінами АР Крим для отримання висновку про економічну обґрунтованість планових витрат, які пов'язані з технічним обслуговуванням ліфтів.
Відповідно до припису № 86 відповідач вимагав в місячний термін з моменту отримання припису повідомити ДІ з контролю за цінами АР Крим про вжиті заходи.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року №1819, затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
Відповідно до п. 4 Положення ДІ з контролю за цінами АР Крим відповідно до покладених на неї завдань: у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, має права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, а саме: проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін; одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо; обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів; проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджено державне регулювання; вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" № 507 XII від 03.12.1990 року (у редакції, чинній на момент здійснення перевірки) державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Статтею 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 року, № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до п.7,8 ст. 7 Закону на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу органом державного нагляду в сфері господарської діяльності, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Тобто, до компетенції Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим відноситься організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги" N 1875-IV від 24.06.2004 року (в редакції, що діяла на період проведення перевірки).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг зокрема належить: затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам; вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.3 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.
Відповідно до п.п.2 п. "а"ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Рішення виконавчих органів місцевого самоврядування, якими встановлюються зазначені тарифи, є нормативно-правовими актами, що визначають права та обов'язки громадян, які згідно з ч. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доводяться до відома населення.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти -рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії -рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.
З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2008 року рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя № 155 виконавчому комітету Сімферопольської міської ради пропозиції затвердити тарифи на житлово-комунальні послуги по утриманню будинків комунальної форми власності та прибудинкових територій в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво відповідно до розрахунку та доручити КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" надавати дані послуги відповідно до вимогами діючого законодавства (а.с.22).
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 31.03.2009 року № 826 (далі -Рішення № 826) було затверджено тарифи на послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій, що надаються житлово-експлуатаційними об'єднаннями комунальної власності територіальної громади м. Сімферополя, по кожному будинку окремо, за 1кв.м площі. (а.с.25). Отже, Рішенням № 826 є за своєю суттю нормативно-правовим актом.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містить положень щодо порядку набрання чинності актами виконавчих органів місцевого самоврядування.
Основним шляхом оприлюднення нормативно-правового акта, який створює юридичні наслідки стосовно набрання ним чинності, є його офіційне опублікування.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" від 23 вересня 1997 року 539/97-ВР Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.
Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року N 1160-IV встановлено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до норм Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" до регуляторних органів відносяться місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Регуляторним актом визнається прийнятий уповноваженим регуляторним органом офіційний письмовий документ, спрямований на правове регулювання господарських відносин.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Отже, опублікування нормативно-правового акта є однією з форм оприлюднення ,і акти органів місцевого самоврядування, які визначають права та обов'язки громадян (в тому числі і про встановлення тарифів щодо оплати житлово-комунальних послуг) набирають чинності не раніше дня їх оприлюднення органами місцевого самоврядування, яке може здійснюватися як шляхом опублікування, так і іншими засобами, що дозволяють довести до відома населення зміст відповідного нормативно-правового акта.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 6 Рішення № 826 виконавчого комітету Сімферопольської міської ради затверджені тарифи вводяться в дію в порядку та строки, визначені статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 8 Рішення № 826, відділу інформаційної політики апарату міської ради та його виконавчого комітету доручено опублікувати зазначене рішення в засобах масової інформації.
Частиною 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Рішення № 826 виконавчого комітету Сімферопольської міської ради було опубліковано 03.04.2009 року в газеті "Южна столиця" (а.с.50), у зв'язку з чим, як вважає відповідач, затверджені тарифі позивач мав застосовувати тільки з 03.05.2009 року, тобто через 30 днів з дати його опублікування.
Проте, відповідно до акту № 0380 перевірки ДІ з контролю за цінами АР Крим було встановлено, що затверджені рішенням № 826 тарифи були застосовані КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" з 01.05.2009 року, у зв'язку з чим, відповідачем було зроблено висновок про необґрунтоване застосування нових тарифів на 2 дні раніше.
Отже, КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" було вжито самостійно заходи для повідомлення споживача про зміну тарифів, а саме: 31.03.2009 року в ефірі ТОВ "Телерадіокаманії ІТВ"о 8:55,15:55,19:55, з наступними повторами в той же самий час 01.04.2009 року, 02.04.2009 року, 03.04.2009 року, 04.04.2009 року, 05.04.2009 року, 06.04.2009 року в телегазеті КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" проінформовано телеглядачів про прийняте рішення; 31.03.2009 року о 19:30 та 01.04.2009 року 8:30 в ефірі Державної телерадіокомпанії "Крим" також було здійснено за замовленням КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" оголошення про зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.
Тільки після здійснення зазначених заходів позивач видав наказ від 30.04.2009 року № 5211-6\82 про нарахування з 01.05.2009 року вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій на підставі Рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 826 (а.с.48).
Перевірка, за результатами якої складено акт № 0380 була проведена на підставі звернень мешканців будинку № 7а по вул. Мате Залки; будинку № 5 по вул. Лермонтова, будинку № 82 по пр. Перемоги, будинків № 13,15 вул. Первомайська.
Отже, ані в зверненнях мешканців вказаних будинків, ані під час проведення перевірки відповідачем не було встановлено наявність обставин, які б підтверджували необізнаність споживачів про зміну тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Натомість всі заявники в своїх зверненнях ставили питання щодо необґрунтованості розміру встановлених тарифів.
Таким чином, КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" було здійснено усі необхідні заходи для доведення до споживачів відомостей про зміну діючих тарифів за 30 днів до їх застосування.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про необґрунтованість зроблених висновків в акті № 0380 щодо протиправного застосування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" та безпідставність пункту 1 Припису № 86.
З матеріалів справи також встановлено, що 02.11.2007 року між КП "ЖЕО Київського району м. Сімферополя" та ТОВ "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство -545" було укладено договір на виконання робіт по обслуговуванню ліфтів. ТОВ "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство -545"обслуговувало 416 ліфтів, які знаходяться на балансі позивача. Вказаний договір розірвано 16.02.2009 року.
12.09.2009 року між позивачем та ТОВ "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство -545" було укладено договір, згідно якого з 12.12.2008 року по 12.05.2009 рік обслуговувало 47 ліфтів, які знаходяться на балансі позивача.
Отже перевіркою встановлено, що на час нарахування тарифів за обслуговування та ремонт решти ліфтів позивач здійснював самостійно.
Згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560, зі змінами та доповненнями, та Наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007 року № 67 "Про затвердження порядку надання висновків по розрахункам економічно обґрунтованих планових витрат на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг по вивезенню побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.03.2007 року за № 222/13489, Державна інспекція з контролю за цінами АР Крим надає висновки про економічну обґрунтованість планових витрат, які пов'язані з наданням житлово-комунальних послуг. Зазначений висновок позивач не отримував.
Як встановлено під час судового розгляду позивачем вжито заходів щодо виконання пункту 2 припису № 86, а саме отримано висновок експертизи № 01.04.05.4751.10 про здатність суб'єкта господарської діяльності виконувати роботи підвищеної небезпеки з дотриманням вимог законів ті інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (а.с.61).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем не було отримано висновок ДІ з контролю за цінами АР Крим відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560, у зв'язку з чим позовні вимоги в цієї частині є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в АРК по складенню висновків, викладених в акті № 0380 від 28.09.2009 року за результатами позапланової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального Підприємства "Житлово-експлуатаційне Об'єднання Київського району м. Сімферополя" на предмет дотримання цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в частині встановлення порушення вимог п.5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року щодо нарахування плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території на 2 дні раніше встановленого законодавством строку; визнання протиправним та скасувати п. 1 припису № 86 від 05.10.2009 року Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 08.06.10 року у справі № 2а-13080/09/12/0170, залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 08.06.10 року у справі № 2а-13080/09/12/0170, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 06 грудня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська