Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-264/09/0112
16.09.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, проте до початку розгляду справи надала на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу та просить суд розглядати справу за її відсутністю;
представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник третьої особи - Державного казначейства України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник третьої особи - Пенсійного фонду України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим на постанову Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим (суддя Литвиненко В.П.) від 18.05.09 року у справі № 2а-264/09/0112
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим (пл. Героїв Перекопа 1 а, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)
треті особи Державне казначейство України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ 14, 01014)
Пенсійний фонд України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01014)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
Постановою Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 18.05.2009 року у справі № 2а-264/09/0112 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим, треті особи: Державне казначейство України, Пенсійний фонд України, про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, було задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу з 22.05.2008 року по 01.05.2009 року, як дитині війни в сумі - 1113,63 грн. Стягнено на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 01 грн. 70 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як ухвалену з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції в неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, відповідач діяв виключно в межах повноважень, наданих Фонду законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема заявник посилається на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат відповідно до наведеного Закону проводиться з державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
У судове засідання 16.09.2010 року ОСОБА_2 не з'явилася, проте до початку розгляду справи надала на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу та просить суд розглядати справу за її відсутністю.
У судове засідання 16.09.2010 року представник відповідача та представники третіх осіб не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто на час закінчення Другої Світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни. Ці обставини відповідачем не спростовуються.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні строку для звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2006 року по 21.05.2008 рік.
Що стосується позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 01.05.2009 рік, то судова колегія зазначає наступне.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10рп-2008 вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з момент прийняття рішення Конституційним судом України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум на 2009 рік на одну особу та для тих, хто не відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення було встановлено в розмірі, що діяв у грудні 2008 року.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України згідно до якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок на здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, помилково зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим нарахувати на користь ОСОБА_2 недоплачену щомісячну соціальну грошову допомогу, оскільки позивач, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.
Відповідно до ч. 1 п. 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 2 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим на постанову Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим (суддя Литвиненко В.П.) від 18.05.09 року у справі № 2а-264/09/0112, залишити без задоволення.
2. Постанову Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим (суддя Литвиненко В.П.) від 18.05.09 року у справі № 2а-264/09/0112, змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим, за участю третіх осіб Державного казначейства України, Пенсійного фонду України, задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22.05.2008 року по 01.05.2009 року у розмірі 1113,63 грн.
3. В інший частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська