Копія
Іменем України
Справа № 2а-2200/10/2770
23.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
представник позивача - Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя - ОСОБА_2, довіреність № 2116/43-11 від 01.06.10 року;
представник відповідача - Громадської організації "Екіпаж матросів та старшин - ветеранів Червонознамених флотів та флотилії СРСР" - ОСОБА_3, паспорт: серія НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 10.06.1997 року;
розглянувши апеляційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 22.07.10 року у справі № 2а-2200/10/2770
за позовом Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя (пл. Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)
до Громадської організації "Екіпаж матросів та старшин - ветеранів Червонознамених флотів та флотилії СРСР" (пр. Ген. Острякова, 62 кв. 38, м. Севастополь, 99029)
про обмеження права на проведення масових зібрань.
07.06.2010 року до Ленінської райдержадміністрації звернулася Громадська організація «Екіпаж матросів та старшин -ветеранів Червонознамених флотів та флотилій СРСР»в особі голови ОСОБА_3 з повідомленням про проведення 24.07.2010 року та 25.07.2010 року масових зібрань, а саме: 25.07.2010 року з 09-00 годин - хід від пл. Суворова до пл. Нахимова, покладання венців до меморіалу Захисників Севастополя, погляд параду ВМФ та побудування у пам'ятнику Затопленим Кораблям. Під час проведення вказаних засобів будуть використовуватися прапори ВМФ СРСР. Кількість учасників - до 200 осіб.
21 липня 2010 року Ленінська РДА м. Севастополя звернулася до суду з адміністративними позовом до ГО «Екіпаж матросів та старшин - ветеранів Червонознамених флотів та флотилії СРСР»про заборону проведення заходів, запланованих на 25 липня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 22.07.10 року у справі № 2а-2200/10/2770 у задоволенні адміністративного позову Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя до Громадської організації "Екіпаж матросів та старшин - ветеранів Червонознамених флотів та флотилії СРСР" про обмеження права на проведення масових зібрань, було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, представник Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2010 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
Як, вбачається, з матеріалів справи 07 червня 2010 року до Ленінської райдержадміністрації м. Севастополя звернулася Громадська організація «Екіпаж матросів та старшин -ветеранів Червонознамених флотів та флотилій СРСР «в особі голови ОСОБА_3 з повідомленням про проведення 24 липня 2010 року та 25 липня 2010 року масових зібрань, а саме: 24 липня 2010 року - покладання квітів до пам'ятників БПК «Відважний» і морських піхотинців; 25 липня 2010 року з 09-00 хід від пл. Суворова до пл. Нахімова, покладання венців до меморіалу Захисників Севастополя, погляд параду Військово-морського флоту ЧФ РФ та шикування біля пам'ятнику Затопленим кораблям. Під час проведення вказаних засобів повідомлялося про використання прапорів ВМФ СРСР та заявлена кількість учасників - до 200 осіб.
21 липня 2010 року Ленінська РДА м. Севастополя звернулася до суду з адміністративними позовом до ГО «Екіпаж матросів та старшин - ветеранів Червонознамених флотів та флотилії СРСР»про заборону проведення заходів, запланованих на 25 липня 2010 року.
Оцінюючи дії Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що суб'єктом владних повноважень був порушений хоч один з принципів, перелічених у ст. 2 КАС України, суд повинен відмовити суб'єкту владних повноважень у задоволенні позову.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року № 4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. З урахуванням того, що відповідачі сповістили позивача більш чим за місяць до запланованих заходів, такий строк дає можливість органу державної влади прийти міри щодо забезпечення громадського порядку, тому суд вважає, що відповідачі завчасно сповістили органі про проведення масових зібрань.
Стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод»містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема передбачено, що:
-кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів;
-здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
На думку колегії суддів, таке поєднання двох свобод в одному положенні не є випадковим, отже свобода об'єднання фактично містить як компонент свободу зібрань.
Згідно статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами частині 5 статті 182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання лише у разі створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань. Крім того суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку (при цьому законодавець вживає сполучник "та", а не "чи" і "або"), що означає необхідність встановлення наявності одразу двох чинників -порушення національної безпеки та громадського порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Законодавчого визначення громадського правопорядку не має. Водночас, колегія суддів доходить до висновку, що під "громадським правопорядком" слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Тобто умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Як слідує із пояснень представника позивача у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, повідомлення про проведення масових зібрань 25.07.2010 року було ними отримано 07.06.2010 року, але ніякої відповіді на вказане повідомлення направлено не було. У зв'язку з щорічним святкуванням Дня ВМФ РФ, позивачем також не направлялися відповідні запити до Управління УМВС України в м. Севастополі та до Севастопольської міської державної адміністрації щодо можливості проведення Громадською організацією «Екіпаж матросів та старшин -ветеранів Червонознамених флотів та флотилій СРСР»масових зібрань у вказаний день, а саме 25 липня 2010 року.
Як слід із пояснень відповідача під час судового засідання у суді апеляційної інстанції, останні планують проведення масових заходів з мирною метою, і не планують сприяти чи створювати загрозу заворушень, злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Допустимих доказів, яки б спростовували ці твердження представника відповідача з боку представника позивача суду не надано.
За таких обставин колегія суддів вважає, що реальність будь-якої небезпеки позивачем не доведена, наявність інтересів національної безпеки і громадського порядку виходячи з заявлених позовних вимог і форми (заворушень, злочинів тощо) очікуємої небезпеки на підтвердження своїх припущень позивачем не визначені. Крім того, позивачем на підтвердження своїх припущень не наведено та належних доказів з приводу неналежної поведінки з боку членів громадських організації під час проведення масових зібрань, що відбувались раніше та підтверджень притягнення до будь-якої відповідальності винних осіб суду не надано.
Приймаючі до уваги, що організаторами відповідача були виконані необхідні та істотні, передбачені частиною 2 статті 39 Конституції України та статті 11 Конвенції про захист прав і основних свобод людини умови для проведення акції - мірного зібрання, тому підстав для заборони проведення заходів, запланованих на 25 липня 2010 року, не має, і суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що позов Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя до Громадської організації «Екіпаж матросів та старшин - ветеранів Червонознамених флотів та флотилії СРСР»про заборону проведення масових зібрань, задоволенню не підлягає, оскільки запланована акція не впливатиме на національну безпеку та громадський порядок і направлена на вшанування ветеранами пам'яті загиблих моряків під час оборони Севастополя у Великої Вітчизняної Війні; проведення вказаної акції, за думкою суду, не може створити реальної небезпеки заворушень, злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Ствердження позивача з цього приводу суд знаходить безпідставними та надуманими.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 22.07.10 року у справі № 2а-2200/10/2770, залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 22.07.10 року у справі № 2а-2200/10/2770, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська