Копія
Іменем України
Справа № 2а-11318/09/12/0170
12.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
представник позивача - Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі АР Крим у судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 10.11.09 року у справі № 2а-11318/09/12/0170
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим (пр. 30-річчя Перемоги, 6, смт. Роздольне, Автономна Республіка Крим, 96200)
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі АР Крим (вул. Леніна, 14, смт. Роздольне, Автономна Республіка Крим, 96200)
про стягнення заборгованості.
Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі АР Крим про стягнення суми невідшкодованих витрат на виплату державної адресної допомоги, підвищення до пенсії та доставку виплат ОСОБА_2, в розмірі 1200,45 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2009 року у справі № 2а-11318/09/12/0170 (суддя Котарева Г.М.) у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненськом районі АР Крим про стягнення заборгованості було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Роздольненьському районі Автономної Республіки Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За розпорядженням Голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду суддів Іщенко Г.М., та Щепанську О.А., у зв'язку з поважними причинами було замінено на суддю Дадінську Т.В., та Санакоєву М.А.
У судове засідання 12.07.2010 року представник Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
У судове засідання 12.07.2010 року представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі АР Крим не з'явився, проте до початку розгляду справи надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі АР Крим підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень - вересень 2009 року (а.с. 5, 8, 11).
Отже, відповідно до переліку осіб, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку за ці періоди (а.с. 4,7,10,13) Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі АР Крим, не були прийняті до відшкодування витрати позивача на виплату та доставку сум державної адресної допомоги ОСОБА_2 в розмірі 1200,45 грн. за вказаний період.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-ХІV(далі - Закон № 1105) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Статтею 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон України N 16/98-ВР від 14.01.1998 року) передбачено, що основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до Фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.
Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону № 1105 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Отже, відповідно до статті 25 Закону №1105 усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за рахунок коштів цього Фонду.
Таким чином, виходячи із аналізу Закону № 1105 слід зазначити, що Фондом не підлягають відшкодуванню будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону № 1105.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України N 1788-XII від 05.11.1991 року "Про пенсійне забезпечення" здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону №1058, якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В доповнення зазначених статей Закону №1058 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", якою регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.
Відповідно до пункту 2 цієї постанови встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Але, відповідно до ч. 3 статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону № 1105.
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом № 1105 адресна допомога, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 не включається.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" не поширюються на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом № 1058, який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
За пунктом 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Порядок) відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено "державну адресну допомогу до пенсії", яка призначена і виплачена позивачем згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", вона відсутня і в переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Отже, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги, у зв'язку з чим і було відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 10.11.09 року у справі № 2а-11318/09/12/0170, залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 10.11.09 року у справі № 2а-11318/09/12/0170, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська