Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Яреми А.Г.,
Охрімчук Л.І.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Києві 23 червня 2006 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 лютого 2004 року,
У червні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн., посилаючись на те, що вироком Народицького районного суду Житомирської області від 19 березня 2003 року відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (1960 року), та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами за те, що 28 жовтня 2002 року біля 18 год. у с. Залісся він, керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_1, номерний знак НОМЕР_1, порушив пункти 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху та здійснив наїзд на її матір, яка від отриманих травм померла.
На підставі ст. 75 КК України (1960 року) ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Позивачка просила стягнути на її користь з відповідача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 260 грн. витрат за надання юридичної допомоги.
Під час судового розгляду справи позивачка зменшила розмір моральної шкоди до 3 000 грн.
Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 лютого 2004 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. і 150 грн. витрат за юридичні послуги та на користь держави 51 грн. державного мита.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановлені зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 лютого 2004 року відхилити та зазначені судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України А.Г. Ярема
Л.І. Охрімчук