Дата документу Справа №
Справа № 22-1310/ 2012 Головуючий у 1 інстанції: Новікова Н.В.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
11 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Свинаренко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та Прокуратури Запорізької області на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Запорізької області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, -
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Запорізької області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури який в процесі розгляду справи було уточнено.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04.10.2003 року відносно нього прокурором Запорізької області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. ст. 14 ч.1, 368 ч.2 КК України. 06.10.2003 року прокуратурою Запорізької області порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. 368 ч.2 КК України, пред'явлено обвинувачення та обрано запобіжний захід -підписка про невиїзд. На належне йому майно було накладено арешт. Обвинувальний висновок затверджено заступником прокурора Запорізької області 31.03.2004 року , та кримінальну справу передано до суду. 29.05.2009 року апеляційним судом Херсонської області постановлено вирок, яким ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчинені злочину у зв'язку з відсутністю події злочину.
08.12.2009 року ухвалою Верховного Суду України вирок апеляційного суду Херсонської області від 29.05.2009 року залишено без змін. Вирок набрав законної сили 08.12.2009 року.
Незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, обранням засобів запобіжного заходу, були порушені його конституційні права, що завдало моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану, матеріальним витратам. . Позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 11300 грн., 262 грн транспортних витрат, 79402 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 20 січня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Відшкодовано за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_3 11300 грн. витрат, сплачених ОСОБА_3 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, 262 грн. -транспортні витрати, 79402 грн.- моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та прокуратури Запорізької області .
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі прокуратура Запорізької області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та провадження в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди закрити, ухвалити нове рішення, яким в частині відшкодування моральної шкоди відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення представників казначейства ,прокуратури , перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Висновок суду про право позивача на відшкодування шкоди відповідає встановленим обставинам справи , вимогам ст.1176 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" .
Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу підписки про невиїзд, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
За змістом ч. 1 ст. 2 та ч.ч. 4, 5 ст. 3, ст. 4, ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Доводи апеляційних скарг про недоведеність заподіяння моральної шкоди та про відсутність підстав для її стягнення є такими ,що суперечать нормам матеріального права і обставинам справи.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ( ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду").
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2003 року прокурором Запорізької області було порушено кримінальну справу відносно судді місцевого суду Бердянського району Ревуцького С.І. за ознаками злочину передбаченого ст.ст. 14 ч. 1, 368 ч. 2 КК України.
06 жовтня 2003 року прокуратурою Запорізької області відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України. Обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд. На належне йому майно було накладено арешт, що підтверджується копією обвинувального висновку.
29 травня 2009 року апеляційним судом Херсонської області постановлено вирок, яким ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України, у зв'язку з відсутністю події злочину.
08.12.2009 року ухвалою Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Херсонської області від 29 травня 2009 року щодо залишено без змін. Вирок набрав законної сили 08.12.2009 року.
Зазначене підтверджує , що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, застосування міри запобіжного заходу підписки про невиїзд, ,вочевидь , ОСОБА_3 зазнав моральних втрат, був обмежений в пересуванні, вільному обранні свого місця проживання та перебування, відчував емоційну напругу та хвилювання і він має право на відшкодування моральної шкоди на підставі зазначеного закону.
Доводи скарги про відсутність вини у заподіянні шкоди не можуть бути прийнятий до уваги. Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону від 1 грудня 1994 року розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У п.9 абз.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року з наступними змінами "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Отже, судом першої інстанції визначено розмір моральної шкоди ,яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, в мінімальних межах, визначених законом.
Відповідно до положень п. 4 ст. 3 Закону громадянинові відшкодовується сума, сплачена ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів про витрати на правову допомоги в сумі 11300 грн спростовується матеріалами справи. Доводи, про те, що доказом може бути лише декларація адвоката про сплату податку суперечить вимогам ст. ст.ст..57,58,59 ЦПК України. Фактична сплата зазначеної суми підтверджена договором з адвокатом та квитанціями. ОСОБА_3 надані договір про надання послуг захисника у кримінальному процесі від 11.11 2003 року та квитанції, з яких вбачається, що йому надавалась юридична (правова) допомога адвокатом ОСОБА_4, якому він з 15.11.2004 р. по 08.12.2009 року сплатив 11300 грн. (а.с.12,13-27).
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на ст.85 ЦПК України. Суд стягнув лише документально підтверджені витрати на проїзд в сумі 262 грн. до іншого населеного пункту, пов'язані з явкою до суду, де розглядалася кримінальна справа. Право на відшкодування сум, витрачених на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду передбачено п. 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" .затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 .
Слід зазначити, що право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди спричиненої незаконним кримінальним переслідуванням на підставі ст.1176 Цивільного Кодексу України та ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду". У відповідності до ст.ст. 15,16 ЦК України ,ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування шкоди.
При таких обставинах зобов'язувати ОСОБА_3 повторно в іншому провадженні звертатися за визначенням суми шкоди є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективності способу правового захисту та вимогам цивільного та цивільно-процесуального законодавства.Тому вимоги прокуратури про закриття провадження у справі є неприйнятними.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити .
Апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: