06.06.06р.
Справа № 13/62
за позовом Дочірнього підприємства “Донецьке монтажне управління Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж», м. Донецьк
до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 11262 «Важавтотранс», м. Дніпропетровськ
про стягнення 5 488 грн. 02 коп.
Суддя Рудь І.А.
Від позивача -не з'явився
Від відповідача -Алексєєнко О.В., юрисконсульт, дов.№ 122 від 19.12.2005р.
Позивач - Дочірнє підприємство “Донецьке монтажне управління Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» просить стягнути з Відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 11262 «Важавтотранс» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 5 488 грн. 02 коп.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважаючи їх безпідставними, посилаючись на те, що сплата суми основного боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп. відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2005р. по справі № 9/17 відноситься до компетенції органів виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська.
Крім того, вважає, що позивачем невірно здійснено розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, так як перерахування грошових коштів позивачем проводилася по періодам на суму 20 000 грн. у лютому 2003 року та 2 000 грн. у липні 2003 року.
Також вважає, що позовні вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства, так як норми статті 1214 (536) Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися до вказаного господарського спору.
За згодою представника відповідача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,-
Позивач у 2004р. звернувся до господарського суду з позовом до ВАТ «Автотранспортне підприємство № 11262 «Важавтотранс», в якому просив стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 22 000 грн. 00 коп., що виникла внаслідок неповернення частини попередньої оплати за не отримані фактично послуги перевезення вантажів, відповідно до укладеної між сторонами у лютому 2003 року усної угоди.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 15.02.2005р. № 9/17 задовольнив позов у повному обсязі, стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу 22 000грн. та судові витрати.
Позивач додав до позовної заяви розрахунок суми позовних вимог, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , зазначивши у розрахунку період з 26.03.2004року по 15.02.2005 року, із загальної суми платежу 22 000 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що сплата суми основного боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп. відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2005р. по справі № 9/17 відноситься до компетенції органів виконавчої служби у Ленінському районі м. Дніпропетровська.
Крім того, відповідач вказав у відзиві на позовну заяву, що позивачем невірно здійснено розрахунок суми позовних вимог, так як перерахування грошових коштів позивачем здійснювалися у різний період у 2003 році (лютий та липень місяць).
Також вважає, що позовні вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства, так як норми статті 1214 (536) Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися до вказаного господарського спору.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме: із рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2005 року, позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 22 000 грн. по платіжних дорученнях від 24.02.2003 року на суму 15 000 грн. та 5 000 грн., та від 09.07.2003 року на суму 2 000 грн.
Відповідно до положень ч.1 і 2 ст.469 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на час виникнення між сторонами спірних взаємовідносин, особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.
Тотожні положення встановлені ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суперечать вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.
Крім того, Позивачем не надано до господарського суду, відповідно до вимог ухвали суду, заяви про уточнення позовних вимог.
Документів, доданих до позовної заяви Позивачем, не достатньо для проведення розрахунку суми боргу господарським судом.
Доводи Відповідача про невідповідність заявлених Позивачем вимог діючому законодавству (ст. 1214(536)) Цивільного кодексу України) спростовуються доказами в матеріалах справи, зокрема, рішенням господарського суду Дніпропетровської області № 9/17 від 15.02.2005 р.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог слід вважати таким, що не може бути прийнятий господарський судом як доказ на підтвердження позовних вимог.
Таким чином, господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України, ч. 2 п. 4 Прикінцевих перехідних положень Цивільного кодексу України, ч. 2 п. 4 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А.Рудь
Рішення підписано 28.07.2006р.