Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 26 червня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 лютого 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Хортицької районної санітарно-епідеміологічної станції у м. Запоріжжя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з наказом від 1 листопада 2004 року НОМЕР_1 її було прийнято на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1.
Наказом від 31 березня 2005 року її було звільнено з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2
Вважаючи таке звільнення незаконним, оскільки на роботу приймалася за безстроковим трудовим договором, позивачка просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 151 грн. 84 коп. та на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.
У процесі розгляду справи уточнила позовні вимоги щодо поновлення на роботі, просила поновити її на роботі на посаді помічника ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 7 лютого 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів матеріалам справи і незастосування норми матеріального права - ст. 234 КЗпП України, та ставить питання про скасування судових рішень.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог, не довела, що при її звільненні було порушено вимоги трудового законодавства, оскільки згідно з відповідним наказом і на підставі заяви ОСОБА_1 вона була прийнята на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 за строковим трудовим договором на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2, а також з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав, причини пропуску зазначеного строку, зазначені нею як звернення її до державних установ і органів прокуратури та адвоката, не можна визнати поважними.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Із наданих разом з касаційною скаргою копій оскаржуваних судових рішень випадків неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що відповідно до ч. 4 ст. 328 ЦПК України є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обгрунтованості касаційної скарги, не вбачається.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Хортицької районної санітарно-епідеміологічної станції у м. Запоріжжя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 лютого 2006 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.