10 листопада 2006 р. Справа № 7/384-2006
за позовом Виконавчого комітету Хустської міської Ради, м. Хуст
до відповідача Відділення Державного казначейства України у Хустському районі, м. Хуст
про скасування відмов у реєстрації фінансових зобов'язань та зобов'язання провести оплату авансу та вартості виконаних робіт
Суддя С. Швед
За участю представників сторін:
від позивача - Габор Я.І., начальник управління юридично -правового забезпечення, представник по довіреності від 28.04.2006р. №810/02-17;
від відповідача -Борейко Л.О., начальник юридичного відділу, представник по довіреності від 16.01.2006р.;
Представники сторін у судовому засіданні 02.11.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (журнал судового засідання від 02.11.2006р.).
20 жовтня 2006 року Виконавчий комітет Хустської міської Ради звернувся до суду з позовом до Відділення Державного казначейства України у Хустському районі про скасування відмов у реєстрації фінансових зобов'язань перед ТОВ «Ізолфа Україна» за виконані підрядні роботи по капітальному ремонту об'єктів житлового комплексу, що належать територіальній громаді м. Хуст, та зобов'язання провести оплату авансу та вартості виконаних робіт.
Позовні вимоги обґрунтовуються перевищенням територіальним органом держказначейства повноважень щодо контролю за розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, напрямками їх спрямування, а також неправомірним втручанням у діяльність органів місцевого самоврядування, що перешкоджає вирішенню ними своїх соціально -економічних завдань.
Не погоджуючись з доводами позивача, представник органу держказначейства зазначив, що оспорювані Виконавчим комітетом Хустської міської Ради відмови у реєстрації фінансових зобов'язань є правомірними, відповідають поняттю бюджетної дисципліни та прийняті у межах чинного законодавства, тому підстави для задоволення позову є відсутніми.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:
02.03.2006р. Хустською міською Радою було прийнято рішення за №1054 про спрямування коштів на капітальний ремонт об'єктів житлового фонду, які належить територіальній громаді м. Хуст.
На виконання зазначеного рішення Хустською міською Радою 05.09.2006р. було укладено підрядний контракт з ТОВ «Ізолфа Україна» на здійснення капітального ремонту покрівлі житлових будинків в м. Хуст по вул. Пирогова, 5, 27«а», вул. К.Набережна, 6, вул. Жайворонковій, 38«а», 66.
Вартість та реальне виконання вищевказаного договірного зобов'язання підтверджено виставленим виконавцем робіт рахунком від 05.10.2006р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2006 року, актами приймання виконаних робіт та підсумковою відомістю використаних ресурсів.
Для виконання взятих на себе за підрядним контрактом від 05.09.2006р. зобов'язань по оплаті вартості проведених робіт позивачем було надано Хустському відділенню держказначейства повний пакет документів по реєстрації фінансових зобов'язань та проведення їх оплати.
Хустське відділення держказначейства відмовило позивачу у проведенні реєстрації зазначених вище фінансових зобов'язань (відмови від 06.10.2006р. №9, від 13.10.2006р. №12, від 19.10.2006р. №14), з посиланням на те, що витрати з капітального ремонту не відносяться до витрат бюджету розвитку з якого орган місцевого самоврядування просив перерахувати кошти.
Згідно зі статтею 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (стаття 140 Конституції України).
Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Аналогічне визначення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування наведено і у ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР (далі -Закон №280/97-ВР)
Правовими приписами ст. 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).
Згідно зі ст. 20 Закону №280/97-ВР державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
За правилом статей 30 та 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, а також організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення.
Частинами першою, четвертою та п'ятою ст. 61 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад.
Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання
У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку.
Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.
Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням (ст. 64 Закону №280/97-ВР).
Згідно із пунктом другим частини другої ст. 71 Бюджетного кодексу України до витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать, зокрема, капітальні вкладення.
За доводами відповідача капітальний ремонт не відноситься до капітальних вкладень, тому видатки на його проведення не можуть бути профінансовані з бюджету розвитку.
У спірній по справі ситуації є практична необхідність у з'ясуванні змісту понять «капітальний ремонт» та «капітальні вкладення» з метою визначення правомірності дій суб'єктів спірних правовідносинах.
Детермінація понять «капітальний ремонт» та «капітальні вкладення» наведена у ряді підзаконних нормативних актів та листах окремих органів державної виконавчої влади, які дають майже однотипні по своїй суті та змісту визначення спірних понять.
Так, поняття капітального ремонту розкривається у наказах Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», Держкомстату України від 14.08.2006 № 383 «Про внесення змін та доповнень до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №1-кб (термінова) "Звіт про виконання будівельних робіт" та у листах Держжитлокомунгоспу України від 26.01.2005 № 4/3-102 «Щодо Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», Держбуду України від 30.04.2003 № 7/7-401»Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів».
В цілому зміст наведеного у зазначених підзаконних нормативно - правових актах та листах поняття «капітального ремонту» зводиться до того, що ним є ремонтно - будівельні роботи, які передбачають заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, а також покращенням планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкту.
Визначення змісту поняття «капітальні вкладення» наведено у наказі Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Державного комітету у справах містобудування і архітектури України від 23.09.96р. №127/201/173 «Про затвердження Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України», згідно з п.п. 2.1. якого капітальними вкладеннями є інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів.
Підпунктом 3.1. зазначеного нормативно -правового акту також передбачено, що об'єкти будівництва, що споруджуються за рахунок державних централізованих та змішаних капітальних вкладень, а також коштів місцевих бюджетів, фінансуються виключно з рахунків фінансування капітальних вкладень. Витрати коштів із цих рахунків мають цільовий характер.
У наказі Державного комітету статистики України від 15.12.2003 №444 «Про затвердження форми одноразового державного статистичного спостереження N 1-амортизація» поняття капітальних вкладень ототожнюється з поняттям інвестицій в основний капітал (капітальні інвестиції).
Капітальні інвестиції включають інвестиції в основний капітал (основні засоби), в інші необоротні матеріальні активи; витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта, і на суму яких збільшується первісна вартість основних засобів (капітальний ремонт будівель, споруд, машин та обладнання).
Отже, з наведених вище визначень спірних понять випливає те, що капітальний ремонт є складовою частиною капітальних вкладень (капітальних інвестицій), тому витрати на його проведення з врахуванням ст. 71 Бюджетного кодексу України повинні фінансуватися з бюджету розвитку місцевих бюджетів.
При вирішенні спірної ситуації суд також виходить з того, що дії позивача по прийняттю рішення щодо спрямування коштів на невідкладний ремонт даху житлових будинків у м. Хуст та визначення джерела коштів, з якого мало бути проведене фінансування витрат, пов'язаних з таким капітальним ремонтом, відповідають наведеним вище положенням Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України, а також принципу цільового використання бюджетних коштів (ст. 7 Бюджетного кодексу України).
За таких обставин справи, дії відповідача по блокуванню розрахунків за виконані роботи, пов'язані з невірним тлумаченням понять бюджетного законодавства, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та можуть призвести до вкрай негативних наслідків як для самих житлових будівель, на невідкладний ремонт яких спрямовувалися бюджетні кошти, так і для їх мешканців, особливо в осінньо -зимовий період.
З врахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи, що зволікання у фінансуванні робіт по капітальному ремонту житла у осінньо -зимовий період може призвести до їх припинення та до негативних соціально -побутових наслідків для мешканців багатоквартирних будинків, а також і їх здоров'я, суд допускає негайне виконання судового рішення (пункт п'ятий частини першої ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 86, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Виключити з числа відповідачів Головне управління державного казначейства України у Закарпатській області, м. Ужгород.
2. Позов задоволити повністю.
3. Скасувати у повному обсязі відмови Відділення державного казначейства у Хустському районі від 06.10.2006р. №9, від 13.10.2006р. №12 та від 19.10.2006р. №14 у реєстрації фінансових зобов'язань Виконавчого комітету Хустської міської Ради по підрядному контракту від 05.09.2006р. з ТОВ «Ізолфа Україна», м. Луцьк.
4. Зобов'язати Відділення державного казначейства у Хустському районі у строк до 15.11.2006р. у установленому порядку провести реєстрацію фінансових зобов'язань та оплату з бюджету розвитку авансу та вартості виконаних робіт по капітальному ремонту житлових будинків у м. Хуст по підрядному контракту від 05.09.2006р. з ТОВ «Ізолфа Україна», м. Луцьк, замовником яких є Хустська міська Рада.
4.1. Допустити негайне виконання рішення суду у цій частині.
На окрему вимогу позивача у випадку не проведення реєстрацій фінансових зобов'язань та оплати вартості виконаних робіт по підрядному контракту від 05.09.2006р. з ТОВ «Ізолфа Україна» видати виконавчий лист.
СУДДЯ С. ШВЕД