Цивільна справа № 2-963-07
іменем України
27 вересня 2007 року Обухівський районний суд
Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М. В.
при секретарі Запорожець О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, відділення ПРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, треті особи - ОСОБА_3, Українська міська рада,
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідачки про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, в якій зазначає, що відповідачка з своїми дітьми в спірній квартирі не проживає з 1999 року. У зв*язку з наведеним позивачка просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просивши суд визнати відповідачку та її неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України в зв*язку з вибуттям на інше постійне місце проживання, пояснила, що її син відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, а його дружина з неповнолітніми дітьми виїхала в 1999 році на постійне місце проживання у Волинську область, діти там навчаються у школі, позов викликаний тим, що після смерті чоловіка вона неспроможна сплачувати комунальні послуги за них.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з*явилась, заяв, клопотань чи заперечень суду не надала, про причини неявки не повідомила.
Представник відповідача відділення ПРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області в судове засідання не з*явився, направив суду лист, в якому просив слухання справи провести у його відсутності, заперечень проти позову при цьому не подав.
Третя особа ОСОБА_3 позов підтримала і пояснила, що в спірній квартирі зареєстрована вона, її матір - позивачка та невістка з дітьми, однак останні не проживають в квартирі з 1999 року, оскільки постійно проживають в смт Олика Волинської області, в чому вона пересвідчилась, коли їздила туди збирати документи для позову, в даний момент у неї з матір*ю немає коштів сплачувати комунальні послуги за відповідачку та дітей, які фактично не проживають в квартирі і ніколи такі послуги не сплачували.
Представник третьої особи як органу опіки та піклування Української міської ради Шевель С. М. проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність позивачкою факту проживання відповідачки у іншому місці, невизначенням можливості реєстрації дітей за іншим місцем проживання, що не дозволяє визначити можливість їх забезпечення житловими умовами.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що проживає в квартирі напроти спірної з 1997 року, іноді буває в спірній квартирі, тому їй відомо, що відповідачка з дітьми не проживає там з 1999 року, ніяких її речей, дитячих речей чи іграшок тощо в спірній квартирі немає.
Свідок ОСОБА_5 показала, що проживає по сусідству із позивачкою, знає сім*ю з 1996 року, з 2000 року відповідачку чи її дітей не бачила в спірній квартирі, зі слів сина позивачки вони мали намір переїхати на батьківщину відповідачки.
Суд, вислухавши позивачку, третю особу, представника третьої особи, свідків, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В спірній неприватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані позивачка ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітні діти -ОСОБА_6, 1994 року народження, та ОСОБА_7, 1997 року народження, що підтверджується довідкою (випискою з будинкової книги про склад сім*ї та прописку) № 1446 від 10 травня 2007 року, виданою підприємством по обслуговуванню житла виконкому Української міської ради.
Згідно довідок підприємства по обслуговуванню житла виконкому Української міської ради від 21.05.2007 року за вих.№ 1563 та від 26.07.2007 року за вих.№ 2285 позивачка є наймачем спірної квартири і заборгованості по сплаті квартплати та комунальних послуг немає.
Відповідачка та її неповнолітні діти не проживають у спірному житловому приміщенні з 1999 року, що підтверджується актом обстеження квартири від 26.06.2007 року, складеним підприємством по обслуговуванню житла виконкому Української міської ради та сусідами, а також показами свідків в судовому засіданні.
Відповідачка та її неповнолітні діти постійно проживають в житловому АДРЕСА_1 який належить її матері ОСОБА_8, а діти навчаються в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів смт Олика Ківецівського району Волинської області, що підтверджується довідкою про склад сім*ї, виданою Олицькою селищною радою 24.07.2007 року за вих.№ 1043, довідками загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт Олика від 24.07.2007 року за вих.№ 36.
Згідно ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Факт постійного проживання відповідачки та її дітей не в спірному житловому приміщенні, а в житловому будинку, придатному для проживання, в іншому населеному пункті підтверджується показами свідків та зібраними по справі доказами.
Згідно ч.2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім*ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред*явлення позову про це.
Оскільки відповідачка вибула на інше постйіне місце проживання разом із дітьми їх слід визнати такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
Наявності інших домовленостей між батьками про місце проживання дітей чи будь-якого рішення органу опіки та піклування чи інших органів щодо цього питання не встановлено, тому місцем проживання дітей згідно вимог ст. 29 ЦК України слід вважати місце проживання їх матері - відповідачки по справі, що узгоджується також і з фактичним їх місцем проживання в смт Олика.
Посилання представника третьої особи Української міської ради на можливе порушення прав дітей у майбутньому суд вважає необгрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вони фактично проживають у іншому жилому приміщенні разом із близькими родичами - матір*ю та бабою і навчаються у школі за місцем проживання.
Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки під час судового розгляду факт непроживання відповідачки та її дітей у спірному житловому приміщенні, вибуття їх на інше постійне місце проживання доведений належними і допустимими доказами.
Відповідача відділення ПРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області слід з огляду на викладене вище зобов*язати зняти їх з реєстрації у спірній квартирі.
Керуючись ст. ст. 15, 60, 212-214 ЦПК України, ст. 107 ЖК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6та ОСОБА_7такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1
Зобов*язати відділення ПРФО Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області зняти ОСОБА_2та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6та ОСОБА_7з реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.