01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" квітня 2012 р. Справа № 2/007-12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-Енерго»,
смт. Коцюбинське
до відповідача комунального підприємства «Управління житлово-комунального
господарства «Біличі», смт. Коцюбинське
про стягнення 69 520,05 грн.
Суддя О.В. Конюх
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 08.02.2012р. бн;
від відповідача: ОСОБА_2, уповноважена, доручення від 22.12.2011р. б/н;
позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «УкрОпт Мастер-Енерго»,
смт. Коцюбинське, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 24.02.2012р. до відповідача -комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Біличі», смт. Коцюбинське, в якому просить стягнути з відповідача 69 520,05 грн. з яких: 56455,26 грн. заборгованість за послуги з опалення, 6749,21 грн. -збитки, завдані інфляційними процесами, 3% річних у розмірі 3989,28 грн., неустойку в сумі 2326,30 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за опалення відповідно до умов Договору № 28/10/08-2 про надання послуг з централізованого опалення від 28.10.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем. Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2009р. у справі № 21/251-09 з відповідача на користь позивача за період листопад 2008р. -квітень 2009р. було стягнуто 52 725,43 грн. заборгованості, 1883,51 грн. інфляційних втрат, 439,29 грн. 3% річних, 3514,22 грн. пені, 585.63 грн. державного мита та 127,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 59275,47 грн. Зазначене рішення суду виконано не було, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані інфляційними процесами та 3% річних, нараховані на зазначену суму, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з опалення за період з 19.10.2009р. по квітень 2010р. та за жовтень 2010р. Позивач твердить, що відповідачем в цей період здійснювалась оплата за надані послуги з опалення, однак позивач зараховував її на погашення заборгованості, яка виникла раніше, в тому числі в рахунок погашення заборгованості за рішенням господарського суду Київської області у справі № 21/251-09 від 11.11.2009р. Таким чином, позивач твердить, що у відповідача залишається непогашеною сума основної заборгованості 56455,26 грн. Позивач твердить, що в зазначену суму не включена заборгованість, відносно якої судом вже було прийнято рішення у справі 21/534-09. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача передбачену договором пеню, збитки, завдані інфляційними процесами, та 3% річних.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі. Відповідач твердить, що виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області у справі № 21/251-09 було зупинено у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», позивач, знаючи про це, повторно звертається до суду за стягненням заборгованості, відносно якої вже було прийнято рішення суду, відповідно провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Також відповідач твердить, що позивачем неправомірно змінено призначення платежу платіжних доручень, якими здійснювалась оплата послуг з опалення в 2010 та 2011р. Відповідач твердить, що за послуги з опалення, надані позивачем за період з 19.10.2009р. по квітень 2010р. та за жовтень 2010р., відповідач розрахувався в повному обсязі, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача як суми основної заборгованості за вказаний період, так і суми санкцій.
В судовому засіданні 14.03.2012р. у відповідності до ст. 77 ГПК України судом було оголошено перерву у зв'язку з необхідністю вивчення додатково поданих документів та зобов'язанням відповідача подати суду копії платіжних документів, за якими погашалась заборгованість за договором від 28.10.2008р. № 28/10/08-2, до 04.04.2012р. до 15 год. 30 хв., про що представникам сторін було повідомлено особисто під розпис. Після оголошеної перерви представник позивача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою від 04.04.2012р. розгляд справи було відкладено.
Від позивача до суду надійшли додаткові пояснення від 04.04.2012р., в яких позивач наголошує на правомірності зарахування часткових проплат відповідача протягом 2010-2011р. в рахунок погашення боргу, стягнутого рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2009р. у справі № 21/251-09 та посилається на акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 31.01.2012р. та лист відповідача від 11.08.2010р. № 568, яким відповідач визнав загальну суму заборгованості перед позивачем за період з 2008-2010р. в розмірі 120243,59 грн.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-енерго», смт. Коцюбинське (далі по тексту -ТОВ «УкрОпт «Мастер-Енерго») до відповідача -комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Біличі», смт. Коцюбинське (далі -УЖКГ «Біличі») вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 28.10.2008р. між позивачем та відповідачем Договір № 28/10/08-2 про надання послуг з централізованого опалення (далі -Договір), відповідно до умов якого ТОВ «УкрОпт «Мастер-Енерго»(виконавець) зобов'язується надавати УЖКГ «Біличі»(замовник) послуги з централізованого опалення житлових приміщень (гуртожитку), які знаходяться за адресою смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 8, а УЖКГ «Біличі»зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього Договору. Згідно умов Договору:
- виконавець надає споживачеві послуги із забезпечення тепловою енергією та з підігріву води (п. 2.1. Договору);
- розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення Договору складає 202,90 грн. за 1 Гкал з ПДВ (п. 5.1. Договору);
- розрахунковий період становить один календарний місяць. Термін оплати не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. (п.п. 6.1, 6.2 Договору);
- у разі несвоєчасної оплати послуг та/або відшкодування витрат замовник сплачує пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу від суми боргу (п. 7.2. Договору);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом виконання сторонами зобов'язань, визначених у договорі або до повного розрахунку (п 10.1. Договору);
17.11.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 28/10/08-2, відповідно до якої сторонами погоджено, що розмір щомісячної плати за надані послуги з теплопостачання починаючи з 01.12.2008р. становить 7,17 грн. за 1 кв.м. або 297,61 грн. за 1 Гкал.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
І. На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач надавав відповідачу послуги з опалення гуртожитку, які відповідачем були оплачені неналежним чином. Так, рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2009р. у справі № 21/251-09 судом було встановлено факт неналежної оплати відповідачем послуг з опалення за період листопад 2008р. -квітень 2009р. та було стягнуто 52 725,43 грн. заборгованості, 1883,51 грн. інфляційних втрат, 439,29 грн. 3% річних, 3514,22 грн. пені, 585.63 грн. державного мита та 127,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 59275,47 грн. На виконання рішення господарського суду було видано наказ від 23.11.2009р. № 21/251-09, однак, зазначені кошти з відповідача стягнуті не були.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2.6 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.
Як вбачається з копії виписки з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості від 13.03.2012р.
№ 139/168 (копія додана до матеріалів справи), відповідач -УЖКГ «Біличі» 28.11.2005р. включений до зазначеного Реєстру.
Відповідно до абзацу шостого пункту 3.7 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Як вбачається з копії постанови відділу ДВС Ірпінського міського управління юстиції від 19.01.2010р., виконавче провадження ВП № 18724005 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 23.11.2009р. № 21/251-09 було зупинено до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеної Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії та має на меті сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості (преамбула, ст. 2 Закону).
Відповідно до вищевикладеного, зазначений закон передбачає визначений порядок погашення заборгованості за енергоносії, в тому числі штрафних і фінансових санкцій, і не передбачає звільнення підприємств від грошових зобов'язань і від відповідальності за їх невиконання.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, за період з 13 листопада 2009 року (дата підписання повного тексту рішення суду у справі 21/251-09 по 29 лютого 2012 року (день звернення позивача до суду з даним позовом).
Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, застосування позивачем до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.
Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).
Разом із тим, суд зазначає, що до суми, на яку має бути нараховані інфляційні нарахування та три проценти річних, не може бути включена сума пені, оскільки відповідно до частини 2 ст. 550 ЦК України, проценти на неустойку не нараховуються. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:
Сума простроченого грошового зобов'язання за рішенням суду від 11.11.2009р. у справі № 21/251-09, грн.Період нарахуванняСередній індекс інфляції за вказаний періодСума збитків, завданих інфляцією, грн.Розмір процентів річнихСума процентів річних, грн.
55761,2513.11.2009р. -29.02.2012р.1,1689367,893%3845,23
з відповідача на користь позивача належить до стягнення сума збитків, завданих інфляцією, в розмірі 9367,89 грн. та 3% річних в сумі 3845,23 грн.
ІІ. Крім того, позивач твердить, що в наступні періоди ним надавалися відповідачу послуги з опалення гуртожитку, всього на суму 83 459,92 грн., про що свідчать наступні акти прийому-передачі робіт, підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками (копії актів залучені до матеріалів справи):
Дата актуПеріод надання послугСума, грн.Строк оплати (п.6.2 Договору)
02.11.2009р.19.10.2009 -02.11.2009р.4050,5010.11.2009р.
24.11.2009р.02.11.2009 -24.11.2009р.8645,6310.12.2009р.
31.12.2009р.01.12.2009 -31.12.2009р.13374,3810.01.2010р.
31.01.2010р.01.01.2010 -31.01.2010р.16750,7910.02.2010р.
28.02.2010р.лютий 2010р.16827,5810.03.2010р.
31.03.2010р.березень 2010р.11608,3610.04.2010р.
30.04.2010р.квітень 2010р.5510,8810.05.2010р.
31.10.2010р.жовтень 2010р.6691,8010.11.2010р.
Факт надання послуг з опалення та їх вартість, зазначену в актах, відповідач не заперечує. Як пояснюють представники сторін, після жовтня 2010р. надання послуг з опалення гуртожитку позивачем відповідачу було припинено у зв'язку з укладенням прямих договорів, відповідно акти прийому передачі виконаних робіт за наступні періоди не складались, і до оплати не належать.
Відповідачем в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження порядку перерахування в 2009 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій»здійснювалась оплата послуг позивача з опалення всього на суму 86 280,00 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії банківських виписок та копії платіжних доручень:
Дата платежуСума, грн.Призначення платежу
02.03.2010р.15 800,00Протокол погодження №39Е/4412 від 12.02.2010р. за послуги теплопостачання в 2010р.
27.08.2010р.10 480,00ПКМУ №20 протокол погодження № 38Е/1366 від 17.08.2010р. за послуги в 2010р.
21.09.2010р.10 000,00ПКМУ №20 протокол погодження № 38Е/1669 від 14.09.2010р. за послуги теплопостачання
21.10.2010р.10 000,00ПКМУ №20, протокол погодження № 38Е/2124 від 14.10.2010р. за послуги в 2010р.
18.11.2010р.10 000,00ПКМУ №20, протокол погодження № 38Е/2443 від 11.11.2010р. за послуги в 2010р.
16.12.2010р.10 000,00ПКМУ №20 протокол погодження № 38Е/2867 від 13.12.2010р. за послуги в 2010р.
03.02.2011р.10 000,00ПКМУ №20 протокол погодження № 20Е/192 від 31.01.2011р. за послуги в 2011р.
28.02.2011р.10 000,00ПКМУ №20 протокол погодження № 20Е/605 від 16.02.2011р. за послуги в 2011р.
Таким чином, відповідач твердить, що позивачу було сплачено коштів більше, ніж сума, на яку надавалися послуги, відповідно відсутня заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення і відсутні правові підстави для нарахування санкцій за прострочення грошового зобов'язання. Позивач проти такого твердження заперечує, та твердить, що зарахував зазначені платежі на погашення заборгованості, що виникла раніше, тобто згідно рішення суду у справі № 21/251-09, з виконання якого зупинено виконавче провадження. Позивач стверджує, що у відповідача існує залишок простроченої основної заборгованості в сумі 56 455,26 грн., в результаті чого позивач нараховує відповідачу пеню згідно Договору, збитки, завдані інфляційними процесами, та три проценти річних згідно
ст. 625 ЦК України.
Зазначене твердження позивача не відповідає чинному законодавству з наступних підстав.
По-перше, в силу ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна дія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 441 «Про виконавче провадження»грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам -юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки. Тобто, як вбачається із змісту законодавства, у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції, пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюються через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби і відповідно стягувач не вправі самостійно змінювати порядок стягнення коштів у виконавчому провадженні шляхом зарахування інших платежів в рахунок погашення суми, що підлягає стягненню у виконавчому провадженні.
По-друге, абзацом шостим пункту 3.7 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»передбачено зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо підприємства, що включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості саме з тих причин, що у вказаній процедурі передбачено інший порядок погашення заборгованості, в тому числі тієї, що підлягає стягненню за судовими рішеннями.
Так, відповідно до пунктів 8, 12 Порядку перерахування в 2009 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005р. №20, який діяв на момент спірних відносин, і яким керувалися сторони при проведенні розрахунків за надані послуги централізованого опалення, порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію визначається Мінпаливенерго, НАК «Нафтогаз України»і Державним казначейством. Розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків. Таким чином, як вбачається з призначення платежу платіжних доручень, розрахунки проводились на підставі протоколів, укладених між всіма учасниками розрахунків. Ухвалою від 04.04.2012р. суд витребовував зазначені протоколи, однак вони суду подані не були, відповідно суд керується відомостями, зазначеними в полі «призначення платежу»поданих платіжних доручень.
По-третє, відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в Національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Зазначеної позиції притримується і Вищий господарський суд України (постанова від 15.09.2011р. у справі № 5015/1494/11, постанова від 10.11.2011р. у справі № 6/192/10).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Розрахунок суми боргу, поданий позивачем до позову, чинному законодавству та дійсним обставинам справи не відповідає.
Враховуючи строки оплати послуг, встановлені договором, виходячи з наступного розрахунку, який враховує суми та строки фактичної оплати відповідачем наданих послуг з опалення:
Назва та дата документуПеріод надання послугСума, грн.Строк оплати (п.6.2 Договору)Фактично сплачено, грн.Основний борг, грн.
Акт 02.11.09р.19.10.09 -02.11.09р.4050,5010.11.09 4050,50
Акт 24.11.09р.02.11.09 -24.11.09р.8645,6310.12.09 12696,13
Акт 31.12.09р.01.12.09 -31.12.09р.13374,3810.01.10 26070,51
Акт 31.01.10р.01.01.10 -31.01.10р.16750,7910.02.10 42821,30
Платіжне доручення 02.03.10 15800,0027021,30
Акт 28.02.10р.лютий 2010р.16827,5810.03.10 43848,88
Акт 31.03.10р.березень 2010р.11608,3610.04.10 55457,24
Акт 30.04.10р.квітень 2010р.5510,8810.05.10 60968,12
Платіжне доручення 27.08.2010 10480,0050488,12
Платіжне доручення 21.09.2010 10000,0040488,12
Платіжне доручення 21.10.2010 10000,0030488,12
Акт 31.10.10р.жовтень 2010р.6691,8010.11.10 37179,92
Платіжне доручення 18.11.2010 10000,0027179,92
Платіжне доручення 16.12.2010 10000,0017179,92
Платіжне доручення 03.02.2011 10000,007179,92
Платіжне доручення 28.02.2011р. 10000,00- 2820,08
всього - 2820,08
судом встановлено, що за заявлений позивачем до стягнення період з 19.10.2009р. по жовтень 2010р (включно) основний борг за послуги з опалення у відповідача відсутній, існує переплата в сумі 2820,08 грн.
Суд звертає увагу, що сума боргу, стягнута з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2009р. у справі № 21/251-09 залишається непогашеною в розмірі 59275,47 -2820,08 (сума переплати) = 56455,39 грн.
Однак, як встановлено судом, оплата за послуги з опалення за період з 19.10.2009р. по жовтень 2010р (включно) відповідачем здійснювалась з порушенням строку та порядку платежів, передбачених розділом 6 Договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів вчасної оплати наданих позивачем послуг суду не подав, доводи позивача не спростував.
У зв'язку із простроченням оплати основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 7.2 Договору, три проценти річних та інфляційне збільшення заборгованості, передбачені ст. 625 ЦК України. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з пункту 7.2 Договору, сторони передбачили сплату Замовником пені у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг та/або відшкодування витрат в розмірі 1% за кожен день прострочення від суми боргу.
Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.
В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).
Отже враховуючи:
- строк оплати послуг, встановлений в Договорі;
- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену розділом 7 Договору;
- спосіб захисту майнового права, передбачений ст. 625 Цивільного кодексу України,
- оприлюднені Державним комітетом статистики України в офіційних друкованих органах індекси інфляції за відповідні періоди;
- методику розрахунку, наведену в листі Верховного суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997р. №62-97р.,
- встановлені постановами правління Національного банку України облікові ставки НБУ у відповідні періоди,
- виходячи з наступного розрахунку:
Назва та дата доку-ментуПеріод надання послугСума, грн.Строк оплати (п.6.2 Договору)Фактич-но спла-чено, грн.Основ-ний борг, грн.Кіль-кість днів простро-ченняПеня, грн.*Інфля-ційні, грн.Річні, грн.
Акт 02.11.09р.19.10.09 -02.11.09р.4050,5010.11.09 4050,5030 (11.11-10.12.09)68,2544,569,9
Акт 24.11.09р.02.11.09 -24.11.09р.8645,6310.12.09 12696,1331 (11.12-10.01.10)221,05114,2732,35
Акт 31.12.09р.01.12.09 -31.12.09р.13374,3810.01.10 26070,5131 (11.01-10.02.10)453,91469,2766,43
Акт 31.01.10р.01.01.10 -31.01.10р.16750,7910.02.10 42821,3020 (11.02-02.03.10)481,01813,6070,39
Платіжне доручення 02.03.10 15800,0027021,308 (03.03-10.03.10)121,44017,77
Акт 28.02.10р.лютий 2010р.16827,5810.03.10 43848,8831 (11.03-10.04.10)763,45394,64111,72
Акт 31.03.10р.березень 2010р.11608,3610.04.10 55457,2430 (11.04-10.05.10)934,42-166,37136,74
Акт 30.04.10р.квітень 2010р.5510,8810.05.10 60968,12109 (11.05-27.08.10)3313,990546,21
Платіжне доручення 27.08.2010 10480,0050488,1225 (28.08-21.09.10)5361464.16103,74
Платіжне доручення 21.09.2010 10000,0040488,1230 (22.09-21.10.10)515,81202,4499,83
Платіжне доручення 21.10.2010 10000,0030488,1220 (22.10-10.11.10)258,94050,12
Акт 31.10.10р.жовтень 2010р.6691,8010.11.10 37179,928 (11.11-18.11.10)126,31024,45
Платіжне доручення 18.11.2010 10000,0027179,9228 (19.11-16.12.10)323,18217,4462,55
Платіжне доручення 16.12.2010 10000,0017179,9249 (17.12.10-03.02.11) 357,48171,80069,19
Платіжне доручення 03.02.2011 10000,007179,9225 (04.02-28.02.1176,2364,6214,75
Платіжне доручення 28.02.2011 10000,00-2820,08
всього 8551,473790,431416,14
* в розмірі, передбаченому ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових та з врахуванням шестимісячного терміну згідно частини 6 ст. 232 ГК України;
Борг за рішенням суду (за виключенням пені), грн. інфляційні, грн.річні, грн.
55761,259367,893845,23
з відповідача на користь позивача належать до стягнення сума пені 8551,47 грн., збитки, завдані інфляцією в розмірі 3790,43 + 9367,89 = 13158,32 грн. та 3% річних в сумі 1416,14 + 3845,23 = 5261,37 грн.
Заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Суд приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2326,30 грн., трьох процентів річних в сумі 3989,28 грн. та збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 6749,21 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій позивачем сумі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-Енерго»частково та приймає рішення про стягнення з комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Біличі»збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 6749,21 грн., 3989,28 грн. трьох процентів річних та 2326,30 пені.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»подана ТОВ «УкрОпт «Мастер-Енерго»позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2012 року). Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 23.02.2012р. № 108, позивач сплатив судовий збір в сумі 1610,00 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктами 3.1, 3.2.6, абзацом шостим пункту 3.7 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження порядку перерахування в 2009 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в Національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 ст. ст. 11, 16, 179, частиною 1 ст. 509, частиною 1 ст. 530, частиною 2 ст. 550, ст.ст. 526, 547, 598, 599, 610, 612, 614, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, частинами 4, 6 ст. 231, ч.6 ст. 232, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, , ст. ст. 1, 21, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-Енерго»до комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Біличі»задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 23579209)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-Енерго» (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Меблева 8, код ЄДРПОУ 33482826)
6749,21 грн. (шість тисяч сімсот сорок дев'ять гривень двадцять одну копійку) збитків, завданих інфляційними процесами,
3989,28 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят девять гривень двадцять вісім копійок) 3% річних,
2326,30 грн. (дві тисячі триста двадцять шість гривень тридцять копійок) пені,
302,47 грн. (триста дві гривні сорок сім копійок) судового збору.
3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-Енерго» (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Меблева 8, код ЄДРПОУ 33482826)
з державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Київській області, Код ЄДРПОУ 37955989, Банк ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок 31214206783001, МФО 821018)
зайве сплачений платіжним дорученням від 23.02.2012р. № 108 судовий збір в сумі 0,50 грн. (нуль гривень п'ятдесят копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя О.В. Конюх
Повний текст рішення підписано 20.04.2012р.