головуючого
Лавренюка М.Ю.,
суддів
Колесника М.А., Селівона О.Ф.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 червня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 1 листопада 2005 року.
Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 2 червня 2005 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету 430 грн. 32 за лікування потерпілого ОСОБА_2 та 56 грн. 10 коп. на користь Дубенського МРВ УВС України в Рівненській області за проведення експертизи.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 1 березня 2004 року біля 20 год. 30 хв. у своїй квартирі АДРЕСА_1 при з'ясуванні обставин самовільного використання, належного йому автомобіля, його сином, умисно наніс неповнолітньому ОСОБА_2 два удари кулаком в ліву частину живота та один удар долонею руки в обличчя, заподіявши тяжке тілесне ушкодження у вигляді розриву селезінки.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 1 листопада 2005 року вирок суду змінено: пом'якшено призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі та виключено з вироку вказівку про стягнення з нього на користь Дубенського МРВ МВС України в Рівненській області 56 грн. 10 коп.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду як незаконної, із-за невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м'якості. Своє подання прокурор мотивує тим, що апеляційним судом не було враховано дані, які негативно характеризують особу винного та наслідки вчиненого злочину, те, що потерпілий залишився без життєво важливого органу і став інвалідом. Просить справу направити на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріалів справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які судом всебічно, повно і об'єктивно досліджені та належно оцінені.
Злочинні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України.
Апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, врахувавши декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Доводи касаційного подання про те, що апеляційною інстанцією не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також наслідки, які виразилися в тому, що потерпілий залишився без життєво важливого органу, є безпідставними. Диспозиція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заподіяння умисного тілесного ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу, тому така обставина не може ще раз враховуватися при призначенні покарання. Не може бути враховано і те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки судимість у нього погашена.
Із протоколу судового засідання вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 не наполягав на позбавленні волі ОСОБА_1
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для зміни ухвали апеляційного суду немає.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, щодо ОСОБА_1.
Судді:
Лавренюк М.Ю. Колесник М.А. Селівон О.Ф.